Нягоє Басараб
| Нягоє Басараб рум. Neagoe Basarab | |||
 | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 23 січня 1512 року — 15 вересня 1521 року | |||
| Попередник: | Влад V Тинер | ||
| Наступник: | Теодосій | ||
| |||
| Народження: | 1482 | ||
| Смерть: |
15 вересня 1521[1] Куртя-де-Арджеш, Арджеш, Румунія | ||
| Поховання: | монастир в Куртя-де-Арджешd | ||
| Країна: | Волощина | ||
| Релігія: | православ'я | ||
| Рід: | Крайовешті | ||
| Батько: | Пирву Крайовеску або Басараб IV Молодший | ||
| Мати: | Няга з Хотарань? | ||
| Шлюб: | Домна Міліца Деспіна | ||
| Діти: |
Теодосій Іоан Петру Руксандра Стана | ||
Нягоє Басараб (рум. Neagoe Basarab — був господарем Волощини між 1512 і 1521 роками. Народився бл. 1459 — помер 15 вересня 1521). Народився в боярській родині Крайовешті (його правління знаменує кульмінацію політичного впливу цієї родини) як син Пирву Крайовеску або Басараба Цепєлюша Тинера (Молодшого), Нягоє Басараб, який правив після Влада Тинера відхилив опіку Крайовешті.
Правління[ред. | ред. код]
У XVI столітті, Волощина була незалежною, але була зобов'язана платити непомірну данину більш могутній Османській імперії. Нягоє заохочував розвиток ремесел і торгівлі, зберігаючи хороші відносини з іншим потужним сусідом Волощини, Угорщиною.
Його дипломатія намагалася встановити зв'язок з Венеційської республікою і папством, навіть пропонуючи бути посередником в суперечці між східним православ'ям і католицизмом, з метою об'єднання християн проти Османської загрози. Він прийняв візантійські традиції церковного покровительства, роблячи щедрі пожертви православних монастирів, не тільки в Волощині, але і на Балканах. Під час його правління був побудований монастир в Куртя-де-Арджеш (в 1517 році) — легенда пов'язана з ім'ям Мештерул Маноле (Майстер Маноле) як головного майстра; пов'язують також Нягоє з ще однією легендарною фігурою, воєводою Раду (який був причиною смерті Маноле, прибравши риштування, в той час як будівельники були на даху, гарантуючи, що ніхто не використає талан Маноле, і, таким чином, зберігаючи унікальність структури[прояснити]).
Нягоє наказав провести реставраційні роботи старої митрополичої церкви в Тирговіште і Свято — Миколаївської церкви в Брашові.
Нягоє Басараб написав церковнослов'янською мовою один з найбільш ранніх літературних творів Волощини, під назвою «Повчання Нягоє Басараба своєму синові Теодосію» (рум. Învăţăturile lui Neagoe Basarab către fiul său Teodosie), де він поєднує різні предмети, такі як філософія, дипломатія, моральність і етика.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- https://web.archive.org/web/20111004155559/http://www.ziarullumina.ro/articole;1030;1;28589;0;Sfantul-Voievod-Neagoe-Basarab-print-al-pacii.html
- Constantin C. Giurescu, Istoria Românilor, Ed. All Educațional, București, 2003.
- V. Mărculeț, A.V. Ștefănescu, S. Ion, Gherghina Boda, G. Marcu, M. Chiriac, Elena-Gabriela Maximciuc, I. Mărculeț, S. Stoica, Dicționarul domnilor Țării Românești și ai Moldovei, Ed. Meronia, București, 2009.
- Bogdan Petriceicu Hasdeu, Istoria critică a românilor, vol. I, București, 1875.
- A. D. Xenopol, Istoria românilor din Dacia Traiană, vol. I, Iași, 1889.
 Правителі Волощини
| ||
| Попередник: Влад V Тинер |
Господар Волощини 1512 — 1521 |
Наступник: Теодосій |
|
