Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова
Національний музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова  | |
|---|---|
 | |
| 50°15′10″ пн. ш. 28°40′39″ сх. д. / 50.253000000028° пн. ш. 28.67758333002777960° сх. д.Координати: 50°15′10″ пн. ш. 28°40′39″ сх. д. / 50.253000000028° пн. ш. 28.67758333002777960° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Назва на честь | Корольов Сергій Павлович |
| Країна |
 Україна |
| Розташування |
Україна, Житомир 10008, вул. Дмитрівська, 5 |
| Адреса | вулиця Дмитрівська, 5, Житомир, Україна |
| Засновано |
музей Корольова 1970 музей космонавтики1987 |
| Відкрито | 1 червня 1991 |
| Директор | Дячук Ірина Дмитрівна |
| Сайт | cosmosmuseum.info |
  Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова (Україна) | |
 | |
 Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова у Вікісховищі | |
Національний музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова — музей космонавтики в Україні, у м. Житомир на батьківщині українського радянського вченого у галузі ракетобудування та космонавтики — Сергія Павловича Корольова.
Історія[ред. | ред. код]
У 1970 році відкрито меморіальний будинок-музей академіка Сергія Павловича Корольова.
1987 — Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова.
У 1987 році завершено будівництво спеціальної будівлі для експозиції «космос», яка була відкрита 1 червня 1991 року.
У центрі експозиції, в басейні з водою, що символізує життя, розміщена Біблія — символ мудрості.
В експозиції представлена унікальна колекція зразків космічної техніки, обладнання, спорядження космонавтів, а також документи, фотографії, сувеніри з космічної тематики. Окремий тематичний комплекс складають музейні предмети, які стосуються розвитку космонавтики в Україні.
У 1987 році заклад став самостійним музеєм і одержав назву «Житомирський музей космонавтики ім. С. П. Корольова».
Наприкінці вересня 2021 року департамент регіонального розвитку Житомирської ОДА оголосив тендер на розроблення проєктної документації «Ремонтно-реставраційні роботи будинку Національного музею космонавтики імені Сергія Павловича Корольова». Очікувана вартість якого складає 48,6 тис. грн.
Надання статусу національного[ред. | ред. код]
8 серпня 2020 року музею надано статус національного[1].
Склад музею[ред. | ред. код]
- меморіальний будинок-музей Сергія Павловича Корольова.
- експозиція «Космос» (в окремій будівлі).
- сховище фондів та планетарій (плануються).
Наповнення[ред. | ред. код]
Багато матеріалів, документів, особистих речей передали в дарунок музею його мати — Марія Баланіна, дочка — Наталія Корольова, дружина — Ніна Корольова, його друзі, колеги й ін.
Корольов[ред. | ред. код]
Сергі́й Па́влович Корольо́в (родове прізвище Королів[2]; 30 грудня 1906 (12 січня 1907), Житомир, Волинська губернія, колишня Російська імперія — 14 січня 1966, Москва, Російська РФСР) — радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор. Вважається основоположником практичної космонавтики.
27 червня 1938 року Корольова було заарештовано. 27 вересня — закрите судове засідання. Вирок — десять років виправно-трудових таборів із позбавленням прав на п'ять років та конфіскацією майна. Місце покарання — Колима.
За полегшення його долі боролась сім'я, клопотали відомі всій державі льотчики Гризодубова, Громов, авіаконструктор Туполєв. Останній перебував за тюремними ґратами у стінах ЦКБ-29, створеного Народним комісаріатом внутрішніх справ. Разом із Туполєвим у Москві на вулиці Радіо, в переобладнаному під в'язницю будинку ЦАГІ, працювали конструктори та інженери Петляков, Мясищев, Бартіні.
27 липня 1944 року Президія Верховної Ради СРСР ухвалює рішення про дострокове звільнення Корольова з-під арешту і знімає з нього судимість. 15 серпня він одержує паспорт. Але Друга світова війна триває, і вчорашнім «зекам» не можна просто роз'їхатись додому. Сергій Павлович продовжує працювати в КБ, одночасно атакуючи Наркомат авіаційної промисловості листами про необхідність розроблення й будівництва твердопаливних балістичних і крилатих ракет далекого радіусу дії.
