Маттео Фіоріні
| Маттео Фіоріні | |
|---|---|
| італ. Matteo Fiorini | |
 | |
| Народився |
14 серпня 1827[1] Феліццано, Провінція Алессандрія, П'ємонт, Італія[1] |
| Помер |
14 січня 1901[1] (73 роки) Болонья, Італія[1] |
| Країна |
_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Діяльність | професор, картограф, географ |
| Галузь | математика, географія і картографія |
| Заклад | Болонський університет |
| Членство | Туринська академія наук[1] |
Маттео Фіоріні (італ. Matteo Fiorini; серпень 1827 Феліццано, Алессандрія — 14 грудень 1901, Болонья) — італійський математик, географ і картограф.
Життєпис[ред. | ред. код]
Вивчав математику і інженерні науки в Туринському університеті, який закінчив в 1848 році; робота на здобуття докторського ступеня стосувалася землеустрою. У 1860 році став професором геодезії в університеті Болоньї, зберігши цю посаду до кінця життя. Був членом Туринської академії наук[2].
Як учений, спеціалізувався головним чином на картографії, написавши низку наукових робіт. Свого часу вважався одним з найбільших і шанованих італійських географів-практиків[3]. Найбільш відомі праці — «Gerardo Mercatore e le sua carte geografiche» (Болонья, 1889) і «Le sfere cosmografiche especialmente le sfere terrestri» (Рим, 1894).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е www.accademiadellescienze.it
- ↑ Edizione Nazionale Mathematica Italiana — Matteo Fiorini. Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 14 серпня 2020.
- ↑ Flattening the Earth: Two Thousand Years of Map Projections. John P. Snyder, 1997. P.143—144. Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 14 серпня 2020.
|
