Марґарета аф Уґґлас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марґарета аф Уґґлас
Märta Margaretha af Ugglas
Міністр закордонних справ Швеції 1991-1994
Попередник: Стен Андерссон (Sten Andersson)
Наступник: Лена Г’єлм-Валлен (Lena Hjelm-Wallén)
 
Народження: 5 січня 1939(1939-01-05) (85 років)
Стокгольм, Швеція
Національність: шведська
Країна: Швеція[1]
Освіта: Стокгольмська школа економіки і Harvard-Radcliffe Program in Business Administrationd
Ступінь: civilekonomd (1964)
Партія: Помірна коаліційна партія (Швеція)
Батько: Hugo Stenbeckd
Шлюб: Bertil af Ugglasd
Нагороди:

Марта Марґарета аф Уґґлас (швед. Märta Margaretha af Ugglas; 5 січня 1939) – політик, колишній член Шведської консервативної політичної партії,[2][3][4] міністр закордонних справ Швеції з 4 жовтня 1991 року по 7 жовтня 1994 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Марґарета аф Уґґлас (з народження Стенбек) народилася 5 січня 1939 року у Стокгольмі (Швеція). Вона є дочкою адвоката Уґо Стенбека, засновника інвестиційної компанії авіаційної бази АБ Кінневік (AB Kinnevik), і сестра Яна Стенбека,[5] який взяв на себе повноваження компанії після її батька. Закінчила Стокгольмську школу економіки і пізніше вийшла заміж за Бертиля аф Уґґласа, який став партійним секретарем Партії консерваторів. Вона була редактором статей у «Шведській щоденній газеті» (Svenska Dagbladet)[6] з 1976 р. впродовж п'яти років, а також працювала у шведському парламенті в період між 1974 і 1995 роками. Після перемоги на виборах у 1991 році Марґарета аф Уґґлас стала другою жінкою-міністром Швеції у закордонних справах. Період її перебування на посаді включає завершення переговорів, що привели до вступу Швеції в ЄС. У 1992 році Марґарета аф Уґґлас разом з 9 іншими міністрами закордонних справ країн Балтійського моря і членом Комісії ЄС заснували Раду Балтійських держав і університет Латвії (EuroFaculty).[7] Консервативна політична партія програла вибори у 1994 році, і Марґарета аф Уґґлас була обрана до Європейського парламенту в 1995 році.[8] Вона є колишнім головою Фундації Ярла Г’ялмарсона (Jarl Hjalmarson Foundation), а також колишнім головою Наради з безпеки і співробітництва в Європі

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Політичні групи[ред. | ред. код]

01.01.1995 / 08.10.1995: Група Європейської народної партії (у Християнсько-демократичній партії) - Член бюро

Національні партії[ред. | ред. код]

01.01.1995 / 10.08.1995: Консервативна партія

Членство[ред. | ред. код]

18.01.1995 / 07.11.1995: Делегації з відносин з Естонією, Литвою та Латвією

19.01.1995 / 10.08.1995: Комітету закордонних справ, політики безпеки і оборони

Посада Заступника[ред. | ред. код]

19.01.1995 / 10.08.1995: Комітет з інституційних питань

05.04.1995 / 10.08.1995: Підкомітет з питань безпеки і роззброєння

Державна політика.[ред. | ред. код]

Марґарета аф Уґґлас – одна з міністрів закордонних справ, яка 11 січня 1993 року разом з Торвальдом Столтенбергом – норвезьким дипломатом і політиком (Робітнича Партія Норвегії), засновником співробітництва у Баренцевому регіоні, поставила свій підпис під Кіркенеською декларацією про співпрацю в Баренцевому / Евроарктичному регіоні. Документ також підписали такі міністри закордонних справ: Андрій Козирєв (Росія), Пааво Вяюрюнен (Фінляндія), Йорген Меллер (Данія), Йон Сігурдсон (Ісландія) і Аневрін Рис Хьюз (Європейська Комісія) [10]. Марґарета аф Уґґлас ввійщла до ради директорів компанії Бестон Діккінсон (Becton Dickinson) 27 травня 1997 року «Будучи багатонаціональною фірмою, що займається міжнародною експансією, Бестон Діккінсон рада вітати пані аф Уґґлас як першого зовнішнього європейського директора», – сказав Клатео Кастеліні (Clateo Castellini), голова ради директорів, президент і головний виконавчий директор, і зауважив з цього приводу: «Вона користується великою повагою на міжнародному рівні у справах іноземних експертів, володіє діловою хваткою і мистецтвом лідерства, і приносить в нашу компанію цінний погляд на проблеми та можливості, з якими ми стикаємося в управлінні із зростання нашого бізнесу по всіх географічних і культурних кордонах». До свого перебування на посаді міністра закордонних справ пані аф Уґґлас була впродовж двадцяти років членом шведського парламенту і обіймала посади в комітетах в галузі зайнятості, промисловості і торгівлі та закордонних справ. Вона була членом Ради Європи. Вона займала керівні посади низки громадських та благодійних організацій, була членом ради Стокгольмського університету. У 1970-1976 рр. Марґарета аф Уґґлас була президентом організації «Врятуйте дітей» у Стокгольмі, а з 1981 року – шведської секції Європейського Союзу жінок, членом Ради шведсько-американських дослідників (Комісія Фулбрайта) з 1977 по 1980 рік, членом Комітету гендерної рівності з 1976 по 1980 рік, делегації молоді з питань зайнятості в 1978 – 1979 роках і членом Комітету оборони 1979 – 1981 рр. Вона була членом Демократичної партії в 1978 році, членом ради графства в округу з 1971 по 1973 рік, віце-головою Центрального факультету мистецтв 1971 – 1973 рр, Комітету з освіти у 1971 – 1973 рр. й іммігрантських комітетів від 1972 року [7].

