Леонов Ігор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ігор Леонов
Ігор Леонов
Ігор Леонов
Особисті дані
Повне ім'я Ігор Іванович Леонов
Народження 14 вересня 1967(1967-09-14) (56 років)
  Керч, УРСР, СРСР
Зріст 178 см
Вага 72 кг
Громадянство  СРСР
 Україна
Позиція захисник, півзахисник, нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1984 СРСР «Океан» (Керч) 17 (4)
1984—1988 СРСР «Таврія» 117 (24)
1988—1991 СРСР «Шахтар» (Донецьк) 96 (6)
1991—1992 Австрія «Санкт-Пельтен» 9 (1)
1992 Австрія «Флорідсдорфер» 11 (6)
1993—2000 Україна «Шахтар» (Донецьк) 153 (4)
1995—2000 →  Україна «Шахтар-2» 37 (13)
1996 →  Україна «Кремінь» 13 (1)
2000 →  Україна «Металург» Д 7 (0)
2001 Україна «Зоря» (Луганськ) 1 (1)
2001 Росія «Волгар-Газпром» 16 (0)
2001 Росія «Газовик-Газпром» 11 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2006—2008 Україна «Шахтар-3»
2011 Україна «Іллічівець» (асист.)
2011—2012 Україна «Іллічівець» (в. о.)
2019 Україна «Арсенал» (Київ)
2021 Україна «Минай»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

І́гор Іва́нович Лео́нов (нар. 14 вересня 1967, Керч, Українська РСР, СРСР) — український футболіст, захисник, півзахисник і нападник, нині — футбольний тренер.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Футболіст[ред. | ред. код]

Вихованець футбольної школи Керчі. У 1984 році почав свою кар'єру в місцевій футбольній команді «Океан» (Керч), звідки перейшов у сімферопольську «Таврію».

У 1988 році переїхав у донецький «Шахтар». Після сезону 1991 поїхав в Австрію, де він захищав кольори «Санкт-Пельтена» та віденського «Флорідсдорфера»[1].

На початку 1993 року повернувся в «Шахтар». Навесні 1996 року був відданий в оренду кременчуцькому «Кременю», а навесні 2000 року — донецькому «Металургу».

Восени 2000 року пробував свої сили в друголіговому китайському клубі, але через 15 днів покинув клуб. У березні 2001 року зіграв матч у складі луганської «Зорі», а пізніше з'явився в Росії, у клубах «Волгар-Газпром» (Астрахань) та «Газовик-Газпром» (Іжевськ). Восени 2001 закінчив футбольну кар'єру[2].

Тренер[ред. | ред. код]

Після завершення кар'єри гравця розпочав тренерську роботу. Спочатку шукав таланти для клубу «Шахтар». Після трьох років роботи став тренером у футбольній академії «Шахтаря»[2], а також тренував резервну команду «Шахтар-3» у другій лізі[3].

У грудні 2010 року був запрошений до тренерського штабу маріупольського «Іллічівця» в штаб Валерія Яремченка[4], після звільнення якого з 6 жовтня 2011 до 29 травня 2012 року виконував обов'язки головного тренера клубу[5].

З травня 2013 року обіймав посаду координатора дитячої футбольної академії «Шахтаря» (Донецьк). 13 липня 2017 року очолив «Маріуполь U-21»[6], після чого повернувся в донецький клуб і виграв чемпіонство України 2017/18 з «Шахтарем U-17»[7], а потім очолив команду U-19[8].

16 січня 2019 року став головним тренером «Арсенала» (Київ)[9]. Під його керівництвом команда здобула в УПЛ п'ять перемог, тричі зіграла внічию і шість разів програла і за підсумками сезону 2018/19 посіла останнє місце та вилетіла з Прем'єр-ліги[10], після чого клуб було розформовано, а Леонов знову став працювати в структурі донецького «Шахтаря»[11].

9 жовтня 2021 року очолив клуб «Минай»[12], підписавши угоду до кінця сезону[13]. 16 грудня 2021 року залишив посаду головного тренера «Миная».

Почесні звання та нагороди[ред. | ред. код]

Клубні[ред. | ред. код]

Особисті[ред. | ред. код]

Скандали[ред. | ред. код]

