Штефанко Олег Степанович
| Штефанко Олег Степанович | |
|---|---|
| Народився |
7 вересня 1959 (64 роки) Чистякове, Сталінська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |
 СРСР →  Росія →  США |
| Діяльність | актор, телеактор |
| Alma mater | Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна |
| Знання мов | російська і англійська |
| Роки активності | 1977 — тепер. час |
| IMDb | ID 0795470 |
| Сайт | olegshtefanko.ru/index_eng.htm |
Олег Стефан раніше Олег Степанович Штефанко (нар. 7 вересня 1959) — радянський та російський актор, який став популярним у Росії після того, як переїхав туди вивчати акторську майстерність. Згодом він став американським кіноактором після еміграції до США.
Життєпис[ред. | ред. код]
Олег Штефанко вивчав акторську майстерність у Москві, закінчивши у 1980 році, потім став членом московського Малого театру .[1] Він знявся в кількох радянських фільмах до розпаду Радянського Союзу в 1991 році.
У 1992 році Олег Стефан емігрував до США. Там він знявся в ряді популярних телевізійних серіалів, включаючи Frasier і JAG . Він також зіграв роль у фільмі Роберта Де Ніро «Добрий пастир» разом із Меттом Деймоном .
Після 2003 року Олег Стефан повернувся в російську індустрію розваг, знявшись у головних і другорядних ролях у кількох фільмах на московських кіностудіях.
У 2005 році він був номінований на премію «Золота німфа» як найкращий актор на 45-му Міжнародному фестивалі телевізійних фільмів у Монте-Карло.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Перша дружина — Лариса Штефанко. Перебували в шлюбі з 1988 по 2013 рік[2].
Дочка — Христина. Син — Джон (Іван), народився наприкінці 1990-х років. Його було вирішено назвати Іваном. Але через деякий час його ім'я змінили на Джон, оскільки це більш милозвучно для американців.
Друга дружина — Ганна Штефанко.
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Назва | Роль | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1980 | Контрольна смуга | рядовий Рудзік | |
| 1981 | Бідна Маша | Костя | |
| 1981 | Молодість | Семен Круглов | Епізод «Візит» |
| 1981 | Через Гобі і Хінган | Ваня Соколов | |
| 1981 | Сільська історія | Євген | |
| 1983 | Червоні дзвони. Фільм 2. Я бачив народження нового світу | Офіцер | |
| 1983 | Іспит на безсмертя | Курсант | |
| 1983 | Обрив | Вікентьєв | |
| 1984 | Опудало | епізод | |
| 1985 | У пошуках капітана Гранта | Капітан Джон Манглс | телефільм |
| 1985 | Битва за Москву | старший лейтенант Манчич | кіноепопея (2 серії) |
| 1985 | Суперники | Сергій Дроздов | |
| 1986 | Вірую в любов | Володя, військовий льотчик, залицяльник Ксенії | |
| 1987 | Точка повернення | Михайло Блинков, льотчик, командир Ан-2 | |
| 1987 | Абориген | Олег | |
| 1989 | Воно | Дмитро Прокоф'єв | |
| 1991 | Останній бункер | Калініченко | |
| 1991 | Оголена в капелюсі | Зуєв, журналіст | |
| 1991 | Бухта смерті | Юра Медунов | |
| 1992 | Майстер Сходу | Андрій | |
| 1993 | Заручники диявола | Сергій Іванович | |
| 1996 | Тихоокеанський блакитний | Зігмонд | Серіал |
| 2001 | Серцеїдки | Керівник кремлівського оркестру | |
| 2001 | Вічна битва | Президент Росії Качицький | |
| 2003 | Фрейзер | Володимир | телесеріал |
| 2003 | Як сказав Джим | Саша | телесеріал |
| 2005 | Космічна гонка | Олексій Леонов | телесеріал |
| 2005 | Тихий партнер | Клієнт | |
| 2006 | Прорив | генерал Селіванов | |
| 2006 | Елітне військо | Петро | Епізод «Зміна варти» |
| 2006 | Кінофестиваль, або Порт Ейзенштейн | Актор Блок | |
| 2006 | Прізвище | Воздвиженський | |
| 2006 | Московська місія | Мартін | |
| 2006 | Хибна спокуса | Улісс / Стас Сіянко | |
| 2007 | Код апокаліпсису | Майк Гатчінс | |
| 2009 | Подвійна гра | Борис Фетьов | |
| 2010 | Все можливо | ||
| 2011-2018 | Лісник | Зубов Леонід Матвійович | телесеріал |
| 2016 | Американці | Анатолій Вікторович | телесеріал |
| 2017 | Червоний | Ворон | |
| 2019 | Автобус номер 13 | Двірник | |
| 2023 | Тетріс | Микола Бєліков |
Визнання та нагороди[ред. | ред. код]
- 2003 — VII міжнародний євро-азіатський телефорум, удостоєний гран-прі за виконання головної ролі у фільмі «Господа офіцери»
- 2005 — номінація на 45-му Міжнародному телевізійному Фестивалі в Монте-Карло на «Золоту німфу» (Gold Nymph Award) за кращу чоловічу роль
- 2007 — Берлінський міжнародний фестиваль, нагороджений Срібним берлінським ведмедем
- 2020 — Заслужений артист Російської Федерації (26 серпня 2020 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняної культури та мистецтва, багаторічну плідну діяльність[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Олег Штефанко: Биография. olegshtefanko.ru. Процитовано 24 липня 2016.
- ↑ Личная жизнь Олега Штефанко: жена Анна, Лариса. wellnesso.ru. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 26.08.2020 № 529 ∙ Официальное опубликование правовых актов∙ Официальный интернет-портал правовой информации. publication.pravo.gov.ru. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 29 серпня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт
- Штефанко Олег Степанович на сайті IMDb (англ.)
|
