Мамінов Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Володимир Мамінов
Володимир Мамінов
Володимир Мамінов
Особисті дані
Народження 4 вересня 1974(1974-09-04) (49 років)
  Москва, СРСР
Зріст 178 см
Вага 74 кг
Громадянство  Росія
 Узбекистан
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1992–2008 Росія «Локомотив» (Москва) 290 (31)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2001–2005 Узбекистан Узбекистан 12 (3)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2009 Росія «Локомотив» (Москва) (в. о.)
2009–2011 Росія «Локомотив» (Москва) (помічник)
2011 Росія «Локомотив» (Москва) (в. о.)
2011–2013 Росія «Локомотив» (Москва) (мол.)
2014 Росія «Рубін»
2014–2015 Росія «Хімки»
2016–2017 Росія «Соляріс»
2017– Росія «Тюмень»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Володимир Мамінов (узб. Vladimir Maminov, рос. Владимир Александрович Маминов, нар. 4 вересня 1974, Москва) — узбецький футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2017 року очолює тренерський штаб команди «Тюмень».

Протягом усієї кар'єри виступав за «Локомотив» (Москва), а також національну збірну Узбекистану. П'ятиразовий володар Кубка Росії, дворазовий чемпіон Росії, дворазовий володар Суперкубка Росії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець футбольної школи московського «Локомотива». В 1992 році дебютував у резервній команді, а через рік, у сезоні 1993 року, зіграв свою першу зустріч у Вищій лізі Росії. З сезону 1996 року він став основним гравцем «Локомотива» і досяг з ним першого успіху — переміг у Кубку Росії. У 1997 році знову долучився до перемоги у національному кубку, а в 1998 році з командою вийшов у півфінал Кубку володарів кубків, з якого «Локомотив» вилетів від «Штутгарта» (1:2, 0:1). У 1999 році знову зіграв у 1/2 фіналу цього турніру, у його останньому розіграші. Команда з Москви цього разу вилетіла від «Лаціо». У 2000 році Мамінов здобув третій в кар'єрі Кубок Росії, а в 2001 році виграв його учетверте. У 2002 році виграв свій перший чемпіонат Росії у спортивній кар'єрі, а в 2004 році він повторив це досягнення.

Володимир Мамінов в «Локомотиві». 2007 рік.

З сезону 2006 року втратив місце в основі «Локомотив», а у 2007 році виграв свій п'ятий кубковий трофей. Загалом провів у команді 16 сезонів, завершивши кар'єру гравця на круглій цифрі 400 офіційних матчів, в яких забив 41 гол. Згідно зі списком, опублікованим IMScouting, Мамінов потрапив у двадцятку футболістів Європи, які найдовше грали в одній команді[1]. У «Локомотиві» грав під 8-м номером. 8-й номер був переданий іншому вихованцю дубля «Локомотива» Денису Глушакову. У грудні 2008 року оголосив про закінчення кар'єри і перехід на тренерську роботу.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

2001 року після запрошення Володимира Салькова прийняв узбецьке громадянство і дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Узбекистану. Грав за збірну у відбірковому турнірі до чемпіонатів світу 2002 та 2006 років.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 12 матчів, забивши 3 голи.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

З 28 квітня 2009 року по 1 червня 2009 року очолював «Локомотив» як виконувач обов'язків головного тренера. За 5 матчів під його керівництвом у 2009 році «Локомотив» набрав 10 очок. З 1 червня 2009 року працював у тренерському штабі «Локомотива» на посаді головного помічника Юрія Сьоміна, а потім Юрія Красножана. В одному з матчів сезону 2010 заміняв дискваліфікованого Сьоміна. З 7 червня 2011 року знову зайняв посаду виконувача обов'язків головного тренера. Пробув на цій посаді до приходу Жозе Коусейру.

У січні 2014 року увійшов до тренерського штабу «Рубіна», де числився головним тренером до отримання Рінатом Білялетдіновим тренерської ліцензії «Pro»[2]. В кінці травня 2014 року залишив казанський клуб[3] через розбіжності в поглядах з Білялетдіновим на тренувальний процес[4].

19 червня 2014 року очолив клуб «Хімки»[5] із завданням виходу до ФНЛ[6]. Під керівництвом Мамінова червоно-чорні зайняли 4-те місце у другому дивізіоні, і тренер залишив команду в червні 2015 року[7].

