Никонівка (Прилуцький район)
| село Никонівка | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Чернігівська область | ||
| Район | Прилуцький район | ||
| Громада | Срібнянська селищна громада | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1600 | ||
| Перша згадка | 1600 (424 роки)[1] | ||
| Населення | 134 | ||
| Площа | 1,56 км² | ||
| Густота населення | 85,9 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 17302 | ||
| Телефонний код | +380 4639 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 50°43′27″ пн. ш. 32°55′07″ сх. д. / 50.72417° пн. ш. 32.91861° сх. д.Координати: 50°43′27″ пн. ш. 32°55′07″ сх. д. / 50.72417° пн. ш. 32.91861° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
154 м | ||
| Водойми | р. Лисогір; Гуленський та Новий ставки | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 17300, Чернігівська обл., Срібнянський р-н, смт. Срібне вул. Миру, 43/а | ||
| Карта | |||
  Никонівка | |||
 Никонівка | |||
| Мапа | |||
| |||
Ни́конівка — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Входить до складу Срібнянської селищної громади.
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване на правому, березі р. Лисогір, за 7 км від центру громади і за 20 км від залізничної станції Талалаївка. Населення — 134 особи.
Історія[ред. | ред. код]
Вперше згадується 1666. Входила до Срібнянської, з 1761 — до Друговарвинської сотні Прилуцького полку, до Роменського пов. (1782—1796), до Прилуцького пов. (1797—1923), до Срібнянського р-ну Прилуцького округу (1923—1930).
1666 — 24 госп. селян, з них госп. 9-ти дворів «орали на 6-ти волах», госп. 15-ти дворів «орали на 2-х волах»; козаки не показані. Никонівка була вільним військовим селом, «до ратуші Срібнянської прислушаюче».
1737 наліч. 31 госп. селян, 37 госп. козаків (11 виборних , 26 підпомічників). Хоча Никонівка вважалася вільною, селяни її поступово потрапили під владу різних власників. За даними ревізії 1764 за срібнянський сотником М. Троциною значилося 8 дворів селян.
1780 14 дворів (17 хат) селян належали камергеру Будлянському, підсудку Ос. Маслу, кол. хмелівському сотнику М. Шкляревичу; «коронними», тобто на той час ще вільними, залишалися лише 3 двори (4 хати). 1780, крім селян, у Никонівці було 59 дворів (109 хат) козаків.
1782 Будлянський продав свій маєток з селянами сотнику Якову Бойкову.
Найдавніше знаходження на мапах 1787 рік[2]
1797 в селі наліч. 365 душ чол. статі податкового населення.
1859 — 184 двори, 1080 ж у селі була сільська управа[3]. Діяла дерев. Покровська[4][5] ц-ва, збудована 1723; вона мала три бані в ряд, зі Сх. на Зх. 1794 ц-ва відремонтована, 1866 — перебудована, залишена одна центральна баня.
У 1861-66 pp. у Никонівці містилося Волосне правління відомства Палати державного майна, якому підпорядковано 4593 душі чол. статі державних і казенних селяни та козаків. Після реорганізації волостей Н. увійшла до Срібнянської вол. 2-го стану.
1886 — 7 дворів селян-власників, 135 дворів козаків, 4 двори міщан та ін., 192 хати, 984 ж. ; діяли: ц-ва, церковнопарафіяльна школа, шинок, кузня, 18 вітряків, 5 олійниць.
1910 — 235 госп., з них козаків 185, селян — 41 , ін. непривілейованих — 5, привілейованих — 4, наліч. 1347 ж. , у тому числі 10 теслярів, 14 кравців, 5 шевців, 2 столяри, 1 коваль, 1 слюсар, 148 ткачів, 2 візники, 98 поденників, 15 займалися інтелігентними та 124 — ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле населення займалося землеробством. 1504 дес. придатної землі.
У 1923-30 pp. Никонівка центр сільради. 1925—280 дворів, 1384 ж.; 1930—291 двір, 1330 ж., 1996—129 дворів, 288 ж.[6]
Село постраждало внаслідок Геноциду українського народу 1932—1933, проведеного урядом СРСР.
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,76% |
| російська | 1,24% |
Уродженці села[ред. | ред. код]
У селі народився український літературний класик Михайло Івченко.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ВРУ
- ↑ Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 106, 536 и 605 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 28 грудня 2021.
- ↑ Никонівка// Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник/ За ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. — С. 305
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Никонівка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
| ||||||||
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Чернігівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |