Рошкевич Ольга Михайлівна

Ольга Рошкевич (Озаркевич)
Ольга Рошкевич
Ім'я при народженні	Ольга Рошкевич
Народилася	11 лютого 1857(1857-02-11) с. Угорники, Станиславівський повіт
Померла	30 травня 1935(1935-05-30) (78 років) с. Миклашів, нині — Львівський район, Львівська область, Україна
Поховання	Миклашів
Країна	Австрійська імперія  Долитавщина  ЗУНР  УНР  Польська Республіка
Національність	українка
Діяльність	перекладачка, збирачка фольклору
Брати, сестри	Рошкевич Михайлина Михайлівна
У шлюбі з	Озаркевич Володимир Іванович
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

|Фото=

О́льга Миха́йлівна Рошке́вич (у шлюбі Озаркевич; 11 лютого 1857, Угорники Станиславівського повіту — 30 травня 1935, Миклашів) — українська перекладачка, збирачка фольклору. Натхненниця творчості Івана Франка.

Життєпис

Ольга Рошкевич народилася в священничій родині. Її батько, Михайло Рошкевич (1830—1886), після закінчення Львівського університету та духовної семінарії, висвятився 1856 року і став священником в селі Угорники Станиславівського повіту. Там одружився з Марією Руденською. В подружжя рік за роком народилося троє дітей: найстарша Ольга 11 лютого 1857 року, Ярослав 1858 року, Михайлина 1859 року.

Родина Рошкевичів 1867 року переїхала до Лолина (нині Долинського району Івано-Франківської області), де 1872 року в них народився син Богдан, що помер у ранньому віці. Брат Ольги Ярослав навчався у Дрогобицькій гімназії, і завдяки йому вона познайомилася з Іваном Франком, який приїздив до Лолина, щоб допомогти в науці Ярославові. Іван Франко закохався в Ольгу вже під час перших відвідин Лолина 1874 року. Їхнє перше взаємне кохання тривало 10 років. Свідком взаємин була сестра Ольги — Михайлина, яка згадала про них у своїх спогадах.

Освіта

Ольга Рошкевич отримала ґрунтовну домашню освіту. Впродовж шести років вона мешкала в с. Устя над Прутом в родині родича матері декана Проскурницького, де гувернантка із Женеви мадам Монсе навчала її німецької і французької мов, гри на фортепіано. Ольга була здібна до науки, бо пізніше вільно листувалася з Франком німецькою мовою, перекладала твори Еміля Золі з французької мови і добре володіла інструментом. Займалася самоосвітою. Була добре обізнана з тогочасними творами світової літератури. Ольга Рошкевич успішно пройшла школу винятково обдарованого Івана Франка. Тривале безпосереднє спілкування з поетом мало величезний вплив на формування її світогляду. Закоханий Франко щедро ділився з нею своїми поглядами, довіряв потаємні думки, дбав про освіту. Постійно привозив до Лолина багато літератури.

Стосунки з Іваном Франком

Зустріч Івана Франка з Ольгою Рошкевич в Лолині 1874 року стала для нього визначальною — поет закохався. Відтоді розпочалося їх листування, що тривало до 1898 року. Після двох років знайомства з Ольгою Франко офіційно попросив в о. Михайла Рошкевича руки його доньки. Батько відповів згодою. Але до офіційних заручин справа не дійшла.

1877 року Івана Франка, студента філософського факультету Львівського університету, арештували за участь у таємній соціалістичній організації. У Лолині, в оселі Рошкевичів проведено обшук. Отець Михайло Рошкевич заборонив Ользі зустрічатися та листуватися з Франком. Проти волі батька Ольга Рошкевич продовжувала листування з поетом та таємно зустрілася з ним. Листи Івана Франка до Ольги Рошкевич, датовані 1874—1880 роками, є докладною автобіографією поета. Це не лише душевна сповідь закоханого юнака, але й детальна розповідь про його життя того періоду.

Дружина Володимира Озаркевича

14 вересня 1879 року Ольга Рошкевич взяла шлюб з випускником духовної семінарії Володимиром Озаркевичем, сином посла до віденського парламенту Івана Озаркевича, рідним братом письменниці Наталії Кобринської.

З чоловіком Володимиром Озаркевичем (1879 рік)

Озаркевичі назавжди покинули Лолин і переїхали до Белелуї, родинного села Озаркевичів. Згодом о. Володимир Озаркевич змінював парафії, і родина мешкала в селах: Новоселиця, Скопівці, Сілець, Нижньому Березові. В Сільці Озаркевичі затрималися на 20 років — з 1887 по 1898 рік. Тут у них народився син, якого назвали Іваном на честь Івана Франка. Хлопчик помер у дворічному віці. 1890 року побачила світ їхня дочка Олена-Ольга. Постійно проживаючи в селі, Ольга багато сил і часу була змушена віддавати домашньому господарству. Проте вона не втрачала інтересу до культурного життя в Галичині, цікавилася львівськими і віденськими виданнями, брала участь в роботі «Товариства руських жінок» в Станиславові, займалася перекладами з французької мови, прагнула жити у великому місті в інтелектуальному середовищі. Ольга Рошкевич переймалася долею Франка і навіть після одруження з Озаркевичем вільно і часто листувалася з ним.

Вони навіть зустрічались в Коломиї у 1880, 1884 роках. Поступово листи колишніх закоханих стали виключно діловими. 1912 року в Нижньому Березові помер Володимир Озаркевич. Після смерті чоловіка Ольга Озаркевич разом зі сестрою Михайлиною жила в родині доньки, яка 1910 року вийшла заміж на священника Йосипа Іванця. 1932 року переїхала до с. Миклашева, що поблизу Львова, де відійшла у вічність 30 травня 1935 року.

Газета «Діло» опублікувала некролог:

Дня 30 травня 1935 року померла у Миклашеві коло Львова в домі свого зятя о. Й. Іванця Ольга з Рошкевичів Озаркевичева, вдова по парохові Березова, о. Володимирі, в 78 років життя. Покійна належала до наших жінок піонерок, що започаткували організаційну працю між українським жіноцтвом. Молодою дівчиною цікавилася етнографією та літературою. У Лолині в домі свого батька, зібрала між іншим перші матеріяли до бойківських обрядів та зладила перші переклади з французького письменника Е. Золі. В часах своєї молодості була близькою співробітницею І. Франка та Н. Кобринської. Похорони відбудуться 1 червня в Міклашеві.

Поховали її на сільському цвинтарі.

Творчість

До творчого доробку Ольги Рошкевич (Озаркевич) належать: зібрані весільні пісні й обряди в селі Лолин, опрацьовані Франком і опубліковані під назвою «Obrzędy і pieśni weselne ludu ruskiego we wsi Lolinie, pow. Stryjskiego» у «Zbiór wiadomości do antropologji krajowej», т. 10 (1886) і окремо; переклад повісті Еміля Золі «Довбня» (видано 1879 року з передмовою Івана Франка), переклад твору Марії Софії Шварц «Сімнадцяті і двадцяти роковини», опублікованого в альманасі «Дністрянка» від псевдонімумом «Надежда» 1876 року.

Вплив на творчість Івана Франка

Глибокі почуття Івана Франка до Ольги Рошкевич надихнули його на написання циклу ліричних поезій «Картка любови», новели «На дні» (глава «Ганна») і окремих поезій.

Доля родини Рошкевичів

У 1950-х роках один за одним померли Ольжині найрідніші: дочка Олена, зять Йосип і внук Володимир (1946 рік), внучка Оксана (1943 рік) і поховані в Миклашеві поруч могили Ольги. На спільному пам'ятникові викарбувані їхні імена. В живих залишалась внучка Ольги — Марія Іванець-Дем'янчук, яка емігрувала до Канади. У 2004 році вона приїздила в Україну. Відвідала Миклашів, побувала у плебанії, де пройшли її дитячі роки, на цвинтарі коло могил предків. В меморіальному музею Івана Франка у Львові зробила запис в книзі для почесних гостей. Передала для музею обрус з монограмами Ольги Рошкевич, за яким в Лолині обідав Іван Франко, і світлини Ярослава Рошкевича та матері Ольги, Михайлини і Ярослава їмості Марії Рошкевич. Маючи 84 роки, 2006 року Марія Іванець-Дем'янчук померла у Торонто.

