Міжмор'я
_1919-1921.png)
_1935-1939.png)
Міжмо́р'я (пол. Międzymorze, лат. Intermarium) — концепція партнерського блоку держав від Балтійського до Чорного й Адріатичного морів.
Історія[ред. | ред. код]
Ідея альянсу держав «від моря до моря» має давню історію. На етапі зародження ця ідея була виголошена князем Адамом Єжи Чарторийським як засіб убезпечити Польщу та Європу загалом від російської експансії й передбачала розширення Польщі на південь та включення до її складу Пруссії.
Пізніше прихильниками Балто-Чорноморського союзу були перший голова відродженої польської держави Юзеф Пілсудський, міністр закордонних справ Польщі Юзеф Бек та провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 1980-х — 1990-х В'ячеслав Чорновіл.
Залежно від історичних обставин, проєкт зазнавав численних змін щодо залучення до нього різних народів[1]. Так, після Першої світової війни Юзеф Пілсудський розглядав проєкт Міжмор'я, до складу якого мали входити сучасні території Польщі (окрім Пруссії), Литви, Білорусі, України та Росії.
Існували й інші проєкти конфедеративної держави, до якої мали входити Польща, Україна, Білорусь, Литва, Латвія, Естонія, Молдова, Угорщина, Румунія, Югославія, Чехословаччина, а також, можливо, Фінляндія. Ця конфедерація повинна була сягати від Чорного й Адріатичного до Балтійського моря.
Пропонована Пілсудським конфедерація мала продовжити багатонаціональну та багатокультурну традицію колишньої Речі Посполитої. Пілсудський вважав, що її відновлення дозволить уникнути державам Центральної Європи домінування Німеччини або Росії. Категорично проти ідеї виступив СРСР і всі західні держави, за винятком Франції. Протягом двох десятиліть після краху ідеї Міжмор'я всі держави, які мали до неї входити, потрапили до зони впливу Радянського Союзу.
Проєкт конфедеративної держави ґрунтувався на ідеї відродження Речі Посполитої, однак план маршала Пілсудського зіткнувся з опором як за кордоном, так і всередині країни. Українські, білоруські та литовські націоналісти побоювалися, що в об'єднаній державі неполяки (а особливо некатолики) опиняться на положенні громадян другого сорту. У самій Польщі також було багато прихильників створення чисто польської національної держави.
Сучасність[ред. | ред. код]
Обраний у 2015 президент Польщі Анджей Дуда заявив, що хоче створити новий міждержавний альянс, ідея якого давно відома під назвою «Міжмор'я». Він заявив:[2]
Я обмірковую ідею створення партнерського блоку держав від Балтійського до Чорного й Адріатичного морів
Сучасну концепцію Міжмор'я активно популяризують такі українські філософи консервативно-націоналістичного спрямування як Олександр Маслак, Ігор Загребельний, Олена Семеняка[3], Едуард Юрченко[3]. Олег Гуцуляк пропонує використовувати замість полонофільського терміну Міжмор'я ідентариський термін Мезоєвразія (за аналогією до Мезоамерики).
У липні 2016 року Азовський рух провів установчу конференцію Групи сприяння розбудові Балто-Чорноморського союзу[4]. Друга конференція відбулася у квітні 2017 року[5].
Див. також[ред. | ред. код]
- Східне партнерство
- Ініціатива трьох морів
- Люблінський трикутник
- Вишеградська група
- ГУАМ
- Співдружність демократичного вибору
- Балто-Чорноморська вісь
- Річ Посполита Трьох Народів
- Прометеїзм
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ EU Death Watch, Part 1: «Intermarium». Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016.
- ↑ Анджей Дуда виступає за створення блоку держав від Балтійського до Чорного моря - See more at: http://www.polradio.pl/5/38/Artykul/216158. Польське Радіо. 5 серпня 2015. Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 7 серпня 2015.
- ↑ а б Інтермаріум: в Києво-Могилянській академії відбулась лекція Нацкорпусу. Національний Корпус (укр.). 16 лютого 2018. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ Азовський рух провів установчу конференцію Групи сприяння розбудові Балто-Чорноморського союзу (укр.) . 07.07.16. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 02.07.2017.
- ↑ Editor, UkrPress. Об’єднані морями: Інтермаріум як альтернативний альянс для країн Балтійсько-Чорноморського регіону | UkrPress.info. Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 2 липня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Андрій Бондаренко. Інтермаріум: криза глобалізації вже в Європі? [Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine.] // Спільне. — 25.05.2016.
- Лео Маріч. Культурні загрози державам Інтермаріуму та як їх побороти. Хорватська перспектива [Архівовано 13 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Ігор Загребельний. Міжмор'я: (майже) втрачений шанс. — Київ, 2019. — 418 с.
- Ігор Загребельний. Керований поворот до «національного Модерну» і перспективи Міжмор'я [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Ігор Загребельний. Революційна «контрреволюція» від Орбана і Качинського [Архівовано 23 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Олександр Маслак. Міжмор'я — між проектом та реальністю [Архівовано 30 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Олена Семеняка. «Третій Шлях» і Пан'Європа: у чому нові й праві «нові праві» [Архівовано 2 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Aviel Roshwald, «Ethnic Nationalism and the Fall of Empires: Central Europe, the Middle East and Russia, 1914—1923», Routledge (UK), 2001, ISBN 0-415-17893-2, p. 37
- Richard K Debo, Survival and Consolidation: The Foreign Policy of Soviet Russia, 1918—192, McGill-Queen's Press, 1992, ISBN 0-7735-0828-7, p. 59.
- Междуморье может стать для Украины альтернативой НАТО [Архівовано 29 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Ю. Гончаренко. «Проект Міжмор’я: від концепції до реалізації» –. Фонд підтримки демократичних ініціатив. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020.