В липні 2016 року прийняв московський «Соляріс»[8]. 2 травня 2017 року покинув клуб[9], який по завершенні сезону було розформовано.

29 серпня 2017 року призначений головним тренером клубу ФНЛ «Тюмень»[10]. Контракт розрахований до кінця сезону.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Локомотив» (Москва): 2002, 2004
«Локомотив» (Москва): 1995–96, 1996–97, 1999–00, 2000–01, 2006–07
«Локомотив» (Москва): 2003, 2005

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений, діти — син Владислав і дочка Марія[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ UA-Футбол. Мамінов провів 400-й матч за «Локомотив». Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 28 січня 2018.
  2. ↑ Андрій Лексаков: У Білялетдінова немає ліцензії категорії «Pro». Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 28 січня 2018.
  3. ↑ Володимир Мамінов: «Я залишив «Рубін». Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 28 січня 2018.
  4. ↑ Рінат Білялетдінов: «У нас з Маміновим різний погляд на тренувальний процес». Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 28 січня 2018.
  5. ↑ Мамінов очолив «Хімки». Архів оригіналу за 16 вересня 2014. Процитовано 28 січня 2018.
  6. ↑ Володимир Мамінов: «Завдання „Хімок“ — вихід в ФНЛ». Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 28 січня 2018.
  7. ↑ Мамінов залишив посаду головного тренера «Хімок». Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 28 січня 2018.
  8. ↑ Мамінов очолив «Соляріс». Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 28 січня 2018.
  9. ↑ Мамінов покинув «Соляріс». Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 28 січня 2018.
  10. ↑ Володимир Мамінов очолив «Тюмень». Архів оригіналу за 10 лютого 2018. Процитовано 28 січня 2018.
  11. ↑ Володимир Мамінов: історія відданості «Локомотиву». Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 28 січня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

«Актобе» – Тренери

Сальников (1967) · Романовський (1968) · Побірський (1969–1976) · Бабурін (1977) · Кисельов (1978) · Валицький (1978–1980) · Хакімов (1981–1982) · Круглихін (1982–1984) · Єгоров (1984) · Анторян (1984–1985) · Єгоров (1985–1986) · Коробков (1987–1989) · Тищенко (1989–1990) · Побірський (1991) · Бабурін (1992) · Акчурін (1993) · Хакімов (1993) · Масудов (1994) · Леменчук (1995–1997) · Побірський (1999–2001) · Рамазанов (2001) · Линчевский (2001–2002) · Мірошниченко (2002) · Стрижевський (2002) · Масудов (2013) · Мірошниченко (2003) · Іщенко (2003–2004) · Рамазанов (2004–2005) · Муханов (2006–2012) · Никитенко (2013–2014) · Газзаєв (2014–2015) · Косолапов (2015) · Андоне (2015) · Уткульбаєв (2016) · Рахаєв (2017) · Прохницький (2017) · Муханов (2017–2018) · Седньов (2019) · Мамінов (2020) · Петрушин (2020) · Зеленовський (2020) · Бага (2021) · Масудов (2021) · Муханов (2021–2022) · Бадло (2022) · Карпович (2022–)

Столяров (1936) · Лімбек (1937) · Сушков (1938–1945) · Блінков (1946) · Максимов (1947) · Апухтін (1948) · Максимов (1948–1949) · Качалін (1949–1952) · Аркадьєв (1952–1957) · Єлисєєв (1958–1959) · Морозов (1960–1962) · Костилєв (1962) · Аркадьєв (1963–1965) · Рогов (1965) · Бєсков (1966) · Бубукін (1966–1968) · Мар'єнко (1969–1970) · Рогов (1970–1972) · Волчок (1972) · Якушин (1973) · Волчок (1973–1978) · Мар'єнко (1978–1980) · Севідов (1981–1982) · Радіонов (1983) · Волчок (1983–1985) · Сьомін (1986–1990) · Філатов (1991) · Сьомін (1992–2005) · Ештреков (2005) · Муслин (2006) · Долматов (2006) · Бишовець (2007) · Білялетдінов (в. о.) (2007) · Рахімов (2008–2009) · Мамінов (в. о.) (2009) · Сьомін (2009–2010) · Красножан (2011) · Мамінов (в. о.) (2011) · Коусейру (2011–2012) · Билич (2012–2013) · Кучук (2013–2014) · Черевченко (в. о.) (2014) · Божович (2014–2015) · Черевченко (2015–2016) · Пашинін (в. о.) (2016) · Сьомін (2016–2020) · Николич (2020–2021) · Лоськов (в. о.) (2021) · Гісдоль (2021–2022) · Лоськов (в. о.) (2022) · Циннбауер (2022) · Федоров (в. о.) (2022) · Галактіонов (2023–)

