Людвіг Больцман

Людвіг Едуард Больцман
нім. Ludwig Eduard Boltzmann
Людвіг Больцман Людвіг Больцман
Ім'я при народженні	нім. Ludwig Eduard Boltzmann
Народився	20 лютого 1844(1844-02-20) Лінц, Австрія
Помер	5 вересня 1906(1906-09-05) (62 роки) Дуїно, Італія ·повішення
Поховання	Віденський центральний цвинтар
Місце проживання	Австро-Угорська Імперія, Німеччина
Країна	Австро-Угорщина
Національність	німець
Діяльність	фізик, хімік, викладач університету, математик, філософ, фізик-теоретик
Alma mater	Віденський університет
Галузь	фізика
Заклад	Грацький університет, Університет Мюнхена, Віденський університет, Лейпцизький університет
Науковий ступінь	доктор філософії (1866)
Науковий керівник	Йозеф Стефан
Відомі учні	Пауль Еренфест
Аспіранти, докторанти	Пауль Еренфест Ліза Майтнер Gustav Herglotzd Філіп Франкd Hermann von Lewinskid
Членство	Лондонське королівське товариство Саксонська академія наук (30 вересня 1902) Шведська королівська академія наук Баварська академія наук Петербурзька академія наук Французька академія наук Угорська академія наук Американська академія мистецтв і наук Національна академія дей-Лінчей Австрійська академія наук Прусська академія наук Нідерландська королівська академія наук Саксонська академія наук Національна академія наук Італіїd Національна академія наук США Туринська академія наук
Відомий завдяки:	рівняння Больцмана, розподіл Больцмана, стала Больцмана
У шлюбі з	Henriette Boltzmannd
Діти	Henriette Boltzmannd Ida Boltzmannd
Нагороди	почесний доктор Університету Ослоd Почесний доктор Оксфордського університетуd іноземний член Лондонського королівського товариства (1 червня 1899)
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах  Людвіг Больцман у Вікісховищі

Лю́двіг Едуа́рд Бо́льцман (нім. Ludwig Eduard Boltzmann; *20 лютого 1844, Лінц, Австрія — †5 вересня 1906, Дуїно, Італія) — австрійський фізик, який зробив великий внесок у розвиток термодинаміки й статистичної фізики на основі атомістичних уявлень.

Член Австрійської (з 1885) та Шведської королівської академій наук (з 1888), професор університетів у Граці (1869—1889), Мюнхені (1889—1894), Відні (1894—1900 і з 1902) і Лейпцигу (1900—1902). Автор теоретичних і експериментальних досліджень з різних розділів фізики; один з творців статистичної фізики. Теоретичні праці Больцмана присвячені проблемам механіки, гідродинаміки, пружності, електродинаміки, термодинаміки, кінетичної теорії газів, а експериментальні праці — дослідженню діелектричної сталої газів і твердих тіл. Найважливіші дослідження Больцман виконав у галузі статистичної фізики і термодинаміки. Він вивів основне рівняння кінетичної теорії газів, дав статистичне тлумачення 2-го закону термодинаміки і ентропії, обґрунтував закон теплового випромінювання Стефана (див. Стефана—Больцмана закон). Больцман був переконаним прихильником атомістичної теорії, яку відстоював у боротьбі з Ернстом Махом і Вільгельмом Оствальдом, що заперечували реальність атомів та молекул і корисність атомістичної теорії.

5 вересня 1906 Больцман покінчив життя самогубством в італійському містечку Дуїно неподалік від Трієста.

Наукова діяльність

Роботи Больцмана стосуються переважно кінетичної теорії газів, термодинаміки і теорії випромінювання, а також деяких питань капілярних явищ, оптики, математики, механіки, теорії пружності тощо.

Перелічимо основні досягнення Больцмана в області статистичної механіки. У 1866 отримав формулу для рівноважного розподілу за імпульсами і координатами молекул ідеального газу, що знаходиться в зовнішньому потенційному полі (розподіл Больцмана).

У 1871 році запропонував ергодичну гіпотезу для обґрунтування закономірностей статистичної фізики.

У 1872 році вивів основне рівняння мікроскопічної теорії нерівноважних процесів (фізичної кінетики), що носить його ім'я, а також встановив так звану H-теорему, що виражає закон зростання ентропії для ізольованої системи. У тому ж році показав статистичний характер другого закону термодинаміки, зв'язавши ентропію замкнутої системи з числом можливих мікростанів, що реалізують даний макростан. Це стало вказівкою на неспроможність уявлення про «теплову смерті Всесвіту».

Важливе значення мали праці Больцмана з термодинаміки випромінювання. У 1884 році він вивів закон для випромінювальної здатності абсолютно чорного тіла з урахуванням пропорційності тиску рівноважного випромінювання, передбаченого теорією Максвелла, і щільності його енергії. Цей закон був емпірично отриманий Й. Стефаном в 1879 і носить назву закону Стефана — Больцмана.

Експериментальні дослідження Больцмана присвячені перевірці максвеллівської теорії електромагнетизму, вимірюванню діелектричних сталих різних речовин і їх зв'язку з показником заломлення, вивчення поляризації діелектриків.

Больцман був активним прихильником атомістичних ідей і відстоював їх у боротьбі з представниками махізму й інших ідеалістичних учень (серед них — Е. Мах і В. Оствальд).

Пам'ять

У 1964 р Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Больцмана кратера на видимій стороні Місяця.

На його честь названо астероїд 24712 Больцман.

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Див. також

• Стала Больцмана
• Розподіл Максвелла — Больцмана
• Рівняння Больцмана