Попередник:

Стен Андерссон

(Sten Andersson)
Міністр закордонних справ Швеції

1991-1994

Наступник:

Лена Г’єлм-Валлен

(Lena Hjelm-Wallén)
Попередник:

Йозеф Моравчик (Josef Moravčík )

Чехословаччина
Чинний голова ОБСЄ

1993

Наступник:

Веніаміно Андретта (Beniamino Andreatta)

Італія

Посилання[ред. | ред. код]

1. Рудько С. О. Зовнішня політика країн Західної Європи в постбіполярний період: навчально-методичний посібник із курсу / С. О. Рудько. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2012. — 412 с. [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] 2. "Margaretha af Ugglas (M)" (in Swedish). riksdagen.se. Retrieved 2010-05-10. 3. "Mrs Margaretha af UGGLAS". assembly.coe.int. Parliamentary Assembly of the Council of Europe. Retrieved 2010-05-10. 4. Jump up to: a b "Your MEPs: Margaretha af UGGLAS". European Parliament. Retrieved 2010-05-10. 5. Kristensen, Gustav N. 2010. Born into a Dream. EuroFaculty and the Council of the Baltic Sea States. Berliner Wissentshafts-Verlag. ISBN 978-3-8305-1769-6. 6. «Свенска Дагбладет», Энциклопедический словарь 1953 г. Svenska Dagbladet 7. Fakta om folkvalda: Riksdagen 1985–1988 (Stockholm: Riksdagens förvaltningskontor): sid. 280–281. 1986. ISSN 0283-4251. 8. Біографія в «Історичному словнику Швейцарії» французькою, німецькою й італійською мовами www.munzinger.de (нім.) 9. Ann-Cathrine Haglund, Ann-Marie Petersson, Inger Ström-Billing, red (2004). Moderata pionjӓrer: kvinnor i politiskt arbete 1900-2000 Stockholm: Sällskapet för moderata kvinnors historia. Libris 9666368. ISBN 91-631-5862-0 (inb.) Samtal med Margareta af Ugglas av Lillemor Lindberg, Margareta af Ugglas by Mart Laar 10. Декларация сотрудничества в Баренцевом Евро-Арктическом регионе. – Режим доступу: https://web.archive.org/web/20150610231739/http://barentsculture.karelia.ru/site/1077013786/1077106320/1081942971.html


політик Це незавершена стаття про політичну діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Ларс фон Енгстрем • Густав Веттерстедт • Адольф Мьорнер • Густав Шернельд • Альбрехт Іре • Густав Шернельд • Еліас Лагерхейм • Людвіг Мандерстрем • Карл Вахмістр • Бальцар фон Платен • Оскар Бьорншерна • Карл Хохшильд • Альберт Еренсверд • Гюстав Окергельм • Карл Левенгаупт • Людвіг Дуглас • Альфред Лагерхейм • Август Гюльденстольпе • Фредерік Вахтмейстер • Ерік Тролле • Арвід Таубе • Юхан Еренсверд • Кнут Валленберг • Арвід Ліндман • Юханнес Хелльнер • Ерік Пальмшерна • Антон Врангель • Карл Брантінг • Карл Хедершерна • Ерік фон Вюрттемберг • Бу Унден • Юнас Льовгрен • Ернст Триґґер • Фредрік Рамель • Рікард Сандлер • Карл Вестман • Рікард Сандлер • Крістіан Гюнтер • Бу Унден • Торстен Нільссон • Крістер Вікман • Свен Андерссон • Карін Седер • Ганс Блікс • Ула Ульстен • Леннарт Будстрем • Стен Андерссон • Марґарета аф Уґґлас • Лена Єльм-Валлен • Анна Лінд • Ян Карлссон • Лейла Фрейвальдс • Буссе Рінгхольм • Карін Йемтін • Ян Еліассон • Карл Більдт • Маргот Вальстрем • Анн Лінде • Тобіас Більстрем


