Орлова Любов Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Орлова Любов Петрівна
Народилася 29 січня (11 лютого) 1900(1900-02-11)
Звенигород
Померла 26 січня 1975(1975-01-26) (74 роки)
Москва, Росія
  • рак підшлункової залози
  • Поховання Новодівичий цвинтар
    Громадянство  Російська СФРР
     СРСР
    Діяльність актриса театра і кіно
    Alma mater Російський університет театрального мистецтва (1925)
    Роки діяльності 19201974
    У шлюбі з Александров Григорій Васильович
    IMDb nm0650144
    Нагороди та премії
    орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За освоєння цілинних земель» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
    Сталінська премія 1-го ступеня народний артист СРСР Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР Сталінська премія

    CMNS: Орлова Любов Петрівна у Вікісховищі

    Орлова Любов Петрівна (29 січня (11 лютого) 1900(19000211), Звенигород, Московська область — 26 січня 1975, Москва, РРФСР) — знаменита актриса, кумир радянських глядачів 1930—1950-х років. Лауреат двох Сталінських премій першого ступеня (1941, 1950), народна артистка СРСР.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Любов Орлова народилася 29 січня (11 лютого) 1900 року в підмосковному Звенигороді в дворянській родині. Її батько, Петро Федорович Орлов, належав до дворянства Полтавської губернії та служив у військовому відомстві. Мати, Євгенія Миколаївна Сухотина, походила зі старовинного дворянського роду. Батьки бажали, щоб дочка стала професійною піаністкою, і, коли їй виповнилося сім років, її віддали в музичну школу. У 1919—1922 роках Любов Орлова навчалася у Московській консерваторії за класом рояля. Через важке матеріальне становище навчання в консерваторії не було закінчено.

    У період 1922—1925 років — навчання на хореографічному відділенні Московського театрального технікуму. Одночасно Любов Орлова брала уроки акторської майстерності у педагога Е. С. Телешової, режисера Художнього театру. У 1920—1926 роках працювала тапером в кінотеатрах Москви (музичний супровід німих кінофільмів) в кінотеатрі «Уніон» (пізніше — кінотеатр повторного фільму), кінотеатрах «Арс», «Великий Німий», «Орфеум». Брала участь у концертних виступах перед кіносеансами в кінотеатрі «Арс». В 1926—1933 роках стала хористкою, потім актрисою музичного театру (спочатку — Музичної студії при МХАТі) під керівництвом В. І. Немировича-Данченка.

    Будучи артисткою хору та кордебалету, Орлова була зайнята в основному в епізодичних ролях. Проте навіть у цих ролях музичний і драматичний талант її багатьом впадав у вічі. У 1932 році роль Періколи в однойменній опереті Жака Оффенбаха вивела Орлову зі складу хору і зробила солісткою. 1926—1930 роки — шлюб із Андрієм Берзіним (1893—1947/8), заступником наркома землеробства. У 1930 році А. Г. Берзін заарештований у справі Трудової селянської партії, а 1938 року повторно заарештований і поміщений в ГУЛАГ. 1932—1933 роки — цивільний шлюб з Францем, австрійським підприємцем, імпресаріо. Точних відомостей про нього немає.

    Любов Орлова

    1933 року Любов Орлова познайомилась з Григорієм Васильовичем Александровим (Мормоненко). 1933 року художник Петро Вільямс порадив Александрову сходити в музичний театр при МХАТі, де у виставі «Періколи» блискуче грала 31-річна Любов Орлова. Режисер прийