Лю Сяобо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лю.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Лю Сяобо (значення).
Лю Сяобо
кит. SHIQUEN NAGEE
Лю Сяобо
Народився 28 грудня 1955(1955-12-28)
Чанчунь, КНР
Помер 13 липня 2017(2017-07-13) (61 рік)
Шеньян, КНР
·гастроентерит
Країна  КНР
Діяльність поет, письменник, правозахисник, літературний критик
Галузь літературна критика[1]
Відомий завдяки китайський письменник, правозахисник
Alma mater Jilin Universityd (1982), Beijing Normal Universityd (1984), Beijing Normal Universityd (1988), Пекінський університет і High School Attached to Northeast Normal Universityd
Науковий керівник Huang Yaomiand і Tong Qingbingd
Знання мов китайська[2][1]
Заклад Колумбійський університет і Університет Джонса Гопкінса
Посада президент[d]
Конфесія атеїзм
У шлюбі з Лю Ся
Нагороди Нобелівська премія миру (2010)

Лю Сяобо (спрощ.: 刘晓波; кит. трад.: 劉曉波; піньїнь: Liú Xiǎobō; нар. 28 грудня 1955, Чанчунь — пом. 13 липня 2017, Шеньян) — китайський правозахисник, Лауреат Нобелівської премії миру 2010 року.

Вивчав літературу, викладав. Брав участь у подіях на площі Тяньаньмень у червні 1989 р. З 2003 року очолює китайський ПЕН-центр.

Підписав Хартію-08 з вимогами демократичних реформ. Після цього 8 грудня 2008, за два роки до запланованої публікації хартії, він був заарештований. У грудні 2009 р. він був засуджений до 11 років ув'язнення за «підрив державного устрою». Це рішення було засуджено з боку Євросоюзу, США та Верховного комісара ООН з прав людини[3].

Наприкінці 2010 року Вацлав Гавел, Далай-лама XIV та інші особи висунули його на здобуття Нобелівської премії[4], після чого представник МЗС Китаю заявив, що присудження йому премії було б «цілком помилковим»[5].

Вручення Нобелівської премії миру[ред. | ред. код]

8 жовтня 2010 року Нобелівський комітет присудив Лю премію миру за «тривалу ненасильницьку боротьбу за фундаментальні права людини в Китаї».[6]

Голова Норвезького нобелівського комітету Турбьєрн Ягланд заявив, що з самого початку стало ясно, хто найдостойніший цієї нагороди.[7]

Всі новини про оголошення лауреата Нобелівської премії миру в Китаї відразу були піддані цензурі, хоча згодом про це було повідомлено. Іноземномовні новини, зокрема CNN і BBC, були заблоковані вже після повідомлення у китайських новинах.[8] Уряд спробував блокувати використання імені Лю в Інтернеті та SMS-повідомленнях,[9] однак громадяни застосовували перифраз, щоби уникнути цензури.[10] Китайське міністерство закордонних справ висловило протест проти присудження Нобелівської премії миру Лю, оскільки, на думку китайських дипломатів, це порушувало б принципи Нобелівської премії.[7]

У заяві МЗС Китаю говориться, що «Нобелівською премією миру нагороджується особи, які сприяють миру, роззброєнню, міжнародній гармонії і дружбі. Лю Сяобо — злочинець, який був засуджений китайським судом за порушення китайського законодавства. Тому нагородження Лю повністю суперечить принципу нагороди, а також є повною профанацією премії миру.»[11][12][13][14]

8 жовтня 2010 року норвезькому послу в КНР був висловлений офіційний протест з приводу нагородження Лю Сяобо.[15]

Турб'єрн Ягланд заявляв, що Китай тиснув на дипломатичні місії у Норвегії, рекомендуючи їм «відмовитися від участі в церемонії» і попереджаючи про наслідки цього рішення для двосторонніх відносин. У результаті, 15 країн, серед яких КНР, Росія, Казахстан, Туніс, Саудівська Аравія, Пакистан, Ірак, Іран, В'єтнам, Афганістан, Венесуела, Єгипет, Судан, Куба і Марокко, відмовилися від участі у церемонії.[16]

