Новий академічний корпус
| Новий академічний корпус | |
|---|---|
|
| |
| 50°27′51″ пн. ш. 30°31′13″ сх. д. / 50.4642910000277780° пн. ш. 30.52029600002777698° сх. д.Координати: 50°27′51″ пн. ш. 30°31′13″ сх. д. / 50.4642910000277780° пн. ш. 30.52029600002777698° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування |
Київ Подільський район |
| Тип |
будівля пам'ятка історії і пам'ятка архітектури[d] |
| Стиль | класицизм |
| Архітектор | Людвіг Шарлемань і Меленський Андрій Іванович |
| Дата заснування | 1825 |
| Адреса | Вулиця Григорія Сковороди |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Нови́й академі́чний ко́рпус (Київ) — навчальний корпус Національного університету «Києво-Могилянська академія» у стилі пізнього класицизму, розташований у південній частині академічного подвір'я, на розі Контрактової площі та Іллінської вулиці. Будувався протягом 1822—1825 років та добудовувався пізніше.
Історія[ред. | ред. код]
Постановою Ради Міністрів УРСР від 6 вересня 1979 року № 442 корпус внесено до списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави з охоронним номером 15/5 у складі Комплексу споруд Києво-Могилянської Академії (ансамбль Братського монастиря)[1]. Комплекс споруд разом з корпусом отримав статус пам'ятки архітектури та історії національного значення у 2009 році[2].
Первинно корпус призначений для навчання і проживання студентів і викладачів Київської духовної академії, збудований за проектом архітектора Л. Шарлеманя міським архітектором А. Меленським.
У 1812 р. А. Меленський здійснив проект перепланування території Братського монастиря, що передбачав розширення і упорядкування його садиби, розкриття північного фронту забудови. У квітні 1819 р. 12 планів Меленського з фасадами і описом старих і запланованих нових монастирських будівель було затверджено митрополитом Серапіоном[3]. Саме після цього було зведено Новий академічний корпус.
Він мав три поверхи і містив навчальні аудиторії та квартири викладачів, на третьому поверсі був гуртожиток студентів духовної академії. 1846 року за проектом архітектора П. Спарро було добудовано додаткові приміщення. У 1854—1856 роках відбулась реконструкція приміщень. У 1863-64 роках корпус ще раз перебудовано у стилі пізнього класицизму. На фронтоні внутрішнього входу, була намальована розкрита Біблія.
З 1872 року у корпусі діяло Церковно-археологічне та історичне товариство. У 1919—1920 роках містився штаб Дніпровської військової флотилії[4].
Станом на 2019 рік у корпусі розташовуються такі підрозділи сучасної Києво-Могилянської академії: Служба президента НаУКМА, Служба віцепрезидента з науково-педагогічної роботи, Служба віцепрезидента з економіки та фінансів, Факультет гуманітарних наук та його кафедри, Факультет інформатики та кафедри, Студентський відділ кадрів, Відділ кадрів та роботи з персоналом, Відділ з контролю та діловодства, Навчально-методичний відділ, Інформаційно-комп'ютерний центр, Планово-фінансовий відділ, Бухгалтерія, Служба охорони здоров'я[5].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Західний фасад, 2017 р. -
Коридор -
Сходи -
Північний фасад
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постанова Ради Міністрів УРСР від 6 вересня 1979 року № 442
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України року № 928 «{{{3}}}».
- ↑ Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В.Г.Заболотного. www.dnabb.org. Процитовано 26 січня 2019.
- ↑ Пам'ятки історії та культури України: Каталог-довідник. Зошит 2: Каталог-довідник пам'яток історії та культури України: м. Київ. — К., 2010. — С. 89.
- ↑ Схема університетського містечка. ukma.edu.ua. НаУКМА. Процитовано 7 лютого 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Меленський Андрій Іванович (1766—1833): бібліогр. письмова довідка(книги, брошури, статті з періодичних видань та збірників за 1888—2010 рр.) / уклад. Д. О. Мироненко; ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. — К.,2011. — 36 с.: іл
| |||||||||||||||||||||||||||||||
