Макс Брух

Макс Брух
Max Bruch
Зображення
Max Christian Friedrich Bruch
Основна інформація
Повне ім'я	нім. Max Christian Friedrich Bruch
Дата народження	6 січня 1838(1838-01-06)
Місце народження	Кельн, Німеччина
Дата смерті	2 жовтня 1920(1920-10-02) (82 роки)
Місце смерті	Фріденау, Берлін, Німеччина
Поховання	Старий цвинтар Святого Матвіяd
Громадянство	Німеччина
Професії	композитор, диригент, педагог
Освіта	Боннський університет
Вчителі	Карл Райнеке і Фердинанд Гіллер
Відомі учні	Sara Wennerberg-Reuterd, Clara Mathilda Faisstd, Elisabeth Kuyperd, Отторіно Респіґі, Оскар Штраусd, Fartein Valend, Ральф Воан-Вільямс і Ямада Косаку
Інструменти	скрипка
Жанри	опера і симфонія
Заклад	Берлінський університет мистецтв
Нагороди	почесний доктор Гумбольдського університету в Берлініd (1918)
Діти	Max Felix Bruchd
Файли у Вікісховищі

Пам'ятна табличка на будинку композитора в Фриденау, Albestraße 3

Макс Крістіан Фрідріх Брух (нім. Max Christian Friedrich Bruch, зазвичай в літературі — просто Макс Брух; 6 січня 1838 — 2 жовтня 1920) — німецький композитор і диригент.

Біографія

Народився у Кельні, син співачки Вільгельміни Брух. Вчився у Фердинанда Гіллера (1853–1857), потім у Лейпцигу в Карла Райнеке. У 1862–1864 роках працював у Мангаймі, де написав оперу «Лорелея» (1863). Перший успіх принесла Брухові друга редакція кантати «Фрітьйоф» (1864). У 1865–1867 роках займав посаду музичного директора в Кобленці, в 1867–1870 роках керував придворним оркестром Зондерсгаузена, потім працював у Берліні та Бонні. У 1880–1883 роках очолював оркестр Королівського філармонійного товариства Ліверпуля — один з провідних музичних колективів Великої Британії; надалі ще раз повернувся до Великої Британії як диригент, очоливши (1898–1900) Національний оркестр Шотландії.

У 1890–1910 рр. викладав у Берлінській вищій школі музики, де його учнями були, зокрема, Отторіно Респіґі, Оскар Штраус і Ральф Воан-Вільямс.

За життя Бруха певною популярністю відзначались його масштабні хорові твори — «Одіссей» (1872) і «Вогняний хрест» (нім. Das Feuerkreuz; 1899). З часом, однак, у фокусі уваги виконавців та аудиторії залишилися, головним чином, симфонічні твори Бруха: його скрипкові концерти (особливо перший — Op. 26, 1868, — що входить до стандартного скрипкового репертуару), «Шотландська фантазія» для скрипки з оркестром (Op. 46, 1880), п'єса «Kol Nidrei» для віолончелі з оркестром (Op. 57, 1881) на тему єврейських літургійних мелодій.

Див. також

• 5004 Брух — астероїд, названий на честь композитора.

Література

• D. Kämper. Max-Bruch-Studien. Zum 50. Todestag des Komponisten. Köln 1970. Beiträge zur rheinischen Musikgeschichte 87.
• Karl Gustav Fellerer. Max Bruch 1838–1920. Beiträge zur Rheinischen Musikgeschichte Heft 103. Köln 1974.
• Christopher Fifield. Max Bruch, His Life and Works. London 1988. Ergänzte Neuauflage 2005, ISBN 1-84383-136-8.
• Christopher Fifield. Max Bruch, Biographie eines Komponisten. Aus d. Engl. von Renate Maria Wendel. Zürich 1990, ISBN 3-7263-6616-4.
• Matthias Falke. Die Symphonie zwischen Schumann und Brahms. Studien zu Max Bruch und Robert Volkmann. Berlin 2006. ISBN 978-3-936637-09-0.

Посилання

• Вільні ноти авторства Макс Брух на сайті International Music Score Library Project (IMSLP) (англ.)
• Список творів (англ.)