Олександр Коріятович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Коріятович
Олександр Коріятович
Олександр Коріятович
Печатка Олександра Коріятовича
Олександр Коріятович
Прапор
Прапор
Князь володимирський
1366 — 1370
Попередник: Любарт
Наступник: Любарт (приєднано до Волинського князівства)
Прапор
Прапор
Князь подільський
1363 — 1380
Співправитель: Юрій Коріятович (до 1375) Костянтин Коріятович
Попередник: Федір Дмитрович
Наступник: Костянтин Коріятович
 
Народження: Не відомо
Смерть: бл.1380
Рід: Коріятовичі
Батько: Коріят Гедимінович

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Олександр Коріятович (пом. 1380/1392) — князь, представник роду Коріатовичів, гілки роду Гедиміновичів. Подільський та волинський князь, також князь у Володимирі (1366-1370), Крем'янці, Олеську, пізніше — в Смотричі (1375), другий син Коріята-Михайла Гедиміновича.

Біографія[ред. | ред. код]

Подільський князь Олександр в перші часи свого перебування на Поділлі шукав підтримки у Польщі — польський король Казимир III Великий після походу на руські землі в 1366 році дав Олександру для управління відібрану у литовців Володимирську землю.

Схоже, що десь у 1341-1342 роках Любарт-Дмитро надав йому Теребовлю. Тримав Теребовельську волость, надану Дмитром-Любартом, напевно, після 1340 року. Правдоподібно, був охрещений за латинським обрядом у 1349 чи 1350 році[1].

У новій війні Любарта з королем Казимиром III як і всі Коріятовичі нічим не допоміг своєму колишньому сюзеренові. Залишився польським васалом, воював на стороні Казимира III проти Дмитра-Любарта, поставив свій підпис під миром 1366 року. Можливо, перемінив обряд; його заслуги були відзначені у 1366 році, також спеціальною буллою Папи Григорія XI від 30 січня 1378 року, якою Папа запевнив кожному захисникові єдності з РКЦ, зокрема, володарю Кам'янця на Русі — князеві Олександру — повноваження надавати місцевому населенню певні духовні відпущення[2].

1370 року з Володимира поїхав до Кракова на похорон короля Казимира ІІІ, чим скористався князь Любарт — дядько Олександра — вигнаний раніше Казимиром III з Володимира, і зайняв Володимирський замок і разом й всю Володимирську землю.

У 1374 році разом з братом Юрієм видав грамоту, де обіцяв міщанам Кам'янця лани й вигони для худоби, дарував їм право самим трудитися й порядкувати; на 20 років звільнив їх від усяких податків — місто Кам'янець почало швидко рости і заселятись[3]. В 1375 році перебував у Кракові, надав для міста привілей, який врегульовував торгівлю з Поділлям[4].

Захищав Поділля від татар, котрі поверталися в південні степи та не зрікалися своїх прав на цю країну. Подоляни при Коріятовичах платили данину татарам, князь вів з ними боротьбу, в цій боротьбі загинув у 1380 (або 1392[5]) році.

Був похований: або в Кам'янецькій замковій церкві; або (за Юзефом Ролле, Польським географічним словником[5]) — в Домініканському костелі Смотрича.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Henryk Paszkiewicz. Aleksander Koriatowicz… — S. 63.
  2. Войтович Леонтій. Гедиміновичі. Корятовичі // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль: Історико-генеалогічне дослідження. — Львів, 2000. Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 23 лютого 2014. 
  3. Дорошенко Дмитро. Про минулі часи на Поділлю. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 23 лютого 2014. 
  4. Henryk Paszkiewicz. Aleksander Koriatowicz… — S. 63-64.
  5. а б Smotrycz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 919. (пол.) — S. 920.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Любарт-Дмитро
Князь володимирський
1366-1370
Наступник
Любарт-Дмитро
Попередник
Федір Дмитрович
Князь подільський
1363-1380
разом з братами
Наступник
Костянтин Коріятович