Михайлівський парк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайлівський парк
48°47′18″ пн. ш. 26°46′50″ сх. д. / 48.78861000002777359° пн. ш. 26.78056000002777992° сх. д. / 48.78861000002777359; 26.78056000002777992Координати: 48°47′18″ пн. ш. 26°46′50″ сх. д. / 48.78861000002777359° пн. ш. 26.78056000002777992° сх. д. / 48.78861000002777359; 26.78056000002777992
Країна  Україна
Розташування Україна Україна
Хмельницька область,
Дунаєвецький район,
с. Михайлівка
Найближче місто Дунаївці
Водні об'єкти р. Гниловодка
Площа 15 га
Засновано друга пол. XIX ст.
(1960 р. — сучасний статус)
Оператор Михайлівська сільська рада
Михайлівський парк. Карта розташування: Хмельницька область
Михайлівський парк
Михайлівський парк (Хмельницька область)
Мапа

CMNS: Михайлівський парк у Вікісховищі

Миха́йлівський парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в Україні. Розташований на південній околиці села Михайлівка у Маківській сільській територіальній громаді Хмельницької області[1].

Площа 15 га[2]. Статус надано згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР від 29.01.1960 року № 105. Перебуває у віданні Михайлівської сільської ради.

Парк розташований поблизу річки Гниловодки, є типово ландшафтним об'єктом[1].

Історія[ред. | ред. код]

Скарбником червоноградським Михайлом Маковецьким приблизно в 1720 році було розпочате будівництво оборонного замку на пагорбі, що розташовувався поблизу річки. Архітектурний план споруди був виконаний італійським архітектором. Син Михайла Маковецького Стефан-Францішек продовжив будівництво замку. 1848 року його нащадок Миколай-Ксаверій Маковецький розпочав перебудову замку. Ним був також перетворений і старий сад, який перебував у занедбаному стані, на пейзажний парк. Наступний власник Стефан-Леон Маковецький продовжував проведення робіт на території парку та почав перетворювати ділянку на зразок садового-паркового мистецтва. Задля управління помістям ним було покинуте навчання на природничому факультеті Варшавського університету. У Михайлівцях була розгорнута його дослідницька діяльність. На території парку існував сад, в якому зростали банани юкки. На території Михайлівського парку проводились дослідження, що стосувались селекції та акліматизації. Були вирощені теплолюбні рослини. З 1900-х років на території Михайлівки діяв садово-торговельний заклад, в якому відвідувачі могли придбати саджанці рідкісних дерев, квітів та декоративних кущів. Його відвідували і іноземні покупці. В парку були прокладені пішохідні доріжки, висаджені квіти, зведені різні малі архітектурні форми. Парковий ставок мав площу 2,5 га з острівцем. Острів з берегом поєднувався за допомогою ажурного містка. Під час громадянської війни палац, оранжерея та інші будівлі, які розташовувались на території парку, були зруйновані. У 1920-х роках парк був переданий Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституту, проте через недостатню кількість фінансів та значну відстань територія перебувала у незадовільному стані. В 1937 та 1944 роках професор О. Л. Липа відвідував Михайлівський парк. Ним була відзначена колекція деревних рослин, що нараховувала близько 250 таксонів. Протягом 1960-х — 1970-х років був проведений ряд робіт, під час яких підсаджувались дерева та було огороджено парк. Нащадок останнього власника Стефан Маковецький, який проживає у Польщі, в наші часи сприяє благоустрою села Михайлівці[1].

Опис[ред. | ред. код]

Парк розділений автотрасою на східну та західну частини. Основною є східна частина. На її території розташовуються руїни будівель, рідкісні представники дендрофлори та кам'яний грот, в якому є джерельна вода. Ставок та острівець також розміщені у східній частині. У західній частині зростає ялівець звичайний та сосна чорна, яка представлена там у кількості 162 дерев. Ставок зі західного боку має береги, з північно-східної сторони прилягає територія частини парку. Поблизу ставка є доріжки, біля них зростають кущі та дерева, серед яких великих розмірів досягла тополя біла[1]. В північно-східному напрямку зі сторони ставка є кам'яний грот із джерелом «Іспекті»[2]. Він вбудований у схил. Має арочний вхід, його висота — близько 2 метрів. У центральній частині парку розташована галявина, на якій колись був палац. На її західному боці збереглись руїни панської конюшні. У цій частині парку зростають ялини колючі, вік яких перевищу століття[1]. Також зростає бархат амурський, дуб звичайний пірамідальної форми[3], три клени польових та кущі: барбарис звичайний, бузок звичайний та жасмин кущовий. На галявині містяться лісолучні квіти. Діаметр крони одного з кущів барбарису звичайного сягає 7 метрів, його висота 3,5 метри. Збережена металева конструкція фонтану, який колись існував у парку[1]. Серед насаджень парку — хвойні вічнозелені дерева та кущі. З 108 форм та видів деревних рослин складається дендрологічна колекція парку. Зростає на території природоохоронного об'єкту і гінкго дволопатеве[3]. Його вік становить приблизно 140–150 років. Діаметр стовбура 89,0 сантиметрів, а висота 21 метр. На території парку є бузок угорський, дуб болотний, платан кленолистий, оксамит амурський, ялиця біла, група сосни веймутової, бук лісовий форми пурпурнолистої, берека, ялівець віргінський та псевдотсуга Мензіса форми голубої[1].Псевдотсуга Мензіса(дугласія) є інтродукованою хвойною породою, яка походить з Північної Америки. В Михайлівському парку зростає біогрупа цих дерев у кількості 6 особин, є свідчення про те, що раніше біогрупа складалась з 7 дерев, проте потім одне з них засохло. Діаметр стовбура від 33,9 до 55,8 сантиметрів. Їх висота становить 26-30 метрів. В інших частинах парку зростають три дерева псевдотсуги Мензіса сизої форми. Діаметр їхніх стовбурів від 40,7 до 61,9 сантиметрів. Висота від 21 до 30 метрів[4]. До 1927 року серед рослин парку значився кипарис болотний. Каштан голий та деякі інші види рослин було знищено під час проведення ремонтних робіт[1].Зростає також модрина польська, яка занесена до Червоної книги України.Тринадцять дерев модрини польської зростають біля ставка, три інші дерева зростають у іншій частині парку. Їх висота від 15 до 23 метрів. Мінімальний діаметр стовбура від 42,1 сантиметрів до 74,9 сантиметрів[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Казімірова Л. П. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва Хмельницької області/ Серія «Terra in-cognita: Хмельниччина». — Кам'янець-Подільський: ПП Мошинський В. С., 2006. — С. 68-79 —228 с.
  2. а б Дунаєвецька районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 9 травня 2015.
  3. а б Придністровсько-Східно-Подільська височинна область. Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 9 травня 2015.
  4. а б Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції «Хмельниччина в контексті історії України»/Ред. Кол. Баженов Л. В.(голова), Єсюнін С. М. (співголова), відповід. редактор та інші. — Хмельницький, 2012. — С. 472–560 с.

Джерела[ред. | ред. код]

  • «Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій. Збірник науково-краєзнавчих праць». Випуск V За матеріалами всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції «Дунаєвеччина в контексті історіїУкраїни», присвяченої 610-ій річниці першої письмової згадки про Дунаївці і 90-річчю утворення Дунаєвецького району 20 вересня 2013 р. — Дунаївці — Кам'янець-Подільський, 2013 рік.

Посилання[ред. | ред. код]