Мала Іловиця
| село Мала Іловиця | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький район |
| Громада | Шумська міська громада |
| Облікова картка | Мала Іловиця |
| Основні дані | |
| Засноване | 21 липня 1545 |
| Населення | 208 |
| Густота населення | 228.57 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47112 |
| Телефонний код | +380 3558 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°12′54″ пн. ш. 25°59′27″ сх. д. / 50.21500° пн. ш. 25.99083° сх. д.Координати: 50°12′54″ пн. ш. 25°59′27″ сх. д. / 50.21500° пн. ш. 25.99083° сх. д. |
| Водойми | Ілавка |
| Відстань до районного центру |
15 км |
| Найближча залізнична станція | Смига |
| Відстань до залізничної станції |
15 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47100, Тернопільська обл., Кременецький р-н., м. Шумськ, вул Українська, 59 |
| Карта | |
  Мала Іловиця | |
 Мала Іловиця | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Мала́ І́ловиця — село в Україні, у Шумській міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Ілавка, на півночі району.
Населення — 208 осіб (2016).
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу Малої Іловиці виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту (кістки плейстоценових тварин у карстовій порожнині на східній околиці села[1]) та підкарпатської культури шнурової кераміки.
Перша писемна згадка 21 липня 1545 року як власність М. Четвертинського, 1583 року населений пункт віддали в оренду.
1943 року у Малій Іловиці був лазарет УПА. У травні 1946 року село спалили війська НКДБ.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Шумської міської громади.[2]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шумського району, село увійшло до складу Кременецького району.[3]
Релігія[ред. | ред. код]
- У селі стоїть церква Вознесіння Господнього (1990 року, кам'яна), 2 «фігури», триває будівництво каплички.
13 липня 2011 року у с. Мала Іловиця було освячено хрест під будівництво храму та монастиря преподобного Амфілохія Почаївського (преподобний у селі провів останні роки свого життя). Отець Амфілохій заповідав, що у його рідному селі постане храм. У співслужінні соборного духовенства єпископ Тернопільський і Бучацький УПЦ КП Нестор освятив, заклав наріжний камінь під будівництво храму Преподобного Амфілохія Почаївського.[2]
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Збереглися залишки панського двору.
- Геологічна пам'ятка природи місцевого значення гора «Пустельна»
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діють ФАП, торгівельний заклад.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Біля гори проходить велосипедний маршрут №4 «Шляхами південного краю Волині»[4] Національного парку "Кременецькі гори". Протяжність маршруту – 90 км.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Амфілохій Почаївський (у миру Яків Варнавович Головатюк; 1894—1971) — святий, чудотворець, старець, послушник Почаївської лаври;
- М. Головатюк — діяч ОУН і УПА;
- Н. Коцимда — літераторка;
- Г. Петрук — краєзнавець.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сивий М. Палеонтологічні пам'ятки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 17. — ISBN 978-966-528-279-2.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Пропонуємо послугу надання у користування велосипедів – Національний природний парк "Кременецькі гори" (укр.). Процитовано 3 червня 2019.[недоступне посилання з листопадаа 2019]
Джерела[ред. | ред. код]
- Петрук Г. Мала Іловиця // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 437. — ISBN 966-528-199-2.
| ||||||||