У вересні 1945 року Корольова відряджають до Німеччини у складі комісії з вивчення німецької трофейної техніки, насамперед ракетної. Комісія встановлює, що ракетні полігони розбомблено, всю документацію (десятки вагонів), обладнання, конструкторів та інженерів на чолі з Вернером фон Брауном вивезено до США. Це дало серйозний поштовх для розвитку американської ракетної техніки. Саме під керівництвом В. фон Брауна у Сполучених Штатах було створено ракети «Редстоун», «Юпітер», ракети-носії типу «Сатурн» та ін.
У 1946 році Корольова призначають головним конструктором балістичних ракет і начальником відділу НДІ-88. Під його керівництвом послідовно створюються перші у Радянському Союзі балістичні ракети: Р-1 — копія німецької А-4/Фау-2, створена на її основі значно вдосконалена Р-2, оперативно-тактична Р-11 та її перша в СРСР модифікація для підводних човнів Р-11ФМ, ракета середньої дальності Р-5, модифікація якої Р-5М стала першою у світі ракетою-носієм ядерного боєзаряду. Майже усі перелічені ракети мали також свої геофізичні модифікації і активно використовувались для наукових досліджень верхніх шарів атмосфери.
Від серпня 1956 року — керівник і головний конструктор найбільшого в державі ракетного центру — ОКБ-1, йому підпорядковується діяльність багатьох НДІ та КБ.
Експозиції[ред. | ред. код]
Поряд з будівлею експозиції «Космос» встановлені ракети: геодезичний варіант ракети Р-5 (8A62) (перший радянський носій ядерного заряду, остання модернізація ракети А4 — Фау-2), головний конструктор Козлов Дмитро Ілліч та ракета Р-12 (8K63) (перша розроблена в Дніпрі) з двигуном на висококиплячих компонентах.
Тварини відправлялися у космічний простір на космічних кораблях різного типу з науково-досліджувальною метою. До виходу людини у космічний простір 1961 року польоти тварин мали перевірити, чи можуть майбутні космонавти вижити після польоту, і якщо так, то як політ може вплинути на їхнє здоров'я.
Вивчення Місяця[ред. | ред. код]
Автоматичними станціями[ред. | ред. код]
«Луна-1» запущено на траєкторію зближення з Місяцем 2 січня 1959 ракетою-носієм «Луна» з космодрому Байконур.
3 січня 1959 року за 113 тисяч кілометрів від Землі «Луна-1» випустила хмару з 1 кг натрію і перетворилась у штучну комету — це дозволило спостерігати за її польотом з Землі в оптичні телескопи.
При подачі з Землі команди на вмикання двигуна третього ступеня не було враховано час проходження радіосигналу до апарата. 4 січня 1959 року в 02:59 UTC «Луна-1» пройшла повз Місяць за 5900 кілометрів від поверхні і вийшла на геліоцентричну орбіту, ставши першою штучною планетою.
5 січня 1959 року за 600 тисяч кілометрів від Землі розрядились батареї «Луни-1» і припинились передачі радіосигналів.
-
Копія вимпела, що доставив апарат «Луна-2 (Є-1 № 6) на Місяць -
Макет «Луна-3» (Є-2А № 1) — перший апарат, що сфотографував зворотний бік Місяця -
Макет «Луна-9» (Є-6 № 13) — перший апарат, що здійснив м'яку посадку на Місяць -
Зразки ґрунту Місяця
Програма Місяцехід (Е8)[ред. | ред. код]
-
Малонаправлена дециметрова антена «Лунохода-2» -
Рефлектор «Лунохода-2» -
Шестерня Лунохода
Програма Н1-Л3[ред. | ред. код]
-
Спускний модуль Блок-Е, що розроблявся у Дніпрі в КБ Південне. -
Магнітофон «Малиш-Б»[ред. | ред. код]
Дротовий магнітофон «Малиш-Б» (головний конструктор Бабіч А.І) з автоматичним запуском та можливістю блокування управління. Розроблявся для місячної програми — скафандру «Кречет-94».
Магнітофон і його модифікації «Малиш-БМ» використовувалися згодом у польоті космонавта Берегового.
-
Магнітофон і його модифікації «Малиш-БМ» -
Касета до магнітофона -
Схема польоту Кондратюка
Вивчення Венери[ред. | ред. код]
-
«Венера-7», перший дієвий космічний апарат, що сів на іншу планету 15.12.1970. -
Спускний апарат програми «Вега» (ВЕнера та Галлея), який у 1985 році здійснив м'яку посадку на Венеру і передавав сигнал 56 хв. Також досліджували комету Галлея, на швидкості зближення 70 км/с.
