Неофіт (Слєдніков)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Неофіт (Слєдніков)
Єпископ Старобельський, вікарій Харківської єпархії
17 жовтня 1917 — 29 листопада 1918
Попередник: Федір Лебедєв
Наступник: Павло Кратіров
Єпископ Прилуцький, вікарій Полтавської єпархії
Сильвестр Ольшевський — Федір Лебедєв
Попередник: 13 листопада 1914
Наступник: 17 жовтня 1917
Єпископ Ізмаїльський, вікарій Кишинівської єпархії
 — 13 листопада 1914
Попередник: Зиновій Дроздов
Наступник: Діонісій Сосновський
 
Альма-матер: Вологодська духовна семінарія, Казанська духовна академія
Науковий ступінь: кандидат богослов'я
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Микола Слєдніков
Народження: 1873
Вельськ, Вологодська губернія, Російська імперія
Смерть: 29 листопада 1918
Харків, УНР
Священство: 9 березня 1913
Єп. хіротонія: 10 березня 1913

CMNS: Неофіт у Вікісховищі

Неофіт (Слєдніков) (в миру Микола Слєдніков; 1873, Вельск — 29 листопада 1918) — єпископ Православної російської церкви. Тимчасовий керуючий Харківською єпархією в Українській Державі Гетьмана Павла Скоропадського.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у 1873 в сім'ї протоієрея Троїцького собору Вельська Вологодської єпархії.

У 1891 був присутній при зустрічі Іоанна Кронштадтського з блаженною Асенефою Клементьєвою. Згодом записав свідчення про блаженну та її життя.

У 1894 закінчив Вологодську духовну семінарію за першим розрядом[1].

У 1898 закінчив Казанську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я з правом викладання в семінарії[2].

1 січня 1899 призначений на посаду місіонера-проповідника Вологодської єпархії.

13 січня того ж року призначений членом Ради Вологодського Братства в ім'я Всемилостивого Спаса, 12 березня — членом Вологодського комітету православного місіонерського товариства[3].

У «Додатках до "Вологодських єпархіальних відомостей"» зазначалося: «За обов'язками єпархіального місіонера, об'їздив до крайніх меж Вологодську єпархію»[3].

8 серпня 1899 призначений на вакансію псаломщика при Вологодському кафедральному соборі[3].

У ті роки у «Вологодських єпархіальних відомостях» часто публікуються замітки і звіти Миколи Слєднікова про його діяльність. Крім того, він писав про Іоанна Кронштадтського, про подвижників благочестя у Вологодській єпархії, розповідав про випадки прояву чудесної допомоги Божої в різних життєвих ситуаціях[4].

7 серпня 1908 зарахований штатним послушником Вологодського Спасо-Прилуцького монастиря, де 9 серпня єпископом Никоном Різдвяним пострижений у чернецтво з ім'ям Неофіт [3].

15 серпня висвячений у сан ієромонаха і 13 жовтня того ж року призначений на посаду настоятеля Вологодського Спасо-Прилуцького монастиря[3].

20 грудня 1908 затверджений на посаді Вологодського єпархіального місіонера-проповідника[3].

22 березня 1909 возведений у сан ігумена і 9 вересня призначений членом єпархіальної ради училища[3].

Був одним із секретарів минулого з 5 по 13 червня 1909 I Всеросійського з'їзду ченців, на якому головував єпископ Вологодський і Тотемський Нікон Рождественський[4].

5 липня 1910 возведений у сан архімандрита[3].

5 квітня 1911 призначений благочинним 2-го округу монастирів єпархії[3].

14 лютого 1913 затверджена пропозиція Святійшого Синоду РПЦ про призначення архімандрита Неофіта єпископом Ізмаїльським, другим вікарієм Кишинівської єпархії, з тим щоби його наречення та хіротонія на єпископа були здійснені у Вологді[3].

9 березня 1913 в Хрестовій церкві Вологодського архієрейського будинку відбулося наречення Слєднікова єпископом, яке здійснили: архієпископ Ярославський Тихон Беллавін, єпископ Нікон Роджественський, єпископ Вологодський Александр Трапіцин, єпископ Великоустюзький Алексій Бельковський, єпископ Бєльський Антоній Бистров і єпископ Михайлівський Амвросій Смирнов. У «Додатках до " Вологодських єпархіальних відомостей "» зазначалося: «Прибулі архіпастирі склали собою такий освячений собор, якого Вологда не бачила ще ніколи»[3].

10 березня у Воскресенському соборі Вологди тими ж єпископами хіротонізований на єпископа Ізмаїльського, другого вікарія Кишинівської єпархії [3].

З 13 листопада 1914 — єпископ Прилуцький, вікарій Полтавської єпархії. Полтавським вікарієм пробув близько трьох років. Був постійним співробітником журналу «Слово».

17 жовтня 1917 указом Синоду призначений єпископом Старобільським, вікарієм Харківської єпархії. В цей час архієпископ Антоній Храповицький брав участь в роботі Помісного Собору, тому наказав консисторії: «Управління єпархією довіряю Преосвященному Митрофану, поки преосвященний Неофіт оглянеться на новому місці» [5].

17/30 травня 1918 Слєднікову доручено тимчасове управління Харківською єпархією.

Помер 29 листопада 1918 (за іншими даними 30 вересня) від черевного тифу.

