Наполеон III Бонапарт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наполеон III
фр. Napoléon III
Наполеон III
Наполеон III
Прапор
Прапор
Імператор Французів
2 грудня 1852 — 9 січня 1873
Попередник: Наполеон II
 
Ім'я при народженні: фр. Charles Louis Napoléon Bonaparte
Народження: 20 квітня 1808(1808-04-20)[1][2][…]
Париж, Перша Французька імперія[4][5][5]
Смерть: 9 січня 1873(1873-01-09)[1][2][…] (64 роки)
Чизлхерстd, Бромлі, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Сполучене Королівство[5]
Причина смерті: сепсис
Поховання: Саркофаг імператора Наполеона IIId
Країна: Франція[6]
Релігія: Католицизм
Освіта: Waffenplatz Thund[7]
Рід: Бонапарти
Батько: Людовик I Бонапарт
Мати: Гортензія Богарне
Шлюб: Євгенія де Монтіхо
Діти: Наполеон IV, Eugène Bured і Alexandre Bured
Автограф:
Нагороди:
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Пам'ятна медаль за Італійську кампанію 1859
Військова Медаль (Французька Республіка)
Військова Медаль (Французька Республіка)
Вищий орден Святого Благовіщення
Вищий орден Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста Савойського військового ордена
Кавалер Великого Хреста Савойського військового ордена
Кавалер золотої медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер золотої медалі «За військову доблесть» (Італія)
Великий хрест ордена Вежі й Меча Потрійний орден
Орден Свободи (Португалія)
Орден Свободи (Португалія)
Орден Гваделупи Орден Мексиканського орла
Орден Серафимів
Орден Меджида 1 ступеня
Орден Меджида 1 ступеня
Орден Османие 1 ступеня
Орден Османие 1 ступеня
Орден Вірності (Баден)
Орден Вірності (Баден)
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Орден Чорного орла
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден Святого Георгія (Ганновер)
Орден Святого Георгія (Ганновер)
Лицар Королівського Гвельфського ордена
Кавалер Великого хреста ордена Пія IX
Кавалер Великого хреста ордена Пія IX
Орден Святого Йосипа
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер ордена Золотого руна
Орден Людвіга (Гессен)
Орден Людвіга (Гессен)
Орден Рутової корони
Орден Рутової корони
Кавалер Великого хреста ордена Південного Хреста
Орден Святого Губерта
Орден Святого Губерта
Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена святого Карла Орден Святого Фердинанда за заслуги
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Орден Підв'язки
Орден Підв'язки
Орден Слона
Орден Слона
Лицар Великого хреста військового ордена Віллема
Лицар Великого хреста військового ордена Віллема
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Лева і Сонця 1 ступеня
Лева і Сонця 1 ступеня
Орден Золотого лева
Великий хрест ордена Білого Сокола
Великий хрест ордена Білого Сокола
Кавалер Великого хреста ордена Спасителя
Кавалер Великого хреста ордена Спасителя
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Наполео́н ІІІ Бонапа́рт (фр. Napoléon III Bonaparte) повн. ім'я Шарль Луї Наполеон (фр. Charles Louis Napoléon Bonaparte; 20 квітня 1808 — 9 січня 1873) — останній французький імператор з 1 грудня 1852 року до 4 вересня 1870 року (з 2 вересня 1870 року знаходився в полоні), Президент Французької республіки з 20 грудня 1848 року до 1 грудня 1852 року.

Племінник Наполеона I, після низки заколотів із метою захопити владу прийшов до неї мирним шляхом, як президент республіки (1848). Здійснивши переворот у 1851 році й усунувши законодавчу владу, шляхом «прямої демократії» (плебісцит) встановив авторитарний поліцейський режим. За рік проголосив себе імператором Другої імперії. Становлення Другої імперії зробило його владу абсолютною.

Кримська війна[ред. | ред. код]

Французька імперія разом із Великою Британією виступили проти захоплення Російською імперією Молдови і Валахії, і після цього Франція оголосила війну Росії. Була також друга причина: російський імператор Микола I не визнав влади Наполеона III, публічно принизивши його. Однак, коли Сардинське королівство приєдналось до англо-французько-османської коаліції, в Російській імперії почалась паніка. У 1854 році Російська імперія програла війну.

Після перемоги у Кримській війні та з нагоди Всесвітньої виставки в Парижі в 1855 р., Наполеон III виготовив для себе та для імператриці Євгенії спеціальні імператорські корони.

