Найдіч Юрій Володимирович
| Найдіч Юрій Володимирович | |
|---|---|
| Народився |
6 серпня 1929 Харків, Українська СРР, СРСР |
| Помер |
11 березня 2019 (89 років) Київ, Україна |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | фізик |
| Alma mater | НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Членство | НАН України |
| Нагороди |
 |
Юрій Володимирович Найдіч (6 серпня 1929, Харків — 11 березня 2019, Київ) — український вчений у галузі матеріалознавства, член-кореспондент НАН України з 1978, дійсний член НАН України з 15 січня 1988 року. У відділенні фізико-технічних проблем матеріалознавства секції фізико-технічних і математичних наук.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 6 серпня 1929 року у місті Харкові в родині службовця.
В 1955 році закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю інженер-металофізик. Того ж року почав працювати в Інституті проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевича НАН України (тоді — Інститут металокераміки й спеціальних сплавів АН УРСР), де пройшов шлях від аспіранта до завідувача відділу контактних явищ і паяння неметалічних матеріалів (з 1964 р.), головного наукового співробітника.
Помер 11 березня 2019 року на 90-му році життя у Києві.
Наукові напрямки[ред. | ред. код]
Теоретичні й експериментальні дослідження поверхневих і адгезійних властивостей розплавів, змочування ними різних речовин і матеріалів, в тому числі кераміки, стекол, алмазів, вуглеграфітних матеріалів, і різне технологічне застосування цих процесів стали основним напрямом наукової діяльності Юрія Володимировича.
Він створив визнану сьогодні у світі наукову матеріалознавчу школу. У результаті багаторічних досліджень ученим встановлені фундаментальні закони й запропонована теорія високотемпературної капілярності (хімічна теорія змочування), що дозволяє прогнозувати й управляти ступенем змочування в різних кераміко-металевих системах. На підставі теорії розроблені й впроваджені у виробництво багато технологічних процесів з'єднання (паяння, зварювання) кераміки, стекол, алмазних й інших надтвердих матеріалів.
Його фундаментальні роботи мали широке прикладне застосування у розробленні різногалузевих технологій, зокрема в космічних технологіях, металургії, зварювальному виробництві, технологіях створення алмазних інструментів, оптиці, електроніці, вакуумній, кріогенній, космічній техніці (вікна-ілюмінатори й інші деталі), технологіях нанесення металевих адгезійно-активних плівок на неметалічні матеріали, технології синтезу алмазних плівок з газової фази тощо.
Науковий доробок[ред. | ред. код]
Автор численних наукових статей і монографій, має низку авторських свідоцтв і патентів. Монографічні видання опубліковані в Україні та за кордоном: у США, Росії, Японії й Англії. Учений підготував 40 докторів і кандидатів наук, займався педагогічною діяльністю в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- НАЙДИЧ (укр.). Енциклопедія Волошина. Процитовано 2 липня 2015.
- Сторінка на сайті НАН України
- НАЙДИЧ(рос.)
|
