Медичний батальйон «Госпітальєри»
| Медичний батальйон «Госпітальєри» | |
|---|---|
 Нарукавний знак батальйону | |
| Засновано | 6 липня 2014 |
| Країна |
 Україна |
| Тип | Військова медицина |
| Чисельність | батальйон |
| У складі |
 |
| Гасло | Заради кожного життя! |
| Війни/битви | Війна на сході України |
| Командування | |
| Поточний командувач |
Яна Зінкевич |
|
| |
Медіафайли на Вікісховищі | |
Госпітальєри — український волонтерський медичний батальйон, що бере участь у російсько-українській війні на Донбасі з 2014 року. Займається наданням першої медичної, домедичної допомоги та евакуацією поранених українських воїнів з найгарячіших ділянок фронту. Гасло — «Заради кожного життя!».
За час існування МБ Госпітальєри, під час російсько-української війни, врятовано близько 2750 українських бійців.[1]
Історія[ред. | ред. код]
«Госпітальєри» засновані 6 липня 2014 року[2] волонтеркою-медиком Яною Зінкевич, якій на той момент було 18 років.[3][2] В цей день, після запеклих боїв за село Карлівку та село Піски[4], було створено медичний підрозділ «Госпітальєри», названий на честь середньовічного ордену госпітальєрів.[2] Батальйон увійшов до складу Добровольчого Українського Корпусу «Правого Сектора», а Зінкевич було призначено начальником усієї медично-польової служби ДУК Правого Сектора.[5][6][3]
При утворенні 2015 року Дмитром Ярошем Української добровольчої армії (УДА) «Госпітальєри» стали її структурним підрозділом. Будучи медичним крилом УДА, «Госпітальєри» також надають допомогу цивільним, присутні на позиціях ЗСУ.[7][8] Яна Зінкевич продовжує бути начмедом УДА та незмінним командиром Медичного Батальйону «Госпітальєри».[2][9][10] Станом на березень 2017 року «Госпітальєри» налічували 60 осіб і 100 резервістів.[11]
У 2019 році у Дніпрі на базі медичного батальйону «Госпітальєри» Української Добровольчої Армії створили комунальне підприємство «Госпітальєри Дніпра», яке отримало фінансування з міського бюджету Дніпра.[1]
Діяльність[ред. | ред. код]
Демілітаризований медичний батальйон надає допомогу усім добровольцям, військовим та мирному населенню, яке знаходиться в зоні проведення бойових дій, і потребує домедичної допомоги, медичного термінового втручання чи терапевтичного лікування.[5] Госпітальєрські екіпажі здійснюють евакуацію, стабілізацію і транспортування поранених з червоної зони до стабпунктів чи прифронтових госпіталів чи лікарень.[3] Волонтери медбату здійснюють постійну підтримку поранених в місті Дніпро, в лікарні Мечнікова — місце, куди транспортують найважчих поранених.[5] Також здійснюється післяшпитальна підтримка та реабілітація поранених, членів їх сімей.[5]
Принципово, позиції Госпітальєрів знаходяться в найгарячіших точках фронту для надання кваліфікованої допомоги українським військовим з числа добровольців та офіційним частинам ЗСУ, ВМФ.[5] Представники Госпітальєрів знаходяться безпосередньо на бойових позиціях з українськими військовими,[2] що дає можливість більш ефективно та швидко надавати допомогу під час ведення бою та збільшує шанси на успішну евакуацію та стабілізацію поранених. Є постійні позиції в прифронтових лікарнях, як наприклад в місті Авдіївка, де «Госпітальєри» підсилюють 66-й госпіталь.[5]
Ще один з важливих напрямків роботи Госпітальєрів є медико-тактичні вишколи, що постійно проводяться з періодичністю раз на місяць з початку весни до пізньої осені на базі у Павлограді.[12] На вишколах викладають досвідчені інструктори з числа найкваліфікованіших госпітальєрів, які пройшли не одну ротацію на передовій. Вишколи є популярними як серед бійців,[3] так і серед цивільного населення, яке не має на меті пов'язувати своє майбутнє з військовими діями. Знання та навички, отримані на вишколах, дієві і під час екстрених випадків у цивільному житті.[3] Станом на листопад 2021 близько двох тисяч осіб пройшли тижневі вишколи.[3]
2015 року одним з парамедиків батальйону Євгеном Тітаренком разом з Наталією Хазан було знято документальну стрічку «War for Peace», створену з 120 годин документального матеріалу з фронту, який знімав сам режисер під час роботи парамедиком у батальйоні[13].
Госпітальєри продовжують роботу під час російського вторгнення в Україну 2022 року і збирають кошти на ремонт техніки, пальне та медикаменти.[14][10]
Вшанування та нагороди[ред. | ред. код]
Батальйон користується великою пошаною серед бійців, має велику моральну підтримку усього народу України, діяльність його учасників викликає інтерес у сучасних митців — поетів, письменників, співаків, режисерів.