В Лолині ніхто із родини Рошкевичів не залишився жити. Після смерті о. Михайла їмость Марія змушена була покинути плебанію і переїхала на проживання до Ольги в село Сілець. Михайлина на запрошення Наталії Кобринської замешкала в родині Озаркевичів в Болехові. Вийшла заміж за священника Йосипа Іванця, двоюрідного брата зятя Ольги. Михайлина пережила всіх своїх рідних. Померла у Чехословаччині 1956 року в 98-річному віці. Ярослав ставши юристом, працював комісаром поліції. Помер і похований у Бродах. Садиба Рошкевичів в Лолині не збереглася. Після будівництва нової резиденції стару будівлю використовували для господарських потреб. В 1944 році як і всі хати села, її спалили мадяри. На місці садиби Рошкевичів збудовано Народний дім.

В Селі Сілець досі стоїть давня дерев'яна церква Різдва Христового, яку 1889 року освятив о. Володимир Озаркевич і правив в ній 20 років. Нині храм у напівзруйнованому стані. Поруч новозбудований храм, до якого згодом мають перенести відреставрований іконостас із старої церкви. Плебанія, яку будували Озаркевичі, не існує. На її місці збудована нова.

Вшанування пам'яті Ольги Рошкевич-Озаркевич

У Миклашеві донині зберігся будинок плебанії, в якому мешкала Ольга Рошкевич. На ньому встановлена меморіальна таблиця, на якій вказано, що вона проживала в цьому будинку останні роки свого життя. В місцевій школі діє кабінет франкознавства, на стендах якого виставлені її рідкісні фотографії і документи.

У Лолині поблизу Народного дому встановлено вирізьблені з дерева в повний зріст постаті юнака і дівчини в пам'ять про закоханих Івана Франка і Ольгу Рошкевич. Через дорогу — гарне погруддя Івана Франка. На горі на давньому цвинтарі завдяки старанням Союзу Українок з Болехова відновлено пам'ятник о. Михайлові Рошкевичу.

У Народному домі на громадських засадах діє музей Івана Франка, який очолює Любомира Підберезька. Музей має цікаву експозицію і є центром зустрічі шанувальників творчості поета. Мешканці села увіковічнили пам'ять про Івана Франка і Ольгу Рошкевич: на гербі села поруч церкви є зображення двох сердець, пера і каламаря. А Лолин назвали селом Франкового кохання.

Див. також

• Павлик Михайло Іванович
• Франко Ольга Федорівна (Хоружинська)

Література

• Листи Івана Франка до Ольги Рошкевич. Іван Франко. Зібрання творів у 50 томах. Київ: Наукова думка, 1986. Т.48.
• Лук'янович Д. Листи Ольги Рошкевич до Івана Франка. Іван Франко. Статті і матеріали. Збірник шостий. — Львів: Видавництво Львівського університету, 1958.
• Лук'янович Д. Франко і Беркут — Київ, 1956. — 180 с.
• Рошкевич (Іванець) М. Спогади про Івана Франка. Київ, 1971. — С. 80-98.
• Бонь В. Спогади Рошкевич (Іванець) М. про Івана Франка (записані Денисом Лук'яновичем). Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. — 2013. — Вип. 13. — С. 320—327.
• Горак Р. Тричі мені являлася любов. — Київ, 1983. — 151 с.
• Горак Р. Плебанія в Лолині. Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. — 2008. — Вип. 8. — С. 67-97.
• Горак Р. Плебанія в Лолині // Дзвін. — 2008. — Ч. 8. — С. 130.
• Гачка I. Тут витав у мріях молодий Франко. З історії Лолина. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2006. — С. 161—234.
• Ранні мандрівки Бойківщиною у творчості Івана Франка. Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. — 2007. — Вип. 8. — С. 66-98.
• Денисюк І. Іван Франко і Ольга Рошкевич після розлуки. Літературознавчі і фольклористичні праці. — Т. 2. — Львів, 2005. — С. 441—460.
• Арсенич П. Родина Озаркевичів. — Снятин: Прут Принт, 1998. — 46 с.
• Драбчук І. Священик з характером.. — Галичина. — 2013. — 12 вересня.
• Костенко Т. Ольга Рошкевич та Іван Франко: мелодії серця. — Львів: ПАІС, 2017. — 162 с.