15 вересня 2021 року будучи експертом телеканалу «Футбол 1» під час перегляду матчу Ліги чемпіонів «Шериф» — «Шахтар» (2:0) після другого голу молдавської команди в прямому ефірі неодноразово використав нецензурну лайку, за що згодом змушений був публічно вибачатись[14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Fussball in Österreich Spiel: Floridsdorfer AC Favoritner AC. www.austriasoccer.at. Архів оригіналу за 8 вересня 2013. Процитовано 9 жовтня 2021.
  2. ↑ а б Игорь Леонов: «Селекцию покинул по просьбе Хенка фон Стея» — Террикон [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Леонов: "Получилось почти все задуманное". football.ua. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
  4. ↑ Яремченко повністю сформував тренерський штаб — UA-Футбол. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 19 жовтня 2011.
  5. ↑ Официально. Валерий Яремченко покинул «Ильичевец» — UA-Футбол [Архівовано 18 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Синчук, Роман (13 липня 2017). Игорь Леонов возглавил Мариуполь U-21. SPORTARENA.com (рос.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
  7. ↑ Золото «Шахтаря» U17. shakhtar.com. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
  8. ↑ Игорь Леонов: "Никаких контрактов с "Арсеналом-Киев" я не подписывал". Footboom.com (рос.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
  9. ↑ Ігор Леонов очолив Арсенал-Київ. www.ua-football.com (укр.). 16 січня 2019. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
  10. ↑ Шебек, Сергій (4 липня 2019). Ігор Леонов: Нехай наш виліт в Першу лігу буде на совісті Копієвського. www.ua-football.com (укр.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
  11. ↑ Леонов покинув Арсенал і повернеться до роботи в академії Шахтаря. Спорт.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
  12. ↑ Минай очолив колишній тренер Маріуполя та молодіжки донецького Шахтаря. www.ua-football.com (укр.). 9 жовтня 2021. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
  13. ↑ Новий тренер Миная розповів про термін контракту. Champion.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
  14. ↑ Шериф - Шахтар: експерт грубо вилаявся у прямому етері. Champion.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Кузнецов (2002) · Грозний (2002–2004) · Краковський (в.о) (2004) · Баранов (2004–2005) · Бабінчук (в.о) (2005) · Заваров (2005–2007) · Євсєєв (в.о) (2007) · Заваров (2007–2010) · Грозний (2010) · Євсєєв (в.о) (2010) · Бакалов (2010–2011) · Кучук (2011–2012) · Бакалов (2013) · Закарлюка (в.о) (2013) · Анненков (2014–2015) · Червенков (2015) · Літовченко (2015–2018) · Раванеллі (2018) · Гуменюк (в.о) (2018) · Грозний (2018) · Леонов (2019) ·

ФК «Маріуполь» – Тренери

Лівенцев (1949–1954) · Парахін (1957–1959) · Шпиньов (1960) · Жуков (1960–1961) · Ансімов (1961) · Бобошко (1962–1963) · Федосов (1963–1964) · Парахін (1964) · Федосов (1965) · Парахін (1966) · Стрепетов (1966) · Шпиньов (1967–1968) · Попович (1968–1969) · Бобошко (1969) · Сальков (1970–1971) · Захаров (1971–1972) · Волков (1972–1973) · Петросян (1973) · Алпатов (1975) · Малакуцький (1976–1980) · Вениченко (1981–1982) · Сидоров (1982–1983) · Захаров (1983) · Стрепетов (1984–1986) · Малакуцький (1986–1987) · Захаров (1987) · Головко (1988–1989) · Керман (1989) · Керман (1992–1994) · Коновалов (1995) · Куксов (1995) · Погребняк (1995–1997) · Кузовлєв (1997) · Павлов (1997–2004) · Балан (2004–2007) · Червоний (2007) · Керман (2007) · Альтман (2007) · Балан (2007) · Іщенко (2007–2008) · Близнюк (2008–2010) · Волков (2010) · Яремченко (2010–2011) · Леонов (2011–2012) · Павлов (2012–2015) · Кривенцов (2015–2016) · Севідов (2016–2017) · Бабич (2017–2020) · Маркевич (2020–2022)

ФК «Минай» – Тренери

Гібалюк (2015–2016) · Іваниця (2016) · Гібалюк (2017) · Харківщенко (2018–2019) · Куренко (2019) · Кобін (2019–2021) · Цимбал (2021) · Кобін (2021) · Леонов (2021) · Шаран (2022–2023) · Любенович (2023–)

«Нива» (Вінниця) – Тренери

Щегоцький (1958) · Жилін (1959–1962) · Липський (1962) · Андріасян (1962) · Ліфшиць (1963) · Черкаський (1964) · Жилін (1964–1965) · Макаров (1966) · Карічев (1967) · Богданович (1968) · Кузнецов (1969) · Лерман (1970–1974) · Терлецький (1974) · Аванесов (1975–1977) · Жилін (1977–1979) · Терлецький (1979–1982) · Шидловський (1982) · Школьников (1983–1986) · Шидловський (1987–1988) · Томах (1988–1990) · Грозний (1990–1992) · Петров (1992) · Школьников (1992–1994) · Бобаріко (1994–1995) · Коваль (1995) · Морозов (1995–1996) · Касанов (1996–1997) · Рева (1997) · Іщенко (1997–1998) · Атаманюк (1998) · Гайдаржи (1998) · Яворський (1998) · Гайдаржи (1999–2000) · Рева (2000–2001) · Петраков (2001) · Душков (2001) · Тарасенко (2001) · Рева (2002–2003) · Покора (2003) · Чопик (2003) · Раденко (2003–2004) · Федорчук (2004) · Ігнатенко (2004) · Покора (2004) · Безсонов (2004–2005) · Солов'єнко (2006–2007) · Панчишин (2007–2008) · Солов'єнко (2008) · Рапава (2008) · Блавацький (2009) · Федорчук (2009–2011) · Остапенко (2011–2012) · Шумовицький (2011–2012) · Рева (2016) · Солов'єнко (2016) · Нгаха (2016) · Солов'єнко (2016–2017) · Горілий (2017) · Колчин (2017–2018) · Нгаха (2019) · Шумовицький (2019–2020) · Циткін (2021) · Вишталюк (2021–2022) · Леонов (2022) · Остапенко (2022–)

Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Леонов_Ігор_Іванович&oldid=42244785