«Рубін» (Казань) – Тренери

Міхін (1958) · Евранов (1958) · Дементьєв (1958) · Сентябрьов (1959–1971) · Лахонін (1971) · Калугін (1972–1973) · Добриков (1974) · Решитько (1974) · Марков (1974–1975) · Батанов (1975) · Марков (1975–1976) · Калугін (1977) · Берючевський (1978–1979) · Сальніков (1980) · Михайлов (1981–1983) · Костилєв (1983) · Семенов (1984) · Михайлов (1985–1987) · Семенов (1988) · Наврозов (1989) · Золотухін (1990–1992) · Івченко (1992) · Лукашенко (1993) · Задікашвілі (1993–1995) · Савельєв (1995) · Волчок (1996–1998) · Афонін (1998) · Раданович (1998) · Ірхін (1998) · Садирін (1999) · Антихович (2000–2001) · Афонін (2001) · Бердиєв (2001–2013) · Мамінов (2014) · Чалий (2014–2015) · Білялетдинов (2015) · Чалий (2015–2016) · Грасія (2016–2017) · Бердиєв (2017–2019) · Шаронов (2019) · Докампо (2019) · Слуцький (2019–2022) · Уткульбаєв (2022–)

«Тюмень» – Тренери

Мізінов (1961–1962) · Сазонов (1963) · Судат (1964) · Мізінов (1965) · Карелін (1965–1968) · Шафранський (1969–1972) · Медвєдєв (1973) · Кох (1974–1976) · Гільманов (1977) · невідомо (1978) · Єрофєєв (1979–1980) · Порхачов (1980–1981) · Атамалян (1981) · Зайцев (1982) · Овчинников (1983–1984) · Касюк (1985) · Неделькін (1986–1987) · Атамалян (1988–1991) · Морозов (1991–1992) · Петрушин (1992) · Малофєєв (1993–1994) · Бубнов (1995) · Рожков (1995) · Ірхін (1995) · Малофєєв (1995) · Ірхін (1996–1997) · Ігнатенко (1997–1998) · Княжев (1999–2000) · Атамалян (2000–2001) · Воробйов (2001–2003) · Умяров (2004–2009) · Підпалий (2010) · Нікітін (2011) · Дурнєв (2011–2013) · Галкін (2013–2015) · Івченко (2015–2017) · Мамінов (2017–2018) · Маслов (2018) · Алексич (2018–2019) · Афонін (2019) · Меньщиков (2020–)

Хімки – Тренери

Штапов (1996–97) · Дементьєв (1998) · Бичков (1998) · Сабінов (1998–99) · Коц (1999) · Сабінов (1999) · Піскарьов (2000) · Папаєв (2000) · Пєтрушин (2001) · Сабінов (2001–02) · Деркач (2002–03) · Галямін (2003) · Шевчук (2004) · Цимбалар (2004) · Яковенко (2004–05) · Козачьонок (2006–07) · Муслін (2007–08) · Ющенко (2008) · Юран (2008) · Сарсанія (2009) · Чугайнов (2009) · Тарханов (2010) · Бушманов (2010) · Григорян (2010–11) · Долматов (2011–12) · Тарханов (2012) · Тетрадзе (2012) · Петраков (2012–13) · Грідін (2013) · Тарханов (2013) · Муханов (2013–14) · Мамінов (2014–15) · Хафізов (2015–16) · Ірхін (2016–2017) · Стогов (2017) · Ірхін (2017–2018) · Красножан (2018) · Шалімов (2018–2019) · Талалаєв (2019–2020) · Юран (2020) · Гунько (2020) · Черевченко (2020–2021) · Ющенков.о. (2021) · Черевченко (2021–2022) · Юран (2022) · Писарєв (2022) · Гогнієв (2022–2023) · Білялетдіновв.о. (2023) · Талалаєв (2023–)

Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мамінов_Володимир_Олександрович&oldid=39284136