Україна спочатку відмовилася від участі. Наслідуючи приклад Росії, Україна також відкликала свого посла у Норвегії. Під тиском громадськості МЗС України змушене було виправдовуватися. Зовнішньополітичне відомство заперечило ігнорування заходів в Осло і пояснило, що відсутність посла не пов'язана з політикою. Речник МЗС України заявив, що «коли МЗС планувало дату проведення наради послів у Києві, то останнє, що бралося в розрахунок, які фуршети, прийоми та церемонії будуть вимушені пропустити українські посли через приїзд до України». [17][18] Однак в останню мить Україна направила на церемонію свого представника.[19]

Урочистості в Китаї були або припинені, або обмежені;[20] видатні представники інтелігенції та інші дисиденти на цей час були затримані або зазнали переслідування.[21]

Після оголошення про нагородження, дружина Лю, Лю Ся, була поміщена під домашній арешт[22], хоча їй не було висунуто жодного звинувачення.[23] Китай також ввів обмеження на поїздки відомих дисидентів на церемонію.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Czech National Authority Database
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ [[https://web.archive.org/web/20100114223016/http://www.polit.ru/news/2009/12/25/syaobo11.html Архівовано 14 січня 2010 у Wayback Machine.] [Архівовано 14 січня 2010 у Wayback Machine.] [Архівовано 14 січня 2010 у Wayback Machine.] [Архівовано 14 січня 2010 у Wayback Machine.] [Архівовано 14 січня 2010 у Wayback Machine.] Китайського дисидента Лю Сяобо посадили на 11 років] [Архівовано 2010-01-14 у Wayback Machine.](рос.); УВКПЛ протестує проти суворого вироку китайському дисиденту Лю Сяобо [Архівовано 28 липня 2011 у Wayback Machine.](рос.); [[https://web.archive.org/web/20110817182656/http://www.dw-world.de/dw/article/0,,5056686,00.html Архівовано 17 серпня 2011 у Wayback Machine.] [Архівовано 17 серпня 2011 у Wayback Machine.] [Архівовано 17 серпня 2011 у Wayback Machine.] [Архівовано 17 серпня 2011 у Wayback Machine.] [Архівовано 17 серпня 2011 у Wayback Machine.] ЄС критикує Китай за вирок дисиденту Лю Сяобо](рос.)
  4. ↑ [Китайській владі слід звільнити активіста Лю Сяобо (рос.). Архів оригіналу за 19 липня 2017. Процитовано 8 жовтня 2010. Китайській владі слід звільнити активіста Лю Сяобо (рос.)]
  5. ↑ [China opposes Nobel for jailed dissident, lawmakers back Liu Xiabo (англ.). Архів оригіналу за 16 серпня 2011. Процитовано 8 жовтня 2010. China opposes Nobel for jailed dissident, lawmakers back Liu Xiabo (англ.)]
  6. ↑ Nobelprize.org. http://nobelprize.org/nobel_prizes/peace/laureates/2010/ [Архівовано 8 жовтня 2010 у Wayback Machine.].
  7. ↑ а б Nobel Peace Prize awarded to China dissident Liu Xiaobo. BBC News. 8 жовтня 2010. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 11 грудня 2010.
  8. ↑ China censors Nobel award. Bangkok Post. 8 жовтня 2010.
  9. ↑ Eric Baculinao and Bo Gu, «У Китаї громадяни знайшли спосіб дізнатися про лауреата Нобелівської премії» [Архівовано 2011-09-30 у Wayback Machine.], NBC News, 8 October 2010.
  10. ↑ Victor Mair, «Liu Xiaobo» [Архівовано 16 жовтня 2010 у Wayback Machine.], Language Log, 10 October 2010.
  11. ↑ China Angered By Selection of Dissident Liu Xiaobo for Nobel Peace Prize. ABC News. 8 жовтня 2010. Архів оригіналу за 22 січня 2011. Процитовано 11 грудня 2010.
  12. ↑ Vehaskari, Aira Katariina (8 жовтня 2010). Chinese dissident Liu Xiaobo wins Nobel Peace Prize. AFP. Архів оригіналу за 25 травня 2012. Процитовано 11 грудня 2010.
  13. ↑ 外交部发言人马朝旭答记者问. МЗС КНР. 8 жовтня 2010. Архів оригіналу за 11 жовтня 2010. Процитовано 11 грудня 2010.
  14. ↑ Awarding Liu Xiaobo Nobel peace prize may harm China-Norway relations, says FM spokesman. Xinhua News Agency. 8 жовтня 2010. Архів оригіналу за 15 листопада 2010. Процитовано 11 грудня 2010.
  15. ↑ 路透社. 中國召喚挪威大使抗議諾獎. Ming Pao (Chinese) . Hong Kong. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 11 грудня 2010.
  16. ↑ Офіційний сайт Нобелівської премії. Архів оригіналу за 12 грудня 2010. Процитовано 11 грудня 2010.
  17. ↑ У МЗС порівняли церемонію вручення Нобеля з фуршетом. Архів оригіналу за 12 грудня 2010. Процитовано 11 грудня 2010.
  18. ↑ Віталій Портніков. Перевірка Нобелем. Архів оригіналу за 13 грудня 2010. Процитовано 13 грудня 2010.
  19. ↑ УКРАЇНА ТАКИ НЕ ІГНОРУВАТИМЕ НОБЕЛЯ. Архів оригіналу за 12 грудня 2010. Процитовано 9 грудня 2010.
  20. ↑ ANDREW JACOBS (9 жовтня 2010). China, Angered by Peace Prize, Blocks Celebration. The New York Times. Архів оригіналу за 12 травня 2013. Процитовано 11 грудня 2010. {{cite news}}: Cite має пустий невідомий параметр: |6= (довідка)
  21. ↑ Bei Feng (11 October 2010). «Viewing the Liu Xiaobo response through Twitter» [Архівовано 27 липня 2011 у Wayback Machine.], China Media Project of the University of Hong Kong.
  22. ↑ Chinese Nobel prize winner's wife detained. CNN. 11 October 2010. Архів оригіналу за 21 листопада 2010. Процитовано 11 грудня 2010.
  23. ↑ Chinese Nobel Winner's Wife Detained. Slashdot. 10 October 2010. Архів оригіналу за 30 березня 2012. Процитовано 11 грудня 2010.