Керівники ОБСЄ
Генеральні секретарі
Виконавчі голови
Німеччина Ганс-Дітріх Геншер (1991) • Чехословаччина Іржі Дінстбір (01.01.1992-02.07.1992) • Чехословаччина Йозеф Моравчик (03.07.1992-31.12.1992) • Швеція Маргарета Угглас (1993) • Італія Беньяміно Андреатта (01.01.1994-11.05.1994) • Італія Антоніо Мартіно (12.05.1994-31.12.1994) • Угорщина Ласло Ковач (1995) • Швейцарія Флавіо Котті (1996) • Данія Нільс Хельвег Петерсен (1997) • Польща Броніслав Геремек (1998) • Норвегія Кнут Воллебек (1999) • Австрія Вольфганг Шюссель (01.01.2000-04.02.2000) • Австрія Беніта Ферреро-Вальднер (05.02.2000-31.12.2000) • Румунія Мірче Дан Джоане (2001) • Португалія Жайме Гама (01.01.2002-06.04.2002) • Португалія Антоніо Мартінс да Круз (07.04.2002-31.12.2002) • Нідерланди Яап де Гооп Схеффер (01.01.2003-03.12.2003) • Нідерланди Бен Бот (04.12.2003-31.12.2003) • Болгарія Соломон Пасі (2004) • Словенія Димитрій Рупель (2005) • Бельгія Карел де Гюхт (2006) • Іспанія Мігель Анхель Моратінос (2007) • Фінляндія Ілкка Канерва (01.01.2008-04.04.2008) • Фінляндія Олександр Стубб (05.04.2008-31.12.2008) • Греція Дора Бакоянні (01.01.2009-05.10.2009) • Греція Йоргос Папандреу (06.10.2009-31.12.2009) • Казахстан Канат Саудабаєв (2010) • Литва Аудронюс Ажубаліс (2011) • Ірландія Еймон Гілмор (2012) • Україна Леонід Кожара (2013) • Швейцарія Дідьє Буркгальтер (2014) • Сербія Івіца Дачич (2015) • Німеччина Франк-Вальтер Штайнмаєр (2016) • Австрія Себастьян Курц (2017) • Італія Анджеліно Альфано (2018) • Словенія Мирослав Лайчак (2019) • Албанія Еді Рама (2020) • Швеція Анн Лінде (2021) • Польща Збіґнєв Рау (2022) • Чорногорія Буяр Османі (2023)
Президенти Парламентської асамблеї ОБСЄ
Фінляндія Ілкка Суомінен (1992—1994) • Бельгія Френк Свелен (1994—1996) • Іспанія Хав'єр Руперес (1996—1998) • Данія Гелле Дайн (1998—2000) • Румунія Адріан Северин (2000—2002) • Велика Британія Брюс Джордж (2002—2004) • США Елсі Гастінґс (2004—2006) • Швеція Ґоран Ленмаркер (2006—2008) • Португалія Жоао Соареш (2008—2010) • Греція Петрос Ефтіміу (2010—2012) • Італія Рикардо Мільйорі (2012—2013) • Австрія Вольфґанґ Ґроссрук (в.о., 2013) • Чорногорія Ранко Кривокапич (2013—2014) • Фінляндія Іллка Канерва (2014—2016) • Австрія Крістін Муттонен (2016—2017) • Грузія Гігі Церетелі (2017—2020) • Велика Британія Пітер Лорд Бовнесс (2020—2021) • Швеція Марґарета Седерфелт (з 2021)
Представники ОБСЄ
з питань свободи ЗМІ
Німеччина Фраймут Дуве (1998—2004) • Угорщина Міклош Гарасті (2004—2010) • Боснія і Герцеговина Дуня Міятович (2010—2017) • Франція Арлем Дезір (2017—2020) • Португалія Тереза Рібейру (з 2020)
Верховні комісари ОБСЄ
у справах національних меншин
  1. ↑ LIBRIS — 2018.
  2. ↑ Margaretha af Ugglas (M). riksdagen.se (Swedish) . The Swedish Parliament. Процитовано 10 травня 2010.
  3. ↑ Mrs Margaretha af UGGLAS. assembly.coe.int. Parliamentary Assembly of the Council of Europe. Архів оригіналу за 15 May 2010. Процитовано 10 травня 2010.
  4. ↑ Your MEPs: Margaretha af UGGLAS. European Parliament. Процитовано 16 червня 2015.
  5. ↑ Öhrström, Kerstin; Andersson, Sigrid, ред. (1988). Vem är hon: kvinnor i Sverige: biografisk uppslagsbok [1988] [Who is she: women in Sweden: biographical reference book [1988]] (швед.). Stockholm: Norstedt. с. 472. ISBN 91-1-863422-2. Шаблон:LIBRIS.
  6. ↑ Öhrström, Kerstin; Andersson, Sigrid, ред. (1988). Vem är hon: kvinnor i Sverige: biografisk uppslagsbok [1988] [Who is she: women in Sweden: biographical reference book [1988]] (швед.). Stockholm: Norstedt. с. 472. ISBN 91-1-863422-2. Шаблон:LIBRIS.
  7. ↑ Kristensen, Gustav N. (2010). Born into a Dream. EuroFaculty and the Council of the Baltic Sea States. Berliner Wissentshafts-Verlag. ISBN 978-3-8305-1769-6.
  8. ↑ Your MEPs: Margaretha af UGGLAS. European Parliament. Процитовано 16 червня 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марґарета_аф_Уґґлас&oldid=41171068