Нільс Ґаде
| Нільс Ґаде | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | дан. Niels Wilhelm Gade |
| Народився |
22 лютого 1817[1][2][…] Копенгаген, Данія[4][5][5] |
| Помер |
21 грудня 1890[1][2][…] (73 роки) Копенгаген, Данія[4][5] |
| Поховання | Церква Гольмен |
| Країна | Королівство Данія[6] |
| Діяльність | композитор класичної музики, диригент, музичний педагог, викладач університету, скрипаль |
| Вчителі | Andreas Peter Berggreend |
| Відомі учні | Jacob Adolf Häggd |
| Знання мов | данська[1][7] |
| Заклад | Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона |
| Членство | Royal Philharmonic Societyd[8] |
| Жанр | симфонія |
| Magnum opus | Symphony No. 1d, Q14078635?, Q14633062? і The Bridal Waltzd |
| Нагороди |
  |
| IMDb | ID 8567127 |
Нільс Вільгельм Ґаде (дан. Niels Wilhelm Gade; 22 лютого 1817 — 21 грудня 1890) — данський композитор, диригент, скрипаль, органіст і педагог. Він вважається одним із найвпливовіших данських музикантів свого часу.[9]
.jpg)
Біографія[ред. | ред. код]
Ґаде народився в Копенгагені, син столяра та виробника інструментів. Свою кар'єру він розпочав як скрипаль Королівського данського оркестру, який здійснив прем'єру його увертюри «Відлуння Оссіан» (дан. Efterklange af Ossian) у 1841 році. Коли його перша симфонія була відхилена для виступу в Копенгагені, він відправив її Феліксу Мендельсону. Мендельсон сприйняв роботу позитивно та спричинився до її виконання в Лейпцигу в березні 1843 року, викликавши захоплену реакцію громадськості. За підтримки данського урядового товариства, Ґаде переїхав до Лейпцига. Там він викладав у консерваторії, працював помічником диригента оркестру Гевандгауза, і товаришував з Мендельсоном, який здійснив великий вплив на його музику. У 1845 році він диригував прем'єрою скрипкового концерту мі-мінор Мендельсона. Він також потоваришував з Робертом Шуманом та Робертом Францом.[10]
Після смерті Мендельсона в 1847 році Ґаде був призначений на посаду головного диригента, але був змушений повернутися до Копенгагена навесні 1848 року, коли почалася війна між Пруссією та Данією. У Копенгагені Ґаде познайомився з композитором Корнеліусом Гурліттом, і вони залишалися друзями до смерті останнього. Ґаде став директором Копенгагенського музичного товариства (дан. Musikforeningen), посаду, яку він зберігав до своєї смерті. Він створив новий оркестр та хор, рівночасно влаштувавши кар'єру найвидатнішого музиканта Данії. Під його керівництвом Музичне товариство досягло своєї вершини. Він також працював органістом; хоча він втратив престижну посаду органіста в Богоматері, сьогоднішньому Копенгагенському катедральному соборі, він служив у церкві Гольмена в Копенгагені з 1850 року до своєї смерті. Ґаде був спільним директором Копенгагенської консерваторії з Гартманом (із донькою якого одружився в 1852 році) і Хольгером Саймоном Паулі. Здійснив вплив на низку скандинавських композиторів, він заохочував і навчав Едварда Гріга, Карла Нільсена, Луїса Ґласса, Ельфріду Андре, Отто Моллінга, Августа Віндінга та Асгера Хамеріка.[11][12]
Серед творів Ґаде: вісім симфоній, концерт для скрипки, камерна музика, п'єси для органу та фортеп'яно та ряд масштабних кантат, серед них «Комала» (1846) та «Ельверскуд» (1853), які він назвав «концертними творами» (дан. koncertstykker). Ці твори, сприймалися після 1848 року як твори романтичного націоналізму[13], деякі базуються на данському фольклорі. Очевидно, Ґаде ніколи не цінував свій «Весільний вальс» (Брудевальсен). Він був врятований Августом Бурнонвілем у його балеті «Народна казка» (дан. Et folkesagn) і став важливою частиною данських весіль.[14][15]
Особисте життя[ред. | ред. код]
У 1852 році Ґаде одружився з Еммою Софі Амалі Гартманн, донькою Йогана Пітера Еміліуса Гартмана. Він одружився знову в 1857 році після її смерті. Помер у Копенгагені.[16]
Список творів[ред. | ред. код]
Камерна музика
- Скерцо до-дієз мінор для фортеп'янного квартету (1836)
- Квінтет для 2 скрипок, 2 альтів та віолончелі фа мінор (1837)
- Фортеп'янне тріо сі-бемоль мажор, незавершене (1839)
- Соната для скрипки та фортеп'яно ля мажор, тв. 6 (1842)
- Квінтет для 2 скрипок, 2 альтів і віолончелі, тв. 8 (1845)
- Октет для 4 скрипок, 2 альти та 2 віолончелі у фа мажорі, тв. 17 (1848—1849)
- Соната для скрипки та фортеп'яно ре мінор, тв. 21 (1849)
- Струнний квартет фа мінор (1851)
- Новели для фортеп'янного тріо, тв. 29 (1853)
- Фортеп'янне тріо фа мажор, тв. 42 (1862—1863)
