Берлінська Марія Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Марія Берлінська)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Берлінська Марія Сергіївна
Марія Берлінська, аеророзвідниця, засновниця проєкту про права жінок у ЗСУ «Невидимий батальйон», 2018
Народилася 19 травня 1988(1988-05-19) (35 років)
Кам'янець-Подільський, Українська РСР
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Місце проживання Київ
Діяльність військовослужбовиця, громадська діячка, волонтерка
Відома завдяки волонтерка, громадська діячка, аерофоторозвідниця
Alma mater КПНУ, НаУКМА
Посада Керівниця Центру підтримки аеророзвідки, Голова Інституту гендерних програм
Нагороди Волонтерська премія за 2015
Сайт facebook.com/masher.berlinska

Марія Берлінська (нар. 19 травня 1988(19880519), Кам'янець-Подільський, УРСР)[1] — ветеранка російсько-української війни, керівниця проєкту технологічного посилення Сил безпеки та оборони України Victory Drones, та співзасновниця БФ Dignitas[2][3]. Засновниця ГО «Центр підтримки аеророзвідки»[4], ініціатор правозахисного проєкту Невидимий батальйон[5][6].

За сприяння Берлінської в Україні скасували гарантійні листи, мито та ПДВ на дрони[7], а митна служба перестала вважати БПЛА товарами подвійного призначення[6][5][8].

Життєпис[ред. | ред. код]

Марія Берлінська народилася 19 травня 1988 у Кам'янці-Подільському у родині викладача історії та літератури Сергія Берлінського[9]. У 2009—2013 роках навчалась на заочному відділенні історичного факультету КПНУ, з якого раніше була відрахована у 2005 р. за академічну неуспішність[джерело?]. 2011 року вступила на денне відділення факультету корекційної та соціальної педагогіки та психології КПНУ.

З 2006 року дописувала в місцеві газети, 2013 була співорганізаторкою фестивалю Respublica у Кам'янці-Подільському[джерело?].

2013 року Марія Берлінська вступила на магістратуру НаУКМА на програму Юдаїка, під час Революції Гідності була членкинею Жіночої сотні ім. Ольги Кобилянської[10], у вересні 2014 полишила навчання. У 2015 році захистила диплом і на церемонії вручення дипломів у НаУКМА була разом з Президентом України однією з чотирьох промовців[11][12].

Участь у російсько-українській війні[ред. | ред. код]

У добровольчому батальйоні «Айдар»[ред. | ред. код]

У серпні 2014 Берлінська звернулася до тоді добровольчого батальйону «Айдар», поїхавши на курси підготовки аеророзвідників, при Товаристві сприяння обороні України в Києві[13]. 2 вересня вона прибула в місце, де через три дні відбулася Засідка під Веселою Горою, і залишилася живою лише тому, що вороги туди ще не зайшли[14]. У батальйоні «Айдар» вона пробула кілька тижнів, після чого повернулася до Києва.[14].

9 січня 2015 у блозі на сайті Телекритика з'явилася стаття журналіста Сергія Лефтера з низкою негативних тверджень про перебування Берлінської у батальйоні «Айдар»[15]. Пресцентр батальйону «Айдар» ці твердження спростував[16].

В 2017 році пройшла курси з малої авіації, її інструктором був Табанюк Ігор Петрович.[17]

«Центр підтримки аеророзвідки»[ред. | ред. код]

З розгортанням війни на сході України Берлінська пішла до батальйону «Айдар», в його складі брала участь в бойових діях, відповідаючи за аеророзвідку. Її метою стало вдосконалити цей напрямок та передавати навички з аеророзвідки українським військовим. При проходженні курсів керування безпілотниками Берлінська виявила, що держава не забезпечує ні фахівцями, ні безпілотниками, тому знайшла однодумців і створила Центр підтримки аеророзвідки, який функціонує з січня 2015 року. З ініціативи Марії Берлінської з'явилися курси з управління дронами[18]. Одним із перших до Центру долучився льотний інструктор Дмитро Старостін. Команда Центру зараз складається з 10 осіб, центр має 9 випусків фахівців[19]. Центр шукає безпілотники, готує фахівців для ЗСУ і для добровольчих батальйонів[20][21].