Джерела[ред. | ред. код]

1901—1925
1926–1950
1951–1975
1976–2000

Б. Вільямс / Корріґан (1976) • Міжнародна амністія (1977) • Беґін / Садат (1978) • Мати Тереза (1979) • Есківель (1980) • Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (1981) • Роблес / Мюрдаль (1982) • Валенса (1983) • Туту (1984) • Лікарі світу за запобігання ядерної війни (1985) • Візель (1986) • Санчес (1987) • Миротворчі сили ООН (1988) • Далай-лама (1989) • Горбачов (1990) • Чжі (1991) • Менчу (1992) • Мандела / де Клерк (1993) • Арафат / Перес / Рабин (1994) • Ротблат / Пагвоський рух учених (1995) • Белу / Рамуш-Орта (1996) • Міжнародний рух за заборону протипіхотних мін / Дж. Вільямс (1997) • Г'юм / Трімбл (1998) • Лікарі без кордонів (1999) • Кім (2000)

2001–2025

ООН / Аннан (2001) • Картер (2002) • Ебаді (2003) • Маатаї (2004) • МАГАТЕ / аль-Барадаї (2005) • Грамін Банк / Юнус (2006) • Міжурядова група експертів з питань змін клімату / Гор (2007) • Ахтісаарі (2008) • Обама (2009) • Лю Сяобо (2010) • Елен Джонсон-Серліф / Лейма Гбові / Тавакуль Карман (2011) • Європейський Союз (2012) • ОЗХЗ (2013) • Сат'ярті / Юсафзай (2014) • Квартет національного діалогу Тунісу (2015) • Сантос (2016) • Міжнародна кампанія із заборони ядерної зброї (2017) • Муквеге / Мурад (2018) • Ахмед (2019) • Всесвітня продовольча програма (2020) • Муратов / Ресса (2021) • Біляцький / Меморіал / Центр громадянських свобод (2022) • Мохаммаді (2023)

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Наука
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лю_Сяобо&oldid=41113107