Луць Лісевич
| Луць Лісевич | ||||
|---|---|---|---|---|
| Лесь Лісовий | ||||
| Псевдонім | Луцій Лісевич | |||
| Народився |
1894 Галичина | |||
| Помер |
15 січня 1962 Нюарк, США | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | актор, балетмейстер, журналіст, письменник-драматург, січовий стрілець | |||
| Мова творів | українська | |||
| Magnum opus | інсценізації «Батурин» і «Мотря» (у співавторстві) | |||
|
| ||||
Луць Лісе́вич (справжн. Лесь Лісовий, 1894, Галичина — 15 січня 1962, Нюарк, США) — український театральний і громадський діяч, актор, балетмейстер, журналіст, письменник-драматург, педагог, вояк Українських січових стрільців, десятник 1-ї гуцульської сотні УСС (1915).
Життєпис[ред. | ред. код]
Будучи десятником УСС, вів курси для неграмотних стрільців.[1] Згодом був запрошений Катериною Рубчаковою до Українського театру у Львові.[2]
В 1915—1917 рр. він підтримував із іншими стрільцями-артистами львівський український театр. Був актором «Театру Української бесіди».[3] Учитель, десятник Луць Лісевич у театрі одночасно працював балетмейстером, грав характерні ролі та виконував обов'язки перукаря і гримера.[4] У 1920—1921 — актор Українського незалежного театру.
Є автором інсценізації «Батурин» Богдана Лепкого.
У 1933 році разом з Меріям-Лужницьким зробив інсценізацію історичної повісті Б. Лепкого під назвою «Мотря». П'єса вийшла у Львові (цензурний дозвіл 28 листопада 1932)[5]
Є автором лібрето «стрілецької» оперети «Залізна острога» (з А. Курдидиком), що йшла в театрі Миколи Бенцаля в 1934 році, а згодом в 1965 році вже після смерті Луця Лісевича була поставлена в Торонто (Канада).[6]
1930 разом з своїм другом Володимиром Гірняком їздив в турне з ляльковим театром до Канади й Америки.[7][8]
Проживав в різних країнах. Згодом (в другій половині 1950-х) емігрував до США.
Помер 15 січня 1962 в Нюарку. Похорон відбувся в українській католицькій церкві на цвинтарі Голі Сепулкрі (англ. Holy Sepulchre Cemetery).
Родина[ред. | ред. код]
Після смерті залишив дружину Ірену (одна з трьох сестер Парахоняківних, актрис Стрілецького театру: Ірена, Лінда, Туся), сина Олександра (1919—2003), невістку Аліну (1924—2016) і внуків Петра (1950—2013), Романа, Єву, Ірену. Аліна була піаністкою і викладачкою. Петро був професійним футболістом, воротарем, грав у American Soccer League в команді «New Jersey Schaefer Brewers»[9] і в українській команді «Newark Ukrainian Sitch» (УСВТ Чорноморська Січ (Ньюарк)).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Віктор Уніят. Діяльність Никифора Гірняка в Коші (Кадрі) Українських Січових Стрільців (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 вересня 2016. Процитовано 26 червня 2016.
- ↑ Фронтовий театр НКГА[недоступне посилання]
- ↑ Український театр: наукові праці / Григор Лужницький. — Львів, 2004. — С. 259
- ↑ Василь Бурдуланюк. Театр в умовах національно-визвольної боротьби галицьких українців початку ХХ століття // Галичина. — С. 365
- ↑ Просвічений володар: Іван Мазепа як будівничий Козацької держави і як літературний герой / В. О. Шевчук. — К.: Либідь, 2006. — С. 395
- ↑ «Лицарі Залізної Остроги» вернулись… [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.]svoboda-news.com
- ↑ Теребовельська земля / Український архів. Том 20. — НТШ, 1968. — С. 868
- ↑ Твори: поезія, проза, публіцистика, драматичні твори, спогади, документи / Лев Лепкий, Микола Ільницький. — Тернограф — 2001.
- ↑ The Year in American Soccer — 1973. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 26 червня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Некролог у газеті «Свобода», 1962 [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.]
- Luc Lisewycz [Архівовано 20 вересня 2016 у Wayback Machine.]www.findagrave.com(англ.)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