Після повномасштабного вторгнення[ред. | ред. код]

Після повномасштабного вторгення росіян в Україні в 2022 році Марія долучилася до волонтерської підтримки бійців ЗСУ[22].

Victory Drones, Дігнітас, Люті пташки[ред. | ред. код]

2022 року Марія заснувала Victory Drones — проєкт загальної технологічної мілітаризації українського суспільства та технологічного посилення Сил безпеки й оборони України, який працює в рамках БФ «Дігнітас»[22][23]. Завданням проєкту є навчання операторів та розробників бпла тактичного рівня. 2023 року стала співзасновницею фонду технологічної допомоги армії Дігнітас[3][24][25]. У 2023 році проєкт став частиною БФ «Дігнітас», він савить на меті будувати технологічне й сучасне військо, надаючи ЗСУ технічну та іншу допомогу, спорядження, знання й практики[26][27][первинне джерело].

У березні 2023 року команда Дігнітас під керівництвом Люби Шипович та Марії Берлінської започаткували програму підтримки ударних дронів «Люті пташки».

На початок 2024 року офлайн-курси пройшли понад 50 тис. військових, на онлайн-програми зареєструвалися понад 100 тис. учасників[24][28].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

24 листопада 2016 року взяла участь у програмі «Право на владу», це викликало сплеск інтересу до Марії[29], після ефіру Центр отримав понад 140 тисяч гривень допомоги за 5 днів[30].

«Невидимий батальйон»[ред. | ред. код]

Берлінська стала авторкою і продюсеркою фільму «Невидимий Батальйон», знятого за підтримки USAID з метою задокументувати історію, показати, як воюють українки, показати світу, що в Україні йде не «громадянська війна», як стверджує російська пропаганда, а війна з російським агресором, в якій гинуть і отримують поранення жінки, але також жінки воюють і перемагають[31]. Прем'єра фільму «Невидимий батальйон» з аншлагом пройшла 24 листопада 2017 року[32].

Невидимий Батальйон — дослідницький, правозахисний проєкт та громадський рух, основна мета якого — формування професійного сектору безпеки та оборони, повноцінне та рівноправне входження в сектор громадян(-ок) України за фаховою ознакою, незалежно від статі[33].

Інститут гендерних програм[ред. | ред. код]

Очолює ГО «Інститут гендерних програм»[34], утворену у 2016 році як інституціалізація громадського проєкту «Невидимий батальйон». Його метою є захист прав жінок, досягнення гендерної рівності та розвиток демократичних цінностей в Україні, укріплення позицій жінок у секторі безпеки та оборони і в суспільстві. Рух ставить на меті імплементувати досвід найсильніших армій світу у сфері гендерної рівності та недискримінації в секторі безпеки та оборони.

Жіночий ветеранський рух[ред. | ред. код]

У 2018 році Берлінська виступила з ідеєю об'єднання ветеранок, волонтерок та військовичок в єдину загальноукраїнську організацію. Так розпочалося створення першого об'єднання жінок, задіяних в Російсько-українській війні[35].

Влітку 2018 року відбулися перші Установчі збори ветеранок («Злет ветеранок»), що стали початком офіційного формування Жіночого ветеранського руху. Марія Берлінська в інтерв'ю зазначала, що основною метою створення Жіночого ветеранського руху є взаємопідтримка ветеранок, а також здатність впливати на формування політичних процесів через громадське об'єднання[36].

Особисті погляди[ред. | ред. код]

ЛГБТ-активізм[ред. | ред. код]

Брала участь у Марші Рівності в Києві 2016 року[37] і підіймала на телебаченні проблему ЛГБТ-людей у складі силових структур України на війні[38].

