Міра Наїр
| Міра Наїр | |
|---|---|
| Mira Nair | |
.jpg) | |
| Дата народження | 15 жовтня 1957[1][2][…] (66 років) |
| Місце народження | Рорклаd, Одіша, Індія |
| Громадянство |
 Індія[4] |
| Релігія | індуїзм |
| Alma mater | Гарвардський університет, Делійський університет і Miranda Housed |
| Професія | акторка, кінорежисерка, кінопродюсерка, сценаристка, режисерка, продюсерка |
| Кар'єра | 1979 — дотепер |
| Заклад | Колумбійський університет |
| Magnum opus | Monsoon Weddingd |
| Нагороди |
Золота камера (1988), Золотий лев (2001) |
| IMDb | ID 0619762 |
 Міра Наїр у Вікісховищі | |
Міра Наїр (англ. Mira Nair, (15 жовтня 1957, Рорклаd, Одіша, Індія)) — американська кінорежисерка індійського походження.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 1957 року в сім'ї середнього класу, батько з Пенджабу (пізніше пенджабська реальність увійде до фільму Міри Наїр «Весілля у сезон дощів»). Закінчила соціологічний факультет Делійського університету, грала у політичному вуличному театрі, в аматорській драматичній трупі. У 19-річному віці переїхала до США, продовжила навчання за фахом у Гарвардському університеті.
Зняла кілька документальних фільмів, один із них («Кабаре Індія», 1985) був помічений кінокритиками та нагороджений кількома преміями. Її дебютний ігровий фільм «Салям, Бомбей» (1988) приніс їй світове визнання.
Творчість[ред. | ред. код]
Належить двом культурам — Сходу та Заходу, цей момент нерідко стає основою її фільмів, визначає точку зору режисера. В індійському кіно Наїр виділяє для себе творчість Рітвіка Гхатака, вона називає свій фільм «Тезки» даниною його пам'яті. Працює як з непрофесійними виконавцями, так і з акторами-професіоналами — індійськими виконавцями, американськими та європейськими зірками Джинаою Роулендс, Умою Турман, Різ Візерспун, Гіларі Свенк, Марісою Томей, Річардом Гіром, Чез Палмінтері, Дензелом Вашингтоном, Юеном Мак-Грегорем тощо).
Фільмографія[ред. | ред. код]
- «Салям, Бомбей» (1988, Золота камера та премія глядацьких симпатій на Каннському кінофестивалі, премія Венеціанського МКФ, премія Лілліан Гіш на кінофестивалі в Лос-Анджелесі , три премії Монреальського кінофестивалю, спеціальна премія критики на фестивалі. нагороди)
- «Міссісіпі масала» (1992, премія Спілки італійських кінокритиків, премія критики на кінофестивалі в Сан-Паулу, дві премії Венеціанського кінофестивалю)
- «Сім'я Перес» (1995)
- «Кама Сутра: Історія кохання» (1996)
- «Весілля у сезон дощів» (2001, Золотий лев на Венеціанському кінофестивалі, премія глядацьких симпатій на кінофестивалі в Канберрі)
- «Істерична сліпота» (2002)
- «11 вересня» (2002, з колективом режисерів світу, премія ЮНЕСКО на Венеціанському кінофестивалі)
- «Ярмарок марнославства» (2004, екранізація однойменного роману Вільяма Теккерея)
- Тезка (2006, за однойменним романом Джумпи Лахірі)
- «BBC. Індія» (2007)
- «Вісім» (2008)
- «Нью-Йорку, я люблю тебе» (2008, з колективом кінорежиссерів світу)
- « Амелія» (2009, біографічний фільм про Амелію Ергарт)
- «Фундаменталіст мимоволі» (2012)
- "Розмови з богами / Words With Gods (2014)
- "Королева Катве / Queen of Katwe (2016)
- «Скарб нації: На краю історії» / National Treasure: Edge of History (2022)
Визнання[ред. | ред. код]
Входила до журі Каннського кінофестивалю (1990), очолювала журі Берлінського кінофестивалю у 2002 році . Названа нью-йоркською газетою «India Abroad» «людиною 2007 року».
Особисте життя[ред. | ред. код]
З 1991 року одружена з академіком Махмудом Мамдані, з яким познайомилася в Кампалі в Уганді (де і проживає) під час зйомок фільму Міссісіпі масала[5] . У шлюбі народився син, Зохран[en], 19 жовтня 1991 року, хіп-хоп виконавець, громадський діяч і член асамблеї штату Нью-Йорк[6] .
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ FemBio database
- ↑ Museum of Modern Art online collection
- ↑ Sen Manjula. She interviewed me, we fell in love almost instantly // The Telegraph. — Calcutta : Ananda Publishers, 2009. — . — 1. Архівовано з джерела 2 лютого 2009.
- ↑ Shoki William (30 січня 2020). Sean Jacobs, Editor in Chief (ред.). Roti and roses. Africa Is a Country (англ.). New York: AC. Архів оригіналу (news site) за 1 серпня 2021. Процитовано 30 вересня 2021.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|accessyear=(можливо,|access-date=?) (довідка)
Література[ред. | ред. код]
- Redding J.M., Brownworth V.A. Film fatales: independent women directors. — Seattle : Seal Press, 1997.
- Foster G.A. W. omen Filmmakers of the African and Asian Diaspora: Decolonizing the Gaze, Locating Subjectivity. — Carbondale : Southern Illinois UP, 1997.
- Desai J. Beyond Bollywood: The cultural politics of South Asian diasporic film. — New York : Routledge, 2004.
- Muir J.K. Mercy in her eyes: the films of Mira Nair. — New York : Applause Theatre & Cinema Books, 2006.
- Jigna Desai: Beyond Bollywood: The cultural politics of South Asian diasporic film. New York: Routledge, 2004, 280 pp. ill. ISBN 0-415-96684-1 (inb.) / ISBN 0-415-96685-X (hft.)
- Gita Rajan: Pliant and compliant: colonial Indian art and postcolonial cinema. Women. Oxford (Print), ISSN 0957-4042 ; 13(2002):1, pp. 48–69.
- Alpana Sharma: Body matters: the politics of provocation in Mira Nair's films. QRFV: Quarterly review of film and video, ISSN 1050-9208 ; 18(2001):1, pp. 91–103.
- Pratibha Parmar: Mira Nair: filmmaking in the streets of Bombay. Spare rib, ISSN 0306-7971; 198, 1989, pp. 28–29.
- Gwendolyn Audrey Foster: Women Filmmakers of the African and Asian Diaspora: Decolonizing the Gaze, Locating Subjectivity. Carbondale, Ill. : Southern Illinois University Press, 1997. ISBN 0-8093-2120-3
- John Kenneth Muir: Mercy in Her Eyes: The Films of Mira Nair. Hal Leonard, 2006. ISBN 1-55783-649-3, ISBN 978-1-55783-649-6.
Посилання[ред. | ред. код]
|