Кінний портрет Наполеона III. Альфред Де Дре, 1858.

Франко-мексиканська війна[ред. | ред. код]

Продовжуючи агресивну експансіоністську політику та прагнучи визнання Франції як провідного гравця в міжнародній політиці, та натхнений вдалим прикладом Кримської кампанії, Наполеон III ухвалив рішення про втручання у внутрішні справи Мексики. Спочатку Франція, як і під час Кримської війни, діяла в складі міжнародної коаліції (разом з іспанцями та англійцями), а, надалі, самостійно, підтримуючи одну із сторін у громадянській війні в Мексиці. Війна тривала з 1862 до 1867 року з перемінними успіхами, та зрештою закінчилася поразкою і виведенням французьких військ із території Мексики.

Французько-прусська війна[ред. | ред. код]

Франція намагалась втрутитись у європейські відносини Королівства Пруссія й Іспанії. Королівство Пруссія вважало, що їхнього короля образили, після того як канцлер Бісмарк редагував Емську депешу, виставивши все таким чином, наче імператор Бонапарт образив Вільгельма. Французи вважали, що їхнього посла було ображено. У липні 1870 року розпочалась військова мобілізація, а згодом і війна.

Маршали Наполеона запевняли у безперечній перемозі французької армії, що зовсім не відповідало реальності. 4 серпня французькі війська зазнали розгрому біля м. Мец. 1 вересня розпочалась битва при Седані, в якій французька армія зазнала значних втрат, попри сильний опір. Наполеон III 2 вересня здався. Після взяття в полон Наполеона III в битві під Седаном Друга французька імперія розпалалася. Париж взяли в кільце та тримали до кінця, поки парижани не здалися. Після цієї війни Німеччина об'єдналась, утворивши Німецьку імперію. За Франкфуртським договором Німеччині дісталась майже вся Лотарингія і велика частина Ельзасу.

Нагороди[ред. | ред. код]

Франція[ред. | ред. код]

Королівство Сардинія[ред. | ред. код]

Королівство Португалія[ред. | ред. код]

Мексика[ред. | ред. код]

Шведсько-норвезька унія[ред. | ред. код]

Османська імперія[ред. | ред. код]

Велике герцогство Баден[ред. | ред. код]

Королівство Пруссія[ред. | ред. код]

Російська імперія[ред. | ред. код]

Королівство Ганновер[ред. | ред. код]

Інші країни[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Р. А. Кривонос. Наполеон III // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812 с. ISBN 966-316-045-4
  • Грегуар, «История Франции в XIX в.» (т. III, М., 1896)
  • Э. Тено, «Париж и провинция 3 декабря 1851 г.» (СПб., 1869)
  • Виктор Гюго, «История одного преступления» («Отечественные Записки», 1878, 1—8)
  • де Бомон-Васси, «Тайны царствования Н. III» (СПб., 1875)
  • Sybel, «N. III» (Бонн, 1873)
  • Gottschall, «N. III» (в «Der Neue Plutarch», т. 10, Лейпциг, 1884)
  • T. Delord, «Hist. du second empire»
  • Jerrold, «Life of N. III» (Лондон, 1874—1882)
  • Pulet-Malassis, «Papiers secrets et correspondance du second empire» (П., 1877)
  • «Hist. anecdotique du second empire, par un fonctionnaire» (П., 1888)
  • Hamel, «Hist. illustrée du second empire» (П., 1873)
  • Bulle, «Gesch. des zweiten Kaiserreichs» (Берлин, 1890)
  • Ebeling, «N. III und sein Hof» (Кельн, 1891—93)
  • De Lano, «La cour de N. III» (П., 1892)
  • Hachet-Souplet, «Louis N., prisonnier au fort de Ham» (П., 1894)
  • Simson, «Die Beziehungen N's III zu Preussen u. Deutschland» (Фрейбург, 1882)
  • Vieil Castel, «Mémoires sur le règne de N. III» (Париж, 1881—1884)
  • du Casse, «Les dessous du coup d'Etat» (Париж, 1891)
  • Thirria, «N. III avant l'Empire» (Париж, 1895—1896)
  • Duval, «N. III; enfance, jeunesse» (П., 1895)
  • Giraudeau, «N. III intime» (5 изд., П., 1895)
  • Fraser, «N. III; my recollections» (Л., 1895)

Посилання[ред. | ред. код]