Родина[ред. | ред. код]

  • Батько — Сергій Берлінський. 2016 року 58-літній батько Марії прийшов до військкомату добровольцем, де йому відмовили через вік. Після втручання Марії Сергія Берлінського взяли служити в зоні АТО, заступником командира батальйону з МПЗ на передовій[39].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2015 — учасниця рейтингу 2017 Ukraine's Top 30 Under 30 за версією Kyiv Post[40]
  • 2015 — переможниця Волонтерської премії ЄSOS-2015[19]
  • 2015 — промова Берлінської на університетській конвокації Києво-Могилянської академії була визнана найкращою промовою українського студента[19]
  • 2023 — нагорода «Світло Справедливості»[41]
  • 2023 — «50 лідерок України» за версією Forbes Ukraine[42]
  • 2023 — учасниця списку лідерів «України УП-100» від Української правди[43]
  • 2024 — одна зі списку «УП 100: Сила жінок»[44]

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Біографічні відомості про Марію Берлінську написані нею самою в 2013 році Перевірено 28 листопада 2017.
  2. ↑ Матір дронів.
  3. ↑ а б Чи справді самотужки можна зробити дрон? Пояснюють автори ідеї “Народного FPV”. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 20 квітня 2024.
  4. ↑ https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/39795066/
  5. ↑ а б Марія Берлінська: У нас зараз навіть не патова ситуація, а момент програшу. Українська правда (укр.). Процитовано 20 квітня 2024.
  6. ↑ а б Чи справді самотужки можна зробити дрон? Пояснюють автори ідеї “Народного FPV”. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 20 квітня 2024.
  7. ↑ Захід про наступного голову МО: "Шерше ля фам!". Інтерфакс-Україна (укр.). Процитовано 20 квітня 2024.
  8. ↑ "Дуже важливо зараз зібрати кращі інженерні уми країни" — Марія Берлінська звернулася до Зеленського. ТСН.ua (укр.). 7 грудня 2023. Процитовано 20 квітня 2024.
  9. ↑ Марія Берлінська: Війна війною, а юдаїка за розкладом. Асоціація єврейських організацій та общин України (Ваад) (рос.). 24 жовтня 2014. Процитовано 21 серпня 2023.
  10. ↑ http://ukrainianinstitute.org.uk/news_316 [Архівовано 7 лютого 2017 у Wayback Machine.] Перевірено 28 листопада 2017.
  11. ↑ http://www.ukma.edu.ua/index.php/podiji/icalrepeat.detail/2015/06/28/1272/-/konvokatsiia-2015 [Архівовано 16 листопада 2017 у Wayback Machine.] Перевірено 28 листопада 2017.
  12. ↑ Виступ Марії Берлінської на Конвокації-2015 Перевірено 28 листопада 2017.
  13. ↑ Жінки війни: Марія Берлінська, яка створила центр аеророзвідки. www.theinsider.ua. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019.
  14. ↑ а б Марія Берлінська: «Сектор безпеки має формуватися за принципом професіоналізму, а не за статевими ознаками» [Архівовано 24 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Спілкувалася: Валерія Бурлакова, tyzhden.ua, 20 листопада 2017
  15. ↑ http://blogs.telekritika.ua/?id=3786 [Архівовано 8 вересня 2018 у Wayback Machine.] Перевірено 28 листопада 2017.
  16. ↑ http://ru.telekritika.ua/kontekst/print/102747 [Архівовано 24 вересня 2017 у Wayback Machine.] Перевірено 28 листопада 2017.
  17. ↑ Роль FPV-дронів у війні, технологічна перевага росіян, загроза програшу – БЕРЛІНСЬКА | ВЕЧІР СЕРЕДИ (uk-UA) , процитовано 7 грудня 2023
  18. ↑ Жінки війни: Марія Берлінська, яка створила центр аеророзвідки. www.theinsider.ua. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019.
  19. ↑ а б в Марія Берлінська – переможниця Волонтерської премії ЄSOS-2015. Асоціація випускників НаУКМА (укр.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019.
  20. ↑ "Росія наближається до технологічного переламу": Марія Берлінська – про те, що потрібно для перемоги України. ТСН.ua (укр.). 6 грудня 2023. Процитовано 20 квітня 2024.