- Струнний секстет мі-бемоль, тв. 44 (1863—1864)
- Незвичайні п'єси для кларнета та фортеп'яно, тв. 43 (1843)
- Струнний квартет мі мінор (1877, ред. 1889)
- Соната для скрипки та фортеп'яно сі-бемоль мажор, тв. 59 (1885)
- Фольклор (Народні танці) для скрипки та фортеп'яно, тв. 62 (1886)
- Струнний квартет ре мажор, тв. 63 (1887—89)
Музика для оркестру
- Відлуння Оссія, увертюра (1840)
- Симфонія 1 до-мінор, тв. 5 (1842)
- Симфонія 2 мі-бемоль мажор, тв.10 (1843)
- Симфонія 3 ля мінор, тв. 15 (1847)
- Симфонія 4 сі-бемоль мажор, тв. 20 (1850)
- Симфонія 5 ре мінор з фортеп'яно, тв. 25 (1852)
- Симфонія 6 соль мінор, тв. 32 (1857)
- Концертна увертюра Гамлет, тв. 37 (1861)
- Симфонія 7 фа мажор, тв. 45 (1865)
- Симфонія 8 сі-мінор, тв. 47 (1871)
- Капріччо для скрипки з оркестром (1878)
- En sommerdag paa landet, тв. 55 (Літній день у сільській місцевості, Оркестрова сюїта, 1879)
- Концерт для скрипки з оркестром, тв. 56 (1880)
- Холбергіан, тв. 61 (Оркестрова сюїта, 1884)
Драматичні твори та кантати
- Алладін (Сценічна музика, 1839)
- Agnete og havmanden (Агнета і Водник, Сценічна музика, 1838—1842)
- Зіґфрід і Брунхільда (опера, фрагмент, 1847)
- Елверскуд (донька короля вільхи, кантата, 1853)
- Baldurs drøm (Мрія Бальдура, кантата, 1858)
- Фораарс Будскаб (Весняне послання, кантата, 1858)
- Корсфарерне (Хрестоносці, кантата 1865—1866)
- Психея (Кантата, 1880—1881)
- Der Strom (Річка) (Кантата 1889)
Фортеп'янна музика
- Соната (1840, ред. 1854)
- Акварелі та нові акварелі (1850, 1881)
- Folkedandse (Народні танці, 1855)
- Fantasistykker (Фантастичні твори, 1862)
Органна музика
- Три твори, тв. 22 (1851)
- Похоронний марш
- Andante con moto ре мінор
- Анданте соль мінор
- Врочиста прелюдія для органу, труби та тромбону для хорового фестивалю Lobet den Herren (Хвала Богові)
- Три хорові прелюдії (включаючи одну на Wie schön leuchtet der Morgenstern (Як гарно світить ранкова зірка) та дві на Wer nur den lieben Gott lässt walten (Хто дозволяє Богу правити))
- Варіації на тему Sey gegrüsset Jesu gütig (Вітаю, добродушний Ісусе) Йоганна Себастьяна Баха (BWV 768) для органу на чотири руки (1859)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119057077 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ LIBRIS — 2018.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ https://royalphilharmonicsociety.org.uk/awards/honorary/honorary-members/members1
- ↑ Gade, Niels Wilhelm. Salmonsens konversationsleksikon. Процитовано 1 січня 2020.
- ↑ Robert Franz's 12 Gesange Op. 4 (1845) is dedicated to «My friend Niels W Gade».
- ↑ Cornelius Gurlitt. Deutsche Digitale Bibliothek. Процитовано 1 січня 2020.
- ↑ Niels Bo Foltmann. Niels W. Gade. Den Store Danske, Gyldendal. Процитовано 1 січня 2020.
- ↑ See Anna Celenza's The Early Works of Niels W. Gade, especially Part Three, for more about the sources of Gade's programs and their connection to Danish nationalism.
- ↑ August Bournonville. The Kennedy Center. Процитовано 1 січня 2020.
- ↑ A Folk Tale (1854). bournonville.com. Процитовано 1 січня 2020.
- ↑ Hartmann, Johan Peter Emilius, 1805-1900. Dansk biografisk Lexikon. Процитовано 1 січня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Челенца, Анна Гарвелл. Ранні твори Нільса В. Ґаде: у пошуках поетичного. Aldershot: Ashgate, 2001.
- Лі, Джастін. Niels Gade. Примітки до програми
- Вассерлус, Івонна: Kulturgezeiten. Niels W. Gade und CFE Horneman у Лейпцигу та Копенгагені. Хільдесхайм, Цюрих та Нью-Йорк 2004.
- Вассерлус, Івонна: «Formel hält uns nicht gebunden, unsre Kunst heißt Poesie». Niels W. Gade und Robert Schumann — Übergänge zwischen Poetischem und Nationalem, у: Генрієтта Хервіг / Фолькер Каліш / Бернд Кортлендер / Йозеф А. Крузе / Бернд Вітте (Hg.): Übergänge. Zwischen Künsten und Kulturen. Міжнародний конгрес zum 150. Тодесхар фон Генріх Гейне і Роберт Шуман. Штутгарт u. Веймар 2007, с. 521—540.
- Вассерлус, Івонна: "Слух очима, погляд вухами. "Нація та пейзажі у працях Нільса В. Ґаде, Едварда Ґріґа та Карла Нільсена, у: Studia Musicologica Norvegica 33 (2007), с. 42—52. http://www.griegsociety.org/filer/1139.pdf
Посилання[ред. | ред. код]
- Нільс Ґаде: ноти на сайті ChoralWiki (англ.)
- Нільс Ґаде: Новелета для фортеп'янного тріо, тв.29
- Октет фа мажор, тв. 17 (частини) З колекції цифрових результатів музичної бібліотеки Сіблі
- 3 Тонштуке для органу, тв. 22 З колекції цифрових результатів музичної бібліотеки Сіблі
