Лошбурська людина
Координати: 49°45′46″ пн. ш. 6°16′44″ сх. д. / 49.762696° пн. ш. 6.278976° сх. д.
Лошбурська людина (також Loschbur man, Löschbur Mann) — скелет гомо сапієнс часів європейського мезоліту, виявлений в 1935 році в Мюллерталь (Mullerthal [Архівовано 7 вересня 2019 у Wayback Machine.]), в комуні Вальдбілліг, Люксембург.
Історія[ред. | ред. код]
Майже повноцінний скелет, був виявлений 7 жовтня 1935 року під скелястим укриттям в Мюллерталі на березі річки Чорний Ернц. Його знайшов археолог-аматор та вчитель школи Ніколя Тілл[1]. Зараз скелет знаходиться в Національному природно-історичному музеї[en] в місті Люксембург[2].
Життя[ред. | ред. код]
Лошбурська людина була мисливцем-збирачем, а крем'яні інструменти, використовувані для переслідування та умертвіння видобутку (кабанів і оленів) були знайдені біля її тіла. Вона була однією з останніх у своєму роді, незабаром її витіснили нові популяції, скоріше скотарі, ніж мисливці — і з більш блідими шкурами.[3] Відповідно до ДНК-тестів, отриманих у 2014 році, Лошбурська людина була чоловіком,[4] мала темну шкіру (з імовірністю 97 %), каштанове (коричневе) або чорне волосся (99 %) та ймовірно блакитні очі (53 %). На відміну від 90 % сучасних європейців, він мав непереносність лактози.[5] Коли він помер, йому було від 34 до 47 років, мав 1,6 м висоти й важив між 58 і 62 кг.[1]
Кремовані останки людини, швидше за все, дорослої жінки, були знайдені неподалік, в ямі, яку вперше розкопали в 30-х роках і пізніше знову розкрили. Кістки ніг відсутні, а рештки грудної клітки недостатньо представлені, а на решті кісток були відбитки, що свідчить про зняття шкіри, м'язів, можливо, до кремації, включаючи видалення нижньої щелепи та вискоблювання черепа.[6]
Знайомства[ред. | ред. код]
Лошбурська людина жила понад 8000 років тому, що робить скелет найстарішими людськими останками, знайденими в країні.[5] Останки містили Y-ДНК Гаплогрупи I-M423*.[7] ДНК-тестування (два моляри представлені хорошими зразками) вказує на те, що західноєвропейські мисливці-збирачі, такі як і Лошбурська людина, «сприяли зародженню всіх європейців, але не для близько-східних Європейців».[8]
ЗМІ, наука[ред. | ред. код]
Результати тестування ДНК — 2014 дозволили Люксембурзькому Національного центру Археологічних Досліджень та Національному Музею Історії та Мистецтва, створити 3D реконструкцію людини.[4] L'homme de Loschbour — анімаційний фільм 2012 року, який триває 7 хвилин, автор Нік Гербер.[9] «Redonner vie à l'Homme de Loschbour» була одноденна конференція в Національному природно-історичному музеї, на якій було представлено огляд результатів останніх досліджень.[10]
Див. також[ред. | ред. код]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ а б Kieffer, Sophie (17 вересня 2014). Le "premier Luxembourgeois" a livré plus de secrets que prévu: Le nouveau visage de l'homme de Loschbour. Luxemburger Wort (фр.). Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 28 листопада 2018.
- ↑ L'Homme du Loschbour, le plus ancien Luxembourgeois, à la base d'un succès scientifique (фр.). Monarchy of Luxembourg. 20 жовтня 2014. Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 28 листопада 2018.
- ↑ Rutherford, Adam (2018). A Brief History of Everyone Who Ever Lived: The Human Story Retold Through Our Genes. The Experiment. с. 72—74. ISBN 9781615194940.
- ↑ а б L'homme de Loschbour était définitivement un homme! (фр.). RTL Télé Lëtzebuerg. 17 вересня 2014. Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 28 листопада 2018.
- ↑ а б L'Homme de Loschbour dans Nature (фр.). National Museum of Natural History (Luxembourg). Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 28 листопада 2018.
- ↑ Jones, Amy Gray. Cremation and the Use of Fire in Mesolithic Mortuary Practices in North-West Europe. У Cerezo-Román, Jessica; Wessman, Anna; Williams, Howard (ред.). Cremation and the Archaeology of Death. Oxford University Press. ISBN 9780192519092.
- ↑ I-M423*. YFull. Vadim Urasin. 2012. Архів оригіналу за 22 березня 2019.
- ↑ Lazaridis, Iosif та ін. (17 вересня 2014). Ancient human genomes suggest three ancestral populations for present-day Europeans. Nature. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 28 листопада 2018.
- ↑ L'Homme de Loschbour bei Festival nominéiert (фр.). RTL Télé Lëtzebuerg. 3 травня 2012. Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 28 листопада 2018.
- ↑ Conférence: Redonner vie à l'Homme de Loschbour (29/1/2015) (фр.). National Museum of Natural History (Luxembourg). January 2015. Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 28 листопада 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- L'homme de Loschbour [Архівовано 23 грудня 2020 у Wayback Machine.], 3D анімація Ніка Гербера, 2012