  21. ↑ За три роки Центр підтримки аеророзвідки підготував понад 150 українських військовослужбовців. Uacrisis.org (укр.). 14 квітня 2017. Процитовано 20 квітня 2024.
  22. ↑ а б Матір дронів. Марія Берлінська створила найбільшу в Україні екосистему з навчання аеророзвідників. У чому секрет ефективності волонтерки — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 21 серпня 2023. Процитовано 20 квітня 2024.
  23. ↑ 23 школи дронів, які допоможуть навчитись керувати безпілотником. Куди звернутись, щоби стати оператором БПЛА. dev.ua (uk-UA) . Процитовано 20 квітня 2024.
  24. ↑ а б "Люті Пташки": БФ Dignitas та Uklon оголошують збір на 1 000 ударних FPV-дронів від українських виробників — Delo.ua. delo.ua (укр.). 10 березня 2023. Процитовано 20 квітня 2024.
  25. ↑ Марія Берлінська. Досьє на волонтерку, ім'я якої у всіх на вустах. ГЛАВКОМ (укр.). 21 серпня 2023. Процитовано 20 квітня 2024.
  26. ↑ AMIC ENERGY та БФ “Dignitas” передали військовим перші 25 дронів у рамках ініціативи “MAVIC від AMIC”. Економічна правда (укр.). Процитовано 20 квітня 2024.
  27. ↑ Про нас. Dignitas (укр.). Процитовано 20 квітня 2024.
  28. ↑ https://fakty.com.ua/ua/longreads/drony-na-vijni/
  29. ↑ [недоступне посилання Запити в Україні про Марію Берлінську в період з вересня 2014 по грудень 2016 згідно Google Trends] Перевірено 28 листопада 2017.
  30. ↑ ДРУЖИНА: 5 випадкових історій жінок в армії — Hromadske.doc. hromadske.ua (укр.). 12 січня 2017. Процитовано 21 серпня 2023.
  31. ↑ http://womo.ua/mariya-berlinska-mi-hochemo-proyaviti-lyudski-oblichchya-na-tsiy-viyni-nevidimiy-batalyon-yakim-ye-zhinki [Архівовано 5 грудня 2017 у Wayback Machine.] Перевірено 28 листопада 2017.
  32. ↑ Репортаж однієї з героїнь «Невидимого батальйону» Олени Білозерської про прем'єру цього фільму [Архівовано 18 червня 2021 у Wayback Machine.] Перевірено 28 листопада 2017.
  33. ↑ "Невидимий батальйон". Марія Берлінська в боротьбі за статус жінок, добровольців та здоровий глузд. Українська правда. Життя (укр.). Процитовано 20 квітня 2024.
  34. ↑ Institute of gender programmes. www.facebook.com (укр.). Процитовано 9 жовтня 2019.
  35. ↑ Громадська активістка і правозахисниця Оксана Іванців: “Надихає, що наші проекти змінюють життя людей” – Українська Гельсінська спілка з прав людини. www.helsinki.org.ua (uk-UA) . Процитовано 20 квітня 2024.
  36. ↑ Дівчатка-ветеранки.
  37. ↑ https://life.pravda.com.ua/society/2016/06/13/213832 [Архівовано 24 серпня 2017 у Wayback Machine.] Перевірено 28 листопада 2017.
  38. ↑ http://t-o.org.ua/media/mariya-berlinska-chomu-v-ato-nemaye-geyiv-ta-zhinok [Архівовано 15 листопада 2017 у Wayback Machine.] Перевірено 28 листопада 2017.
  39. ↑ https://hromadske.ua/posts/druzhina-zhinki-v-armii [Архівовано 14 січня 2017 у Wayback Machine.] Перевірено 28 листопада 2017.
  40. ↑ Випускниця магістерської програми з юдаїки в НаУКМА Марія Берлінська ввійшла в Топ-30 українців і українок до 30 років за версією Kyiv Post | Ukrainian Association for Jewish Studies. uajs.org.ua. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019.
  41. ↑ Новини Львова: У Львові оголосили лауреатів нагороди «Світло Справедливості». Гал-інфо. Процитовано 14 лютого 2023.
  42. ↑ 50 лідерок України — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 2 травня 2023. Процитовано 20 квітня 2024.
  43. ↑ УП відзначила 100 лідерів України. www.pravda.com.ua. Процитовано 20 квітня 2024.
  44. ↑ Сила жінок | Cписок лідерок. www.pravda.com.ua. Процитовано 20 квітня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Берлінська_Марія_Сергіївна&oldid=42356143