Муза (вірш)
| Муза | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | вірш | |||
| Автор | Тарас Шевченко | |||
| Написано | 1858 | |||
| Опубліковано | 1862 | |||
|
| ||||
«Муза» — вірш Тараса Шевченка, що входить до ліричного циклу «Доля», «Муза», «Слава» 1858 року, у якому автор створив універсальну формулу покликання поета і суті поезії.
Історія створення і публікації[ред. | ред. код]
Зберіглося декілька чистових автографів вірша: у щоденнику Шевченка — запис від 9 лютого 1858 року[1]; у листі до М. С. Щепкіна від 10 лютого 1858 року[2]; у листі до М. М. Лазаревського від 22 лютого 1858 року[3]; у «Більшій книжці»[4][5].
Дата у «Більшій книжці» до циклу «Доля», «Муза», «Слава»: «1858. Нижній Новгород». Датується за часом запису твору до щоденника Шевченка: 9 лютого 1858 року, Нижній Новгород[5].
Найраніший відомий текст — автограф у щоденнику поета, переписаний з невідомого автографа. 10 лютого поет переписав цей текст з виправленнями до листа М. С. Щепкіну, 22 лютого — до листа М. М. Лазаревському[5].
У 1858 році, не раніше 18 березня й не пізніше 22 листопада, Шевченко переписав твір з кількома новими виправленнями до «Більшої книжки», текст якої остаточний[5].
Вперше надруковано в журналі «Основа» 1862 року[6] за текстом щоденника Шевченка[5].
До збірки творів вперше введено у виданні: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» 1867 року[7] за «Більшою книжкою»; у рядку 8 помилково замість «співала» — «сповивала»[5].
Твір поширювався у списках з рукописних і друкованих джерел. За «Більшою книжкою» виконано рукописну копію П. О. Куліша[8]; за текстом першодруку — у переписаному Д. Демченком «Кобзарі» 1865 року[9]; за автографом листа до М. М. Лазаревського від 22 лютого 1858 року — у збірці «Сочинения Т. Шевченка» 1862 року[10]. Список невідомою рукою без назви й дати[11] містить різночитання нез'ясованого походження:
Раніше, ніж першодрук оригіналу, з'явився переклад вірша, виконаний поетом М. С. Курочкіним на прохання автора[12][5].
Ідейно-тематичний зміст[ред. | ред. код]
У центральному вірші триптиха Шевченко розкриває, чим була в його житті поезія — покликанням, долею і славою («Моя порадонько святая! // Моя ти доле молодая!»). Раніше в Шевченка персоніфікований образ творчості, поетичного натхнення реалізувався в образах «зорі», «думи пречистої», («Невольник», «Княжна», «Марина»), «дум» («Думи мої, думи мої» та інші). У вступі до поеми «Царі» («Старенька сестро Аполлона») образ музи має бурлескно-іронічний характер. У «Музі» вперше створено ліричний образ музи, який безпосередньо передує образові музи у вірші «Чи не покинуть нам, небого». Муза тут не посестра, а божествена покровителька; вона не веде за руку, а пеленає, колихає і «чари діє» «на могилі серед поля», що є центральним топосом Шевченкової поезії: «могила» як запечатана скарбниця національної пам'яті, «поле» — як простір історичної долі[13][14][15].
«... вранці 9 лютого протягом кількох годин у піднесенні... написав натхненний триптих „Доля“, „Муза“ і „Слава“, і не дурно в ньому „Муза“ стояла посередині: вона була і його долею, і його славою. День цей був великим днем у його житті — це був день пророчо-творчого самопрозріння. Кликав свою долю-музу,... Радів, що вона „Із казарми нечистої // Чистою, святою // Пташечкою вилетіла...“ і в формі звернутої до музи просьби — „Витай зо мною, і учи, // Учи неложними устами // Сказати правду! Поможи // Молитву діяти до краю!“ — відкривав і своє творче покликання, і релігійну природу своїх творчих емоцій» — Павло Зайцев[16]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 104
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 8
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 164
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 67, с. 228—229
- ↑ а б в г д е ж и «Муза» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847—1861. — С. 262—263; 699—700.] litopys.org.ua Процитовано 28 травня 2023
- ↑ «Основа». — 1862. — № 5. — С. 24
- ↑ «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова». — СПб., 1867, с. 619—620
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 87
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 81, с. 154—155
- ↑ ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, спр. 4, с. 398—399
- ↑ ІР НБУВ, I, № 7445
- ↑ Народное чтение. — 1860. — № 5
- ↑ Шевченківський словник. Том другий. — К., 1977, с.11.
- ↑ * Ненадкевич Є. О. Творчість Т. Г. Шевченка після заслання (1857—1858).— К., 1956
- ↑ Дзюба І. М. Загальмоване повернення // Тарас Шевченко. Життя і творчість. — К., 2008.— с. 489—490.
- ↑ Зайцев П. І. Життя Тараса Шевченка . Нью-Йорк — Париж — Мюнхен, 1955. — с. 358.
Джерела[ред. | ред. код]
- «Муза» на сайті litopys.org.ua
- «Муза» // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 346-349.
.png)