Левицький Йосип Іванович

Йосип Іванович Левицький
Основні відомості
Народження	24 травня 1801(1801-05-24) Баранівці, Австрійська імперія або Шкло, Яворівський район, Львівська область, Україна
Країна:	Австрійська імперія
Альма-матер:	Віденська духовна семінарія
Конфесія:	католицька церква
Смерть:	5 червня 1860(1860-06-05) (59 років) або 24 травня 1860(1860-05-24) (59 років)
Дрогобич, Самбірський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Місце поховання:	Нагуєвичі
Праці й досягнення
Рід діяльності:	письменник, перекладач
Основні інтереси:	теологія
Звання:	професор
Титул:	пресвітер
Нагороди:

Йо́сип Іва́нович Леви́цький (24 травня 1801, Баранівці, нині Самбірського району, Львівська область — 24 травня 1860, Дрогобич, Львівщина) — український греко-католицький священник, громадсько-культурний діяч, письменник і філолог, автор граматики української мови і низки шкільних підручників.

Біографія

1825 року закінчив Віденську духовну семінарію, викладав церковнослов'янську мову в Перемишльській духовній семінарії.

Водночас учителював у селах Шкло, Грушів та Нагуєвичі.

1831 року в передмові до своєї «Граматики руської або малоруської мови в Галичині» вжив термін «лемки» та «бойки», що, за деякими джерелами, сталося вперше в історії.

1843 року Левицький виступив на сторінках варшавського журналу «Денница» зі статтею «Доля галицко-русского языка и литературы», в якій дав бібліографічній огляд галицького друкарства за 70 років австрійського правління в Галичині. До 1815 року він врахував всього три книги, видані церковнослов'янською мовою. Ширше подана друкована продукція за наступні роки. Дістали відображення твори, що вийшли не лише в галицьких друкарнях, а й Будапешта, Відня, Перемишля.

1847–1853 роки — професор богослов'я у Перемишлі.

1848 року брав активну участь у Соборі руських учених в Львові, при організації Галицько-руської матиці.

Як філолог Й. Левицький визнавав самостійність української мови, але не бачив істотної різниці між нею та церковнослов'янською. Він заперечував народну основу літературної мови. З цих позицій Левицький різко критикував в огляді «Русалку Дністровую».

Виявляв великий інтерес до бібліографії. У своїй «Граматиці» він вміщує перелік старовинних церковнослов'янських книг, роблячи посилання на перший том покажчика Сопікова «Опыт российской библиографии».

Окрім своєї «Граматики» імовірно також є автором одного з перших українсько-польських словників («Приручный словарь славено-польский», Львів, 1830). Час публікації словника — є періодом сильної полонізації духовенства на Галичині. Автор скаржиться, що галичани забувають свою давню мову, й додає:

Причину цього тривожного явища в нашому освіченому часі знайти (збагнути) можна зокрема у презирстві до власної мови та відданню себе з усім чужоземним мовам. Та недолюдком є той, хто соромиться мови дідів своїх!

З кінця 1830-х рр. Левицький намагався писати народною мовою, зокрема перекладаючи вірші Ґете і Шиллера, а також у панеґіриках греко-католицьким єпископам.

Його перу належать статті щодо мовних проблем, питань літератури та музики. Також збирав фольклор, його записи увійшли до збірки «Колядки та щедрівки».

Помер 24 травня 1860 року в Дрогобичі, похований у с. Нагуєвичі Дрогобицького району.

Нагороди

• Золотий хрест заслуги з короною (1851).

Пам'ять

На честь Йосипа Левицького названо вулиці в містах Дрогобич і Стебник. У грудні 2017 року в Дрогобичі на вулиці Йосипа Левицького на його честь відкрито меморіальну таблицю.

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• І. І. Корнейчик. Історія української бібліографії.
• Міхаель Мозер. Йосиф Левицький як борець за культуру «руської» (української) мови

Посилання

• Прес-центр^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Нариси з історії українського перекладу
• Українці у світі