Лігатура (металургія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лігатура (лат. ligatura від лат. ligo — зв'язую) — допоміжні сплави, що застосовують у металургії для введення в рідкий метал легуючих елементів з метою надання певних властивостей металевому розплаву (наприклад, рідиннотекучості) або затверділому металу (підвищена механічна міцність та ін.) Засвоєння легуючого елементу з лігатур краще та стійкіше, ніж додавання його в чистому вигляді. Лігатуру отримують сплавом її компонентів або відновленням їх з руд, концентратів або оксидів. У чорній металургії лігатури відрізняють від феросплавів, що застосовують не лише для легування, а й для розкислювання металів.

В ювелірній справі[ред. | ред. код]

Здійснюється добавка неблагородного металу в ювелірних виробах з дорогоцінних металів або монеті. Використовується для доведення ювелірного сплаву до певної проби або ж для надання виробові необхідних властивостей (наприклад, твердості і зносостійкості).

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • В.П.Мовчан, М.М.Бережний. Основи металургії. Дніпропетровськ: Пороги. 2001. 336 с.

Посилання[ред. | ред. код]