Носій функції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Носій (англ. Support) функції — це замикання підмножини області визначення функції, де функція набуває ненульових значень. Поняття широко використовується в математичному аналізі. В деякому сенсі поняття носія схоже до області визначення функції.

Означення[ред. | ред. код]

Носій функції  — це замикання підмножини , на якій дійснозначна функція не обертається в нуль:

Найпоширенішим є випадок, коли функція визначена на топологічному просторі і є неперервною. У такому випадку носій визначається, як найменша замкнута підмножина , за межами якої дорівнює нулю.

Фінітні функції[ред. | ред. код]

Функція називається фінітною, якщо її носій компактний.

Наприклад, якщо  — це дійсна пряма, то всі неперервні функції, які занулюються на множині , є фінітними.

Див. також[ред. | ред. код]