Марґарет Мітчелл
| Марґарет Манерлін Мітчелл | ||||
|---|---|---|---|---|
| Margaret Munnerlyn Mitchell | ||||
 | ||||
| Псевдонім | Margaret Mitchell | |||
| Народилася |
8 листопада 1900 Атланта, Джорджія, США | |||
| Померла |
16 серпня 1949 (48 років) Атланта, Джорджія, США ·збиття транспортним засобомd | |||
| Поховання | Oakland Cemeteryd | |||
| Громадянство |
 США | |||
| Місце проживання | Margaret Mitchell House & Museumd | |||
| Діяльність | письменниця, письменниця-романістка, сценаристка, журналістка, прозаїк | |||
| Alma mater | Коледж Сміт і The Westminster Schoolsd | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Роки активності | з 1936 | |||
| Жанр | романтичний роман | |||
| Magnum opus | «Звіяні вітром» | |||
| Батько | Eugene Mitchelld | |||
| Мати | Maybelle Stephens Mitchelld | |||
| Родичі | Joseph Mitchelld і Mary Melanie Hollidayd | |||
| У шлюбі з | Berrien Kinnard Upshawd і John Robert Marshd | |||
| Автограф |
 | |||
| Нагороди |
| |||
|
| ||||
 Марґарет Мітчелл у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Марґарет Манерлін Мітчелл[2] (англ. Margaret Munnerlyn Mitchell; 8 листопада 1900, Атланта, штат Джорджія — 16 серпня 1949, там само) — американська письменниця та журналістка, авторка роману-бестселера «Звіяні вітром». Роман, що вийшов 1936 року, отримав Пулітцерівську премію[2] й був перекладений на 37 мов світу. Екранізований 1939 р. режисером Віктором Флемінгом фільм «Звіяні вітром» отримав вісім премій «Оскар».
Біографія[ред. | ред. код]
Дитинство. Журналістська робота.[ред. | ред. код]
Марґарет Мітчелл народилася 8 листопада 1900 року в Атланті, штат Джорджія, в родині адвоката Юджина Мітчелла (Eugene Muse Mitchell), який був ще й істориком-краєзнавцем, і Марії Ізабелли (Mary Isabel), часто згадуваною, як Мейбелл («Maybelle»), яка була однією з перших леді Атланти, учасницею різноманітних благодійних товариств і активною суфражисткою — прихильницею раннього різновиду фемінізму. У неї було два брати, Рассел Стівенс Мітчелл (Russell Stephens Mitchell), який помер у дитинстві в 1894 році, і Олександр Стівенс Мітчелл (Alexander Stephens Mitchell), що народився в 1896 році.
Дитинство Марґарет минуло в оточенні ветеранів Громадянської війни і родичів по материнській лінії, які жили під час війни. Вразлива дитина завжди захоплювався історіями про Громадянську війну, які розповідали батьки.
Почавши навчання, вона спочатку відвідує Вашингтонську семінарію в Атланті, потім у 1918 році вступає до престижного жіночого Смітського коледжу в штаті Массачусетс. Не закінчивши його, повернулася в рідне місто, отримавши звістку про смерть матері від великої пандемії «іспанського» грипу в 1918 (Мітчелл пізніше використовує цю важливу сцену зі свого життя, щоб інсценувати трагедію Скарлетт, яка дізналася про смерть матері від тифу, коли вона повернулася на плантацію Тари).
У 1922 році під ім'ям Пеггі (її шкільне прізвисько) Мітчелл починає роботу журналістки, вона стала провідним репортером газети «Атланта Джорнал».
Того ж року вона виходить заміж за Беррі Кіннарда Апшоу. Перший шлюб Марґарет Мітчелл тривав всього лише 10 місяців. Беррі був схильний до випивки. Він частенько бив Марґарет. А одного разу, заставши свого благовірного з покоївкою, Марґарет, не замислюючись, подала на розлучення. Про це ще багато років опісля продовжували пліткувати її родичі: з усіх поколінь дружин в їх сімействі, Марґарет стала першою, що дозволила собі розлучення. На початку XX століття розлучення в південних штатах Америки було нонсенсом. Але Марґарет не злякали судові зволікання і бюрократичні перешкоди. У 1924 році вона повернула собі дівоче прізвище.