Незмінний Комбат Госпітальєрів Яна Зінкевич нагороджена державним орденом «За заслуги 3 ступеню» та недержавним орденом «Народний герой України».[9][6]
Втрати батальйону[ред. | ред. код]
| Ім'я, псевдо | Посада, підрозділ | Дата народження | Місце народження | Дата смерті | Вік | Місце смерті (смертельного поранення) | Обставини смерті |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Горбачова Анастасія Валентинівна «Лиса» | Окрема тактична розвід група, парамедик | 16 березня 1983 | Чернівці | 6 серпня 2015 | 32 | Маріуполь | Загинула від вогнепального поранення з мисливської рушниці в серце. |
| Пірковська-Зелинська Олена Болеславівна «Єва» | Керівник відділу догляду, турботи та реабілітації. | 28 травня 1974 | Київ | 15 серпня 2015 | 41 | Дніпро | Померла в Обласній клінічній лікарні ім. Мечникова під час операції — не витримало серце. На початку липня була госпіталізована з переломом хребта. |
| Подаровський Олег Геннадійович «Сніжок»/«Анубіс» | Фронтовий водій-парамедик | 30 липня 1984 | Берестя, Білорусь |
3 листопада 2016 | 32 | Дніпро | Тяжко захворів восени 2015 року, цілий рік боровся з недугою. Помер в лікарні міста Дніпро.[15]. |
| Малявський Мар'ян Юрійович «Марік» | Фронтовий парамедик | 25 серпня 1990 | село Золотники, Тернопільська обл. |
30 жовтня 2018 | 28 | Околиця Варшави, Польща |
Виявлений повішеним у лісосмузі. |
| Гладун Володимир Михайлович «Ботанік» | Фронтовий водій-парамедик | 13 вересня 1962 | - | 25 січня 2019 | 60 | Брюховичі | Помер після важкої боротьби із раком. |
| Мороз Сергій Васильович «Фрост» | Фронтовий водій-парамедик, капелан, інструктор з тактичної медицини. | 9 лютого 1977 | Івано-Франківськ | 13 березня 2019 | 42 | Івано-Франківськ | Помер після важкої боротьби із раком (гліобластома). |
| Волков Микола Миколайович «Смурф» | Фронтовий парамедик, 2 рота «Тіні» Аратта | 25 лютого 1999 | Маріуполь | 15 квітня 2019 | 18 | Околиці села Водяне, поблизу Маріуполя |
Отримав важке кульове поранення в голову від російського снайпера на позиції. В лікарні імені Мечникова, що у Дніпрі, лікарі боролись за життя Миколи протягом 4 днів. |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Батальйон «Госпітальєри» отримав бюджетне фінансування й став комунальним підприємством у Дніпрі. Радіо Свобода (укр.). 8 лютого 2019. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022.
- ↑ а б в г д Лютий, Артем; Гриньов, Віталій (26 серпня 2015), Медичний батальйон «Госпітальєри» заради кожного життя (укр.), radiosvoboda.org, архів оригіналу за 17 березня 2017, процитовано 2 березня 2022
- ↑ а б в г д е Дубчак, Андрій; Максименко, Олена (17 червня 2021). «Сили випадкових операцій». Як «Госпітальєри» гартують бойових парамедиків. Donbas Frontliner (укр.). Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
- ↑ Історія вінничанки, що вступила на службу до "Госпітальєрів" - vinnychanka.info (укр.). 9 грудня 2022. Процитовано 19 грудня 2022.
- ↑ а б в г д е Єременко, Микола (4 вересня 2018). З волонтерів у госпітальєри. niva.zp.ua. Газета "НИВА". Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 2 березня 2022.
- ↑ а б Kotyk, Alisa; Zinkevych, Yana (21 травня 2017). “…In my heart, I’m dancing.” A message from the girl who rescued over 200 wounded defenders. Euromaidan Press. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
- ↑ Роман Тищенко-Ламанський. «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів». Твоє місто.
- ↑ Автор. Заява командирів і бійців бойових батальйонів ДУК ПС. sectorpravdy.com (uk-ua) . Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
- ↑ а б Yana Zinkevych. www.museumsun.org. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022.
- ↑ а б Копитко, Василина (25 лютого 2022). "Госпітальєри" збирають на необхідне обладнання, а пластуни шукають медикаменти: як допомогти українській армії. Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 8 березня 2022.
- ↑ Петренко, Аліна (25 березня 2017). Медбатальйон «Госпітальєри» набирає добровольців на вишколи. Як долучитися. Відео. tvoemisto.tv. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022.
- ↑ Добровольчий медичний батальйон “Госпітальєри” відзначає шосту річницю і просить про підтримку. novynarnia.com (укр.). 6 липня 2020. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
- ↑ Ми всі – частина цієї війни. Чому варто побувати в музеї АТО в Дніпрі (ФОТО). "Репортер" (укр.). 26 вересня 2019. Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 20 липня 2020.
- ↑ Rahman, Khaleda (24 лютого 2022). How to help the people of Ukraine. Newsweek (англ.). Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022.
- ↑ 3 листопада 2016 року помер в лікарні парамедик і водій Подаровський Олег Геннадійович. Український Меморіал [Архівовано 2 лютого 2019 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Медичний батальйон «Госпітальєри» заради кожного життя [Архівовано 17 березня 2017 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода, 2017
.svg)