Твори[ред. | ред. код]

  • Письма к игумении Арсении (Корчагиной) архимандрита Иакова (Поспелова) [текст:] : статья, гранки. - [Б. м.], нач. 1900-х. - 3 л.; 49,1-50,1 х 18,5-18,9 см. - (Рождественский Н.И. Материалы других лиц).
  • «Записки миссионера» // «Вологодские епархиальные ведомости», 1902 год
  • «Вечная правда» наставника Спасова согласия : замечания православного миссионера по поводу печатного издания, составленной Спасовским наставником А. О. Комиссаровым, кн. Вечной правды / миссионер Николай Следников. — Ярославль : Типография Губернского правления, 1905. — 57 с.
  • Добрые люди XIX века в Вологде : Николай Матвеевич Рынин : [Некролог] / [Вологодск. епарх. миссионер Николай Следников]. - Санкт-Петербург : тип. И. Генералова, 1906. - 20 с., 1 л. фронт. (портр.).
  • Добрые люди XIX века в Вологде : Петропавловский диакон [Александр Воскресенский] / Н. Следников. - Сергиев Посад : Иоанно-Предтеч. Рощен. братство в Вологде, 1907. - 64 с. : портр.; 17.
  • Преподобный Арсений Комельский. (24 августа) / Ник. Следников. - Сергиев Посад : Тип. Св. - Тр. Сергиевой Лавры, 1907. - 6с. : ил.;
  • «Привет приходским людям в день редкого приходского торжества» // «Церковное слово», № 89, 1908 г.
  • По пути подвижников : (На добрую память о старце Максиме Погореловском) / [Соч.] Игум. Неофита. - [Сергиев Посад] : Свято-Троиц. Сергиева лавра, собственная тип., 1909. - 28 с.; 17. - (Троицкая народная беседа; Кн. 57).
  • Спасо-Прилуцкий монастырь 17 января / [Игум. Неофит] V 120/1328 Вологда : тип. Губ. правл., 1910
  • Труженица / архим. Неофита. - Сергиев Посад : тип. Св.-Тр. Сергиевой лавры, 1910. - 24 с.;
  • Люди божии / [Соч.] Игум. Неофита. - [Сергиев Посад] : Свято-Троиц. Сергиева лавра, собств. тип., 1910. - 26 с.; 17. - (Троицкая народная беседа; Кн. 59).
  • Как здесь мрачно / [Соч.] Игум. Неофита. - [Сергиев Посад] : Свято-Троиц. Сергиева лавра, собств. тип., 1910. - 12 с.;
  • Иоанниты - опасные люди / [Соч.] А. Неофита. - [Сергиев Посад] : Свято-Троиц. Сергиева лавра, собств. тип., 1911. - 20 с.; 17. - (Троицкая народная беседа; Кн. 64).
  • «Речь, произнесенная 9 марта 1913 г. в Крестовой церкви Вологодского архиерейского дома при наречении его во епископа Измаильского, второго викария Кишиневской епархии» // Прибавление к «ЦВ» 1913, № 12, с. 522—524.
  • «В дар Христу»: Воспоминания о юродивой мон. Асенефе Клементьевой. Сергиев Посад, 1917
    • В дар Христу : (Воспоминания о юродивой монахине Асенефе Клементьевой) / Епископ Неофит. - [Репринт. изд.]. - М. : Данилов. благовестник, Б. г. (1994). - 32 с. : ил.;
  • Подвижник архимандрит [Нектарий] / [Соч.] Е. Неофита. - [Сергиев Посад] : Свято-Троиц. Сергиева лавра собственная тип., 1915. - 23 с. : портр.; 17. - (Троицкая народная беседа; Кн. 76).
  • Троицкая народная беседа. - [Сергиев Посад] : Свято-Троицкая Сергиева лавра, 1901-1917. - 17 см.
  • Книжка 58: Никифор Петрович : [рассказ о подвижнике Божием] / [игумена Неофита]. - [Сергиев Посад] : Свято-Троицкая Сергиева лавра, 1909 (Собственная тип.). - 12 с.;

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Выпускники Вологодской духовной семинарии 1868—1897, 1899—1916 гг. см. Выпуск 1894 года
  2. ↑ Выпускники Казанской духовной академии 1846—1920 гг. см. Выпуск 1898 года XXXIX курс
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н Алексей Воскресенский НАРЕЧЕНИЕ И ХИРОТОНИЯ настоятеля Вологодского Спасо-Прилуцкого монастыря архимандрита Неофита во епископа Измаильского, второго викария Кишиневской епархии // Прибавления к «Вологодским епархиальным ведомостям». № 7, 1913 г.
  4. ↑ а б Игумен ДИОНИСИЙ, наместник Спасо-Прилуцкого Димитриева мужского монастыря Благовестник: из истории
  5. ↑ Каплин А. Д. Матвиенко П. М. Харьковская епархия в условиях революционных событий // Сумский историко-архивный журнал, стр 167

посилання[ред. | ред. код]

  • Неофит (Следников) на сайте «Русское православие»
  • Письмо к Следникову [рукопись]. - [Б.м], 1910. - 1 л.; 5,0 х 21,7 см. - (Рождественский Н.И. Письма Никона к разным лицам.).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Неофіт_(Слєдніков)&oldid=42223286