Лучано да Лаурана
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (квітень 2012) |
| Лучано да Лаурана | |
|---|---|
 | |
| Народження | 1420[1][2][3] |
| Смерть | 1479[4][5][…] |
| Країна (підданство) |
 Далмація |
| Діяльність | архітектор, інженер |
| Праця в містах | Мантуя, Урбіно, Пезаро, |
| Архітектурний стиль | Відродження |
| Найважливіші споруди | палац в Урбно, палац Префеттіциє в Пезаро, Італія |
 Лучано да Лаурана у Вікісховищі | |
Лучано да Лаурана (італ. Luciano Laurana 1420, Врана біля Задару, володіння Венеції — 1479, Пезаро, Італія) — італійський архітектор слов'янського походження з Далмації (на той час володіння Венеції), який був однією з головних постатей в італійській архітектурі 15 століття.
Слов'янські митці в Італії[ред. | ред. код]
Італія століттями була країною-донором, що живила культуру сусідніх народів військовими інженерами, архітекторами, фортифікаторами, художниками. Набув місце і зворотний процес: в Італію прибували здібні юнаки задля здобуття освіти та розкриття творчого та наукового потенціалу, який не могли реалізувати на батьківщині. Серед вихідців зі слов'янських земель, що навчались чи працювали в Італії — науковець Юрій Дрогобич, архітектор Джорджо да Сабеніко, художник Андреа Мелдолла. До когорти вихідців зі слов'янських земель належить і архітектор Лучано да Лаурана, якого дослідники ставлять за обдарованістю поряд з відомими італійськими митцями — Брунеллескі та Альберті Леон-Баттістою.
Життєпис. Ранні роки[ред. | ред. код]
Про ранні роки Лачано відомо небагато — він народився в містечку Врана, неподалік міста Задар. У ті часи ці землі належали до складу Венеційської республіки. Перші будівничі навички отримав працюючи разом з батьком Мартіном, який був каменярем. Припускають, що Лучано — родич скульптора Франческо Лаурана.
В Італії[ред. | ред. код]
Особливе місце в історії італійської архітектури Раннього Відродження посіли міста північно-східної частини Апеннін — Анкона, Ріміні, Урбіно. Вони були тісно пов'язані торгівельними й культурними зв'язками як з самою Венецією, так і з містами-портами на Адріатиці. Так, архітектор собору в місті Шибеник Юрій Далматинець перебрався в Анкону, де навіть отримав місцеве ім'я Джорджо да Сабеніко. Перебрався в Італію і Лучано. Відомо, що в 1465 році він працював архітектором-практиком разом з Альберті в місті Мантуя. Альберті зазвичай розробляв проєкт майбутньої споруди, її теоретичне обґрунтування, а потім передовіряв втілення архітекторам — практикам. Робота поряд з таким видатним теоретиком архітектури як Альберті, суттєво вплинула на Лучано та дала поштовх вдосконаленню власної майстерності. Самоосвіта дозволить слов'янину стати в рівень з найкращими архітекторами доби раннього Відродження.
Праця в Урбіно[ред. | ред. код]
У 1466 році перший герцог Федеріко да Монтефельтро запросив Лучано працювати в невеликому місті Урбіно. Володар хотів перебудувати старовинний замок так, щоб той не лише зберіг оборонні функції, але й отримав низку комфортних приміщень, гідних палацу. Перебудовою старого замку та включенням його фортифікаційних споруд в новий ансамбль і займався архітектор. Лучано да Лауана вже був знайомим з типом флорентійського палацу, що втрачав суворий фортечний вигляд, особливо у внутрішньому дворі з привітними аркадами й житловими приміщеннями другого і третього поверхів.
Лаурана зберіг і міський собор, і дві фортечні вежі замку, між якими створив палацовий корпус з відкритими лоджіями в бік міста. Вони виглядали особливо привабливо поряд з фортечного характеру архітектурою, головні об'єми якої розташовані на урвищі над містом. Оновленим став і великий внутрішній двір герцогського палацу з відкритими аркадами. Старе ядро замку було доповнене також садом і південними корпусами палацу.
Характерні риси архітектури Відродження найпомітніші в побудові внутрішнього двору та в покоях палацу. Виготовлені з білого каменю колони, капітелі поєднані з жовтуватою цеглою мурів. Декоративних деталей небагато, і вони не суперечать спокійному, врівноваженому характеру архітектури. Декор інтер'єрів доповнювали картини, створені П'єро делла Франческа і самим Лаурана, а також спеціально виготовленими меблями.
Фінансові справи Федеріго да Монтефельтро були непогані. Він був головнокомандувачем вояків папи римського, тому платню отримував регулярно. Ці гроші й дозволили розпочати перебудову старого замку на резиденцію нового типу.
Значення нових палацових корпусів та їх інтер'єрів, створених Лучано да Лаурана в Урбіно, збільшувалось через вплив на уяву і смаки молодого Донато Браманте, який теж мешкав в місті та починав власну кар'єру як художник. Вони обидва покинуть Урбіно заради роботи на вельможну родину Сфорца: Браманте працюватиме в Мілані, а Лучано да Лаурана переїде до Пезаро, колишньої резиденції Сфорца.
У Пезаро[ред. | ред. код]
Пезаро — портове місто на східному узбережжі Адріатичного моря. Лучано да Лаурана працював над побудовою одного крила палацу Префеттічио (назва від слова prefect — міський голова). Над приземкуватою галереєю першого поверху розбудований високий фасад палацової споруди з багато декорованими вікнами. Поверхи створені в різні часи та повної симетрії в споруді крила нема. Архітектор був обмежений наявністю вже наявної споруди та обмежився лише добудовами.
Помер під час роботи у Пезаро.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Урбіно, майдан герцога Федеріго -
Собор біля замка. -
Галерея - аркада. -
Історична забудова в Урбіно.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- ↑ Sapere.it — De Agostini Editore, 2001.
- ↑ RKDartists
- ↑ Swartz A. Open Library — 2007.
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2013.
Джерела[ред. | ред. код]
- «Всеобщая история искусств», Т 3, "Искусство", 1962
- «Всеобщая история архитектуры», Т 3, М, 1963
- «Искусство Италии 13-15 веков», М., «Искусство», 1988
- La Nuova Enciclopedia dell'Arte, Garzanti, Milano 1986.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лучано да Лаурана |
|
