Леон Сирочинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леон Сирочинський
Народився 12 травня 1844(1844-05-12)
Ситківці, Немирівський район, Україна
Помер 16 травня 1925(1925-05-16)[1] (81 рік)
Львів, Польська Республіка
Поховання Личаківський цвинтар
Країна  Польська Республіка
 Російська імперія
Діяльність науковець, гірничий інженер
Заклад Національний університет «Львівська політехніка»
Учасник Польське повстання 1863—1864
Нагороди
командор ордена Корони Румунії Командорський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі

Леон Сирочинський (пол. Leon Syroczyński; 12 травня 1844[2] — 16 травня 1925, Львів) — польський культурний діяч, професор гірництва, ректор Вищої політехнічної школи у Львові 1904—1905 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 травня 1844 року у Ситківцях Липовецького повіту в Україні.

Закінчив гімназію в Києві. Протягом 1861—1863 років вивчав медицину.

Учасник повстання 1863 року. У 1864 році був арештований і висланий до Австрії, звідти виїхав до Бельгії.

Протягом 1865—1869 років вивчав гірництво, у 1869—1871 роках працював у бельгійських шахтах. З 1871 по 1873 рік був інспектором залізниць у Голландії. У 1873—1877 — директор шахти бурого вугілля у Нижньому Граді в Галичині (в Євстахія Сангушка). Тут зумів ліквідувати пожежу і вибух газу в шахті.

У 1877—1897 працював гірничим інженером Крайового виділу у Львові. У 1891—1897 роках — доцент загального гірництва (гірництва, нафти та воску) у Політехніці. Протягом 1897—1917 — професор, керівник катедри гірництва, у 1915—1919 викладач техніки буріння глибоких свердловин та експлуатації нафтових родовищ.

Куратор Школи гірництва в Бориславі, член Міжнародного товариства інженерів і техніків у Відні, doctor Honoris Causa у Кракові, член різноманітних професійних і громадських товариств, співробітник львівського часопису «Правда», де виступав під псевдонімами Левко Чорний, Левко Гончаренко[3].

Автор численних наукових публікацій.

Помер 1925 року у Львові.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 13 вересня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ Okaryns’kyi, Volodymyr (2012). ФОРМУВАННЯ УКРАЇНОЛЮБНОГО НАПРЯМКУ В СЕРЕДОВИЩІ НОНКОНФОРМІСТСЬКИХ ТЕЧІЙ В УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОМУ СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ (ДО КІНЦЯ 1850-Х РР.). Україна-Європа-Світ (англ.). Т. 0, № 9. с. 35—55. ISSN 2225-3165. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Наука
Нормативний контроль
GND: 1049618726 · GKG: /g/11bbmkxh2z · ISNI: 000000007177483X · MAK: 9810690189305606 · NLP: a0000002670740 · NUKAT: n01023415 · VIAF: 101670855 · WorldCat: viaf-101670855
Ректори
Львівської політехніки
Флоріан Шиндлер (1844—1848) • Александер Райзінґер (1851—1871) • Фелікс Стшелецький (1872—1874) • Ян Непомуцен Франке (1874—1875) • Кароль Машковський (1875—1876) • Авґуст Фройнд (1876—1877) • Юліан Захарієвич (1877—1878) • Владислав Зайончковський (1878—1879) • Юліан Медвецький (1879—1880) • Ян Непомуцен Франке (1880—1881) • Юліан Захарієвич (1881—1882) • Авґуст Фройнд (1882—1883) • Юліуш Биковський (1883—1884) • Юліан Медвецький (1884—1885) • Владислав Зайончковський (1885—1886) • Богдан Мариняк (1886—1887) • Юліан Медвецький (1887—1888) • Густав Бізанц (1888—1889) • Домінік Зброжек (1888—1889) • Авґуст Фройнд (1889—1890) • Ян Непомуцен Франке (1890—1891) • Кароль Скібінський (1891—1892) • Юзеф Ріхтер (1892—1893) • Плацид Дзівінський (1893—1894) • Максиміліан Тульє (1894—1895) • Броніслав Павлевський (1895—1896) • Мечислав Лазарський (1896—1897) • Роман Ґостковський (1897—1898) • Густав Бізанц (1898—1899) • Юзеф Ріхтер (1899—1900) • Стефан Нементовський (1900—1901) • Роман Дзеслевський (1901—1902) • Тадеуш Фідлер (1902—1903) • Станіслав Кемпінський (1903—1904) • Леон Сирочинський (1904—1905) • Северин Відт (1905—1906) • Едгар Ковач (1906—1907) • Віктор Синевський (1907—1908) • Стефан Нементовський (1908—1909) • Броніслав Павлевський (1909—1910) • Максиміліан Тульє (1910—1911) • Тадеуш Фідлер (1911—1912) • Едвін Гаусвальд (1912—1913) • Казимир Олеарський (1913—1914) • Максиміліан Титус Губер (1914—1915) • Станіслав Анчиц (1915—1916) • Тадеуш Обмінський (1916—1917) • Здзіслав Криговський (1917—1918) • Тадеуш Годлевський (1918—1919) • Максиміліан Матакевич (1919—1920) • Стефан Павлік (1920—1921) • Максиміліан Титус Губер (1921—1922) • Юліан Фаб'янський (1922—1924) • Кароль Вонторек (1924—1925) • Ігнацій Мосцицький (1925) • Ян Лопушанський (1925—1926) • Отто Надольський (1926—1927) • Юліан Токарський (1927—1928) • Казимир Зіпсер (1928—1929) • Каспер Вайґель (1929—1930) • Казимир Бартель (1930—1931) • Вітольд Мінкевич (1931) • Габрієль Сокольницький (1931—1932) • Казимир Зіпсер (1932—1933) • Отто Надольський (1933—1934) • Отто Надольський (1935—1936) • Адольф Йошт (1936—1937) • Едвард Сухарда (1937—1939) • Антоній Верещинський (1939) • Максим Садовський (1939—1941) • Микола Шпилько (1941) • Теодор Бедефельд (1943—1944) • Володимир Бужинський (1944) • Стефан Ямпольський (1944—1953) • Микола Максимович (1953—1963) • Григорій Денисенко (1963—1971) • Михайло Гаврилюк (1971—1991) • Юрій Рудавський (1991—2007) • Юрій Бобало (від 2007)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Леон_Сирочинський&oldid=41599297