Латіфе Ушаклигіль
| Латіфе Ушаклигіль | |
|---|---|
| тур. Latife Uşaklıgil осман. لطیفه عشاقیزاده осман. لطیفه عشاقی | |
 | |
| Народилася |
17 червня 1898[1] Ізмір, Sanjak of Smyrnad, Вілаєт Айдин, Османська імперія |
| Померла |
12 липня 1975 (77 років) Стамбул, Туреччина ·рак молочної залози |
| Поховання | цвинтар Едірнекапиd |
| Країна |
 Туреччина |
| Діяльність | політична діячка, юристка |
| Alma mater | Паризький університет |
| Знання мов | турецька |
| Посада | перша леді Туреччиниd |
| Конфесія | іслам |
| У шлюбі з | Мустафа Кемаль Ататюрк |
Латіфе Ушаклигіль (тур. Latife Uşakizade, або Uşakizâde Latife (1898 − 1975) — дружина першого президента Турецької Республіки Мустафи Кемаля Ататюрка в 1923—1925 роках.
Біографія[ред. | ред. код]
.jpg)
Народилася в 1898 році в місті Ізмірі в родині відомого торговця із спорідненими коренями в місті Ушаку, звідки пішла неофіційна назва їх роду — Ушакізаде. По батьківській лінії доводилася родичкою відомому турецькому письменникові Халіту Зіє Ушаклигілю. Закінчила середню школу в Ізмірі й 1919 року почала навчання юриспруденції в Парижі та Лондоні. Коли вона повернулася на батьківщину, турецька війна за незалежність наближалася до кінця.
11 вересня 1922 року, дізнавшись, що Мустафа Кемаль-паша знаходиться в Ізмірі, Латіфе пішла до нього в штаб і запропонувала залишитися в їхній сімейній садибі з міркувань безпеки. Мустафа Кемаль із вдячністю прийняв пропозицію, після чого почалися їх стосунки. Латіфе і Мустафа Кемаль одружилися 29 січня 1923 року, коли майбутній глава держави повернувся в Ізмір після смерті своєї матері Зюбейде-ханим.
Упродовж двох з половиною років їх шлюбу, Латіфе як перша леді Туреччини була свого роду символом емансипації жінок, що йшла в ході численних реформ Ататюрка[2].
Мустафа Кемаль і Латіфе розлучилися 5 серпня 1925 року. Після цього Латіфе мешкала разом із матір'ю до своєї смерті в 1975 році в Ізмірі й Стамбулі, уникаючи контактів з ким-небудь. Після розлучення з Мустафою Кемалем вона більше не виходила заміж і зберігала мовчання з приводу їх стосунків протягом усього життя. У 2005 році сім'я Латіфе відхилила пропозиції про публікацію її щоденника і листування з Ататюрком[3]. Детальна біографія Латіфе, написана журналістом газети «Джумхурієт» Іпеком Чалишларом, була опублікована в 2006 році й викликала велику полеміку в Туреччині[4].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ FemBio database
- ↑ 1152032.ece Article: Turkey in the 21st century : The Legacy Of Mrs Ataturk. Pelin Turgut. The Independent. 1 July 2006. Процитовано 29 вересня 2007.[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Ataturk diaries to remain secret. BBC. 4 February 2005. Архів 2/hi/europe/4235691.stm Article: оригіналу за 14 квітня 2008. Процитовано 29 вересня 2007.
- ↑ Atatürk, his wife and her biographer. Emrah Güler. Turkish Daily News. 25 August 2006. Архів Article: оригіналу за 29 серпня 2006. Процитовано 29 вересня 2007.
|
|
|
Це незавершена стаття про особу Туреччини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |