Майк Воллес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Майк Воллес
англ. Myron Leon Wallace
Ім'я при народженні англ. Mike Leon Wallace
Народився 9 травня 1918(1918-05-09)[1][2][…]
Бруклайн
Помер 7 квітня 2012(2012-04-07)[1][2][…] (93 роки)
Нью-Гейвен, Коннектикут, США
·хвороба
Поховання West Chop Cemeteryd[4]
Країна  США
Діяльність журналіст, кінопродюсер, телеведучий, сценарист, актор, письменник, game show host, диктор
Alma mater Університет Мічигану, Brookline High Schoold і Interlochen Center for the Artsd
Знання мов англійська[1][5]
Заклад CBS
Учасник Друга світова війна
Членство Zeta Beta Taud
Роки активності 19392008
Magnum opus 60 хвилин
Конфесія юдаїзм
У шлюбі з Buff Cobbd
Діти (2) Кріс Воллесd
Очі темно-каріd
Нагороди
Почесна медаль острова Елліс

зірка на голлівудській Алеї слави[d]

IMDb ID 0908794

Мирон Леон «Майк» Воллес (англ. Myron Leon "Mike" Wallace; 9 травня 1918 — 7 квітня 2012) — американський журналіст, ведучий телевізійних ігор, актор, діяч засобів масової інформації.[6][7][8] Протягом 60-річної кар'єри брав інтерв'ю у видатних особистостей, серед яких Ден Сяопін, Аятолла Хомейні, Курт Вальдхайм, Ясір Арафат, Анвар Садат, Еріх Фромм, Володимир Горовіц і Сальвадор Далі. За інтерв'ю з Махмудом Ахмадінеджадом Воллесу у віці 81 року вручили його 21-ю премію Еммі[9][10][11]. .

Був одним з журналістів в телепрограмі 60 minutes, яка з'явилася на телеканалі CBS в 1968 р[12]

Біографія[ред. | ред. код]

Майкл Воллес, прізвище якого спочатку звучало як Волек, народився 9 травня 1918 року в місті Бруклайн, штат Массачусетс , США в родині єврейських емігрантів Франка і Зіни (Шарфман) Воллес. Його батько був крамарем і страховим брокером.[13] У 1935 році Майк закінчив середню школу.[14] Через чотири роки він закінчив Мічиганський університет з дипломом бакалавра мистецтв. Ще в університеті він був репортером для Michigan Daily. З 1940 року він став працювати фрілансером на радіо в Чикаго. З 1943 року Уоллес служив в ВМС США, але не брав участі в бойових діях. У 1946 році він повернувся в Чикаго. З кінця 1940-х років він став штатним диктором на радіо CBS. У 1949 році він знявся в поліцейській драмі Stand By for Crime.[15]

Воллес і Гаррі Різонер на прем'єрі «60 хвилин» в 1968 році.

Він працював провідним журналістом для програми 60 Minutes. У 2006 році він покинув програму як штатний кореспондент, але продовжував робити внесок до 2008 року. Своє останнє інтерв'ю взяв у баскетболіста Роджера Клеменса[16][17][18][19].

Останні роки життя провів у будинку для літніх людей в штаті Коннектикут. Помер 7 квітня 2012 року на 94 році життя. Випуск програми «60 Minutes» від 15 квітня 2012 року було повністю присвячений Майку Воллесу[16] .

Його молодший син Кріс також є журналістом. Старший син Пітер у віці 19 років загинув під час альпіністського сходження в Греції в 1962 р.[20]

У 1999 році режисер Майкл Манн зняв драматичний трилер «Своя людина», що розповідає про найбільший в історії США корпоративному скандалі. Фільм номінувався на 7 статуеток премії «Оскар», роль Майка Воллеса виконав Крістофер Пламмер, висунутий за неї на кілька кінопремій світу[21] .

Біографія та автобіографії[ред. | ред. код]

  • Rader, Peter. 'Mike Wallace: A Life'. New York: Thomas Dunne Books, 2012. ISBN 0-312-54339-5.
  • Close Encounters: Mike Wallace's Own Story. New York: William Morrow, 1984. ISBN 0-688-01116-0 (у співавторстві з Gary Paul Gates).
  • Between You and Me: A Memoir. New York: Hyperion, 2005 (у співавторстві з Gary Paul Gates).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Encyclopædia Britannica
  3. а б в SNAC — 2010.
  4. Find a Grave — 1996.
  5. CONOR.Sl
  6. April 8, 2012 | publisher = CBS News Sunday Morning | accessdate = 8 April 2012
  7. April 8, 2012 | work = Face the Nation | publisher = CBS | accessdate = 8 April 2012
  8. Safer, Morely. Remembering Mike Wallace. Архів оригіналу за 18-09-2012. Процитовано 4-8-2012.
  9. Tim Weiner (8 квітня 2012). Mike Wallace, CBS Pioneer of '60 Minutes,' Dies at 93. The New York Times. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 8 квітня 2014.
  10. H.W. Wilson Company (1978). Current biography yearbook. H. W. Wilson Co. с. 418. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 8 квітня 2012.
  11. Brozan, Nadine. «Chronicle» [Архівовано 15 листопада 2018 у Wayback Machine.] , The New York Times , March 16, 1993. Retrieved February 5, 2008. "Mike Wallace is lending a hand to his old school, Brookline High School, at a benefit — unusual for a Massachusetts public school — in New York tomorrow evening. Mr. Wallace, class of '35, will interview the school's acting headmaster, Dr. Robert J. Weintraub, at a cocktail party that is expected to draw 60 or so Brookline graduates to the University Club on West 54th Street. "
  12. The Complete Directory to Prime Time Network and Cable TV Shows, 1946–present. Ballantine Books. 2003. с. 1116. ISBN 0-345-45542-0. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: контрольна сума (довідка)
  13. а б В США умер многолетний ведущий программы "60 минут" Майк Уоллес. Lenta.ru. 9 квітня 2012. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 14 березня 2015.
  14. Tanglao, Leezel. Mike Wallace Dies. Архів оригіналу за 3 червня 2012. Процитовано 19 січня 2019.
  15. Hayes, Ashley. Veteran newsman Mike Wallace dead at 93. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 19 січня 2019.
  16. Silver, Stephen. 60 Minutes Says Goodbye to Mike Wallace. EntertainmentTell. www.technologytell.com. Архів оригіналу за 3 червня 2012. Процитовано 4/17/2012.
  17. Katie Couric. «Mike Wallace, man of the hour» [Архівовано 12 травня 2012 у Wayback Machine.] . msnbc.com . March 14, 2006.
  18. Awards for The Insider (англ.). IMDB. Архів оригіналу за 10 квітня 2018. Процитовано 2012-4-21.

Посилання[ред. | ред. код]