Максиміліан Михелчич

	Максиміліан Михелчич
	Максиміліан Михелчич
Особисті дані
Народження	29 липня 1905
	Лайбах, Австро-Угорщина
Смерть	29 березня 1958 (52 роки)
	Загреб, СФРЮ
Громадянство	Югославія
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
Національна збірна
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
Максиміліан Михелчич у Вікісховищі

Максиміліан Михелчич (словен. Maksimilijan Mihelčič, нар. 29 липня 1929, Лайбах — пом. 29 березня 1958, Загреб) — югославський футболіст, що грав на позиції воротаря. Відомий виступами, зокрема, за клуб «Граджянскі» (Загреб), а також національну збірну Югославії. Дворазовий чемпіон Югославії. Один з найкращих словенських футболісті між-воєнного часу^[2].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Є вихованцем футбольного клубу «Гермес» (Любляна).

Наприкінці 1924 року приєднався до команди «Граджянскі» (Загреб), де мав стати заміною багаторічному воротарю і зірці команди Драгутинові Врджюці. Дебютував у офіційному матчі в складі нового клубу 11 січня 1925 року в матчі кубка Загреба проти клубу «Южна Жалєзница» (12:0)^[3]. У першому сезоні грав у складі нечасто: по два матчі у переможних для команди розіграшах чемпіонату і кубку Загреба, поступаючись місцем у основі Вілиму Вокауну. Але уже наступного сезону Михелчич закріпився в основному складі. Був одним з провідних гравців клубу разом з такими футболістами, як Еміл Першка, Франьо Мантлер, Рудольф Рупець, Густав Ремець, Франьо Гілер, Рудольф Хітрець, Драгутин Врагович, Степан Пасінек, Драгутин Бабич, Славин Циндрич та іншими.

В 1926 році став переможцем чемпіонату Югославії. В 1/4 і 1/2 фіналу «Граджянскі» розгромив «Ілірію» (Любляна) і «Славію» (Осієк) з рахунками 7:1 і 7:0 відповідно. У фіналі клуб зустрівся з переможцем двох попередніх чемпіонатів «Югославією», яку переміг з рахунком 2:1.

Ще один титул чемпіона Югославія Михелчич виграв у 1928 році. Команда здобула чотири перемоги і одного разу програла в одноколовому ліговому турнірі для шести учасників. Максиміліан зіграв у чотирьох матчах змагань з п'яти проведених.

По завершенні сезону чемпіон переміг 5:1 «Югославію» у відбірковому матчі за право зіграти у зіграти міжнародному турнірі для провідних клубів Центральної Європи — Кубку Мітропи^[4]. В 1/4 фіналу змагань «Граджянські» переміг у першому матчі чемпіона Чехословачинни клуб «Вікторію» — 3:2. Проте, у матчі відповіді упевнену перемогу святкували суперники — 1:6.

Загалом у складі «Граджянскі» зіграв у 1924—1934 роках в офіційних іграх 137 матчів. Серед них 26 матчів у чемпіонаті Югославії, 92 матчі у чемпіонаті Загреба і кваліфікації до національної першості, 16 матчів у кубку Загреба, 2 матчі у кубку Мітропи, 1 матч у кваліфікації до кубку Мітропи.

Завершував кар'єру в команді «Спарта» (Загреб).

Певний час був водієм мера міста Загреб. Після Другої світової війни тренував молодіжну команду клубу «Динамо» (Загреб).

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1925 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у грі проти Чехословаччини (0:7).

Учасник Олімпійських ігор 1928 року в Амстердамі, де був резервним гравцем команди.

Перед чемпіонатом світу 1930 року саме Михелчич був основним гравцем національної команди. Проте, через конфлікт у федерації, до Уругваю відправились лише сербські футболісти. А колега і конкурент Максиміліана воротар Милован Якшич став одним з героїв турніру, відзначившись у грі проти збірної Бразилії, що завершилась сенсаційною перемогою європейців з рахунком 2:1^[5].

Після чемпіонату світу Михелчич зіграв ще чотири гри за збірну у змаганнях за Балканський кубок. Загалом на його рахунку 18 поєдинків у головній команді країни.

Виступав у складі збірних Любляни і Загреба. Ще будучи гравцем «Гермеса», у складі збірної Любляни був учасником Кубка короля Олександра 1924, турніру для збірних найбільших міст Югославії^[6].

У 1925 і 1926 роках уже у складі збірної міста Загреба ставав переможцем кубка короля Олександра. 1925 року Загреб у фіналі переграв Спліт з рахунком 3:1, а на попередніх стадіях переміг Любляну (3:1) і Белград (2:1), а Михелчич відіграв в усіх матчах змагань^[7].

У першості 1926 року збірна Загреба за безпосередньої участі Максиміліана Михелчича послідовно переграла команди Сараєво (6:2), Суботиці (4:3) і Белграда у фіналі (3:1)^[8]. Таким чином збірна Загреба втретє поспіль виграла турнір і навічно залишила собі трофей, подарований тодішнім королем Олександром. У збірній Загреба Михелчич зіграв 20 матчів.

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

Статистика матчів і голів за збірну — Югославія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
28.10.1925	Прага	Чехословаччина	7 – 0	Югославія	товариський матч	-
30.05.1926	Загреб	Югославія	3 – 1	Болгарія	товариський матч	-
28.06.1926	Загреб	Югославія	2 – 6	Чехословаччина	товариський матч	-	46'
10.05.1927	Бухарест	Румунія	0 – 3	Югославія	Кубок короля Олександра	-
15.05.1927	Софія	Болгарія	0 – 2	Югославія	товариський матч	-
31.07.1927	Белград	Югославія	1 – 1	Чехословаччина	товариський матч	-	52'
28.10.1927	Прага	Чехословаччина	5 – 3	Югославія	товариський матч	-
10.05.1929	Бухарест	Румунія	2 – 3	Югославія	Кубок короля Олександра	-
19.05.1929	Коломбо	Франція	1 – 3	Югославія	товариський матч	-
28.06.1929	Загреб	Югославія	3 – 3	Чехословаччина	товариський матч	-
06.10.1929	Бухарест	Румунія	2 – 1	Югославія	Балканський кубок	-
28.10.1929	Прага	Чехословаччина	4 – 3	Югославія	товариський матч	-
26.01.1930	Афіни	Греція	2 – 1	Югославія	Балканський кубок	-
04.05.1930	Белград	Югославія	2 – 1	Румунія	Кубок короля Олександра	-
16.11.1930	Софія	Болгарія	0 – 3	Югославія	Балканський кубок	-
28.06.1931	Загреб	Югославія	2 – 4	Румунія	Балканський кубок	-
02.10.1931	Софія	Туреччина	2 – 0	Югославія	Балканський кубок	-
04.10.1931	Софія	Болгарія	3 – 2	Югославія	Балканський кубок	-
Усього		Матчів	18		Голів	-43