Вивчення Марса[ред. | ред. код]
-
Траєкторія польоту до Фобоса 1988 року. Програма «Фобос» -
Траєкторія польоту на Марс
Програма «Восток»[ред. | ред. код]
-
Макет спускного апарата «Восток-1» -
Вид на ілюмінатор з рівнем горизонталі
Програма «Космос»[ред. | ред. код]
-
Двигун першого ступеня РД-214 (ракета Р12 та ракета Космос) -
Двигун другого ступеня РД-119 (Космос-2) Макет 1:10
Програма «Союз»[ред. | ред. код]
-
Спускний апарат «Союз-27» (справжній) -
Крісло зі спускного апарата «Союз-27» -
Макет корабля «Союз-27» -
Ключ на старт спускного апарата «Союз-27» -
Диктофон індивідуальний космонавта Джанібекова
Системи зв'язку[ред. | ред. код]
-
Одна з модифікацій радіотелефонного зв'язку «Заря». -
Перший пристрій космічного запису, який міг заглушувати шуми космічного апарата, — магнітофон «Звезда-64» -
Магнітофон Пігмей (Союз — Аполлон) -
Магнітофон «Планер-68» для роботи на ШСЗ «Стріла-1м». Запис 12 телеграфних повідомлень (тривалістю 10,5—12,5 с). Конструктор Дунаєв -
Магнітофон «Тюльпан-М» -
Диктофон індивідуальний «Союз-7»
Їжа космонавтів[ред. | ред. код]
-
-
Хліб бородінський -
Свинина з лечо -
Аварійний запас космонавта
Блок автоматичного керування Р-12[ред. | ред. код]
Одна з наймасовіших ракет на території Радянського Союзу, поява саме цих ракет на Кубі викликала Карибську кризу. Перша ракета розроблена в Дніпрі.
.jpg)
Перша ракета з автоматичним керуванням.
Міжнародні програми вивчення космосу[ред. | ред. код]
-
Макет апарата «Інтеркосмос-1» з програми «Інтеркосмос» -
Спектрограф для фотографування Сонця -
![Апарат «Ореол-3», 1981 (призначений для вивчення природи полярних сяйв) Oreol 3 [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.] (Aureole 3, AUOS-Z-M-A-IK, ARCAD 3)[3]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e0/Oreol_3.jpg/90px-Oreol_3.jpg)
Апарат «Ореол-3», 1981 (призначений для вивчення природи полярних сяйв) Oreol 3 [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.] (Aureole 3, AUOS-Z-M-A-IK, ARCAD 3)[3]
![Апарат «Ореол-3», 1981 (призначений для вивчення природи полярних сяйв) Oreol 3 [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.] (Aureole 3, AUOS-Z-M-A-IK, ARCAD 3)[3]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Oreol_3.jpg)
«Ореол-3» — це системи з потужними сигналами, що відрізняються на 10—12 порядків. Була вирішена складна задача по ізоляції перешкод. Було проведено 12 експериментів (4 з Радянського Союзу, 7 з Франції, 1 спільний).
Українські проєкти[ред. | ред. код]
-
-
Особисті речі українського космонавта Леонід Каденюк з місії NASA STS-87
23 вересня 2020 року Національний музей космонавтики ім. Корольова отримав вимірювальний ламповий підсилювач від військових Національного центру управління та випробувань космічних засобів.
Див. також[ред. | ред. код]
- Корольов Сергій Павлович
- Музей космонавтики (Київ)
- Музей «Космос» (Харків)
- Полтавський музей авіації та космонавтики
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України №-380/2020 від 8.09.2020. Архів оригіналу за 10 вересня 2020. Процитовано 8 вересня 2020.
- ↑ Видатні українські фізики. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
- ↑ Кб Південне-6. epizodsspace.airbase.ru. Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 24 лютого 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Музей космонавтики Корольова отримав статус національного /Укрінформ, 9.09.2020/ [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова |
- Офіційний сайт музею [Архівовано 11 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Житомирський музей космонавтики ім. С. П. Корольова / брошура. — Житомир: Житомирська міська рада, 2003. — 8 с.
| |||||||||||||
.png){kind=small}