Другим чоловіком Марґарет став Джон Марш — давній шанувальник, закоханий в неї вже багато років. Заради Марґарет Джон покинув високооплачувану роботу в Вашингтоні і переїхав до Атланти. У 1925 році Марґарет і Джон одружилися. Марґарет пішла з газетного бізнесу, щоб зайнятися літературною творчістю.
Робота над романом «Звіяні вітром»[ред. | ред. код]
З 1926 по 1933 рік Марґарет писала свою книгу, абсолютно не будучи впевненою в своєму творінні. Надруковані сторінки вона ховала і не показувала навіть чоловікові. Їй здавалося, що вона займається «аматорською нісенітницею», а погане самопочуття накладало свій відбиток на рукопис: не випадково Марґарет почала роман з останньої глави, з розв'язки, з трагічного фіналу: розриву відносин Скарлетт та Ретта Батлера.
До 1933 року Марґарет практично завершила свій роман … і сховала його серед купи журналів та іншої макулатури. І тільки через два роки, коли в Атланту приїхав Гарольд Летем, представник найбільшого американського видавничого дому «Макміллан», що подорожував по країні в пошуках нових літературних талантів, подруга вмовила Марґарет віддати йому рукопис твору(колишня назва — «Завтра — інший день»). Протягом наступного року Мітчелл провела кропітку роботу над текстом, особливу увагу звертаючи на історичні деталі і дати. Назва змінюється на «Звіяні вітром» (рядок з вірша «Non Sum Qualis eram Bonae Sub Regno Cynarae» Ернеста Доусона (Ernest Dowson)). Роман «Звіяні вітром» вперше був опублікований 30 червня 1936, і супроводжувався величезною рекламною кампанією, в якій активну роль брала сама Мітчелл.
У 1937 книга отримала Пулітцерівську премію.
Авторка сама серйозно займалася справами щодо продажу роману, встановлюючи права і відрахування, контролюючи видання на інших мовах.
Незважаючи на численні прохання шанувальників, Марґарет Мітчелл не написала більше жодної книги.
Сама Марґарет писала про роман так:
|
... це проста історія про абсолютно простих людей. Тут немає вишуканого стилю, немає філософії, мінімум опису, ні грандіозних думок, немає прихованих значень, ніякої символіки, нічого сенсаційного — словом, нічого з того, що робило інші романи бестселерами. | 
|
Трагічна смерть[ред. | ред. код]
11 серпня 1949 року по дорозі в кіно її збив автомобіль (водій який раніше працював таксистом, звідси нерідкі помилкові твердження, що її збило таксі), і через 5 днів вона померла, не приходячи до тями.
Поховали Марґарет Мітчелл на Оуклендському кладовищі, поряд з могилами батьків і брата. Чоловік Марґарет, Джон Марш, помер від серцевого нападу, переживши дружину всього на три роки, в 1952 році. Він був похований поруч із дружиною.
Переклади українською[ред. | ред. код]
Перший український переклад «Звіяних вітром» було видано 1992 року у видавництві «Дніпро».
- Маргарет Мітчелл. «Звіяні вітром» у 2-ох томах. Переклад з англійської: Ростислав Доценко; Художнє оформлення: В. І. Бариба, О. В. Штрамило. Київ: «Дніпро». 1992 р. 544 та 560 стор. ISBN 5-308-01143-5 (обидва томи) ISBN 5-308-01141-9 (Книга 1) ISBN 5-308-01142-7 (Книга 2)
- Маргарет Мітчелл. «Розвіяні вітром» у 2-ох томах. Переклад з англійської: Ростислав Доценко. Харків: «Фоліо». 2004 р. 590 та 592 стор. ISBN 966-03-2546-0. (обидва томи) ISBN 966-03-2547-9 (Книга 1) ISBN 966-03-2548-7 (Книга 2)
- Маргарет Мітчелл. «Звіяні вітром». Переклад з англійської: Ростислав Доценко. Київ: «Країна Мрій». 2016 р. 936 стор. ISBN 978-966-923-111-6
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Зарубіжні письменники: енциклопедичний довідник. У 2 т. Т.2: Л-Я / ред. Н. Михальська. — Тернопіль: «Навчальна книга-Богдан», 2006. — С. 193
Посилання[ред. | ред. код]
- Р. І. Доценко. Мітчелл Марґарет // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. — Т. 21 : Мікро — Моя. — 712 с. — ISBN 978-966-02-9001-3.
