Метод флюксій
 Обкладинка французького видання Методу флюксій | |
| Автор | Ісаак Ньютон |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | Method of Fluxions |
| Мова | англійська |
| Місце | Лондон |
| Видано | 1736 |
Метод флюксій (Method of Fluxions) — книга Ісаака Ньютона. Вона була завершена в 1671 році, а опублікована в 1736 році. Флюксія — термін Ньютона для диференціального розрахунку (фелюент — його ж термін для інтегрального розрахунку). Спочатку цей метод був розроблений у садибі Вулсторп (Woolsthorpe Manor) впродовж того часу, коли Кембридж був зачиненим, у зв'язку з тим, що на вулицях Лондону «ходила» Велика Лондонська чума (від 1665 до 1667). Але висновки Ньютона вирішили залишити невідомими для загалу (аналогічно, свої висновки, які в кінцевому підсумку стали книгою Philosophiae Naturalis Principia Mathematica, були розроблені тоді ж і приховані від світу в примітках Ньютона протягом багатьох років). Готфрід Лейбніц розробив свої обчислення протягом 1673 року і опублікував їх у 1684 році, за п'ятдесят років до Ньютона.
Сьогодні в основному використовуються обчислення Лейбніца, хоча позначення Ньютона для похідної , використовувалась раніше, а також використовується зараз у механіці та аналізі схем.
«Метод флюксій» Ньютона офіційно був опублікований посмертно, але при цьому, після опублікування обчислень Лейбніца, вибухнуло гостре суперництво між двома математиками щодо того, хто першим зробив розрахунки.
Розвиток аналізу Ньютоном[ред. | ред. код]
Для того періоду, коли працював Ньютона, дисципліна математичного аналізу була предметом суперечок у математичній громаді. Аналітичні методи, при розв'язанні давніх проблем, зокрема задачі квадратури та знаходження дотичних, не мали доказів, щоб зводилися б до синтетичних правил евклідової геометрії. Замість цього, аналітики часто змушені були використовувати для виправдання своїх алгебраїчних перетворень нескінченну малу,. Деякі з математичних сучасників Ньютона, таких як Ісаак Барроу, ставилися вельми скептично до таких методів, які не мали чіткої геометричної інтерпретації. Хоча на початку своєї роботи Ньютон також користується нескінченними малими, але в своїх висновках не виправдовує їх. Пізніше він розробив щось схоже на сучасне визначення границь, щоб виправдати свою роботу.
Релігія та роботи Ньютона[ред. | ред. код]
При першому погляді на роботи Ньютона, вони часто сприймаються, як належне. Глибина його робіт — в якості. Вони про те, як він взаємодіє з фізичним Всесвітом. Вчені часто класифікують свою роботу на категорії. Зазвичай, це наукова категорія та езотерична.
Ньютон постійно був у пошуках божественної істини, чи то в науці, чи то в біблійному писанні, або в загальному ході світової історії. Ньютон вважав, що Біблія — це не лише книга таємниць, яку слід розуміти тільки як створену божественним началом, а скоріше звіт про поняття Бога, про Божу всемогутність над людством через природу, та демонстрація його нескінченної мудрості.
Джерела[ред. | ред. код]
- 1.http://www.mathsace.com/nyutonov-metod-flyuksij/
- 2.http://www.mathsace.com/metod-flyuksij-i-nachalo-nyutona/
- 3.http://www.referats.net/pages/referats/rkr/Detailed/31876.html
- 4.http://referats.name/79882-Himicheskie_svoiystva_nemetallicheskih_elementov.html
- 5.http://www.jstor.org/discover/10.2307/229868?uid=3739232&uid=2&uid=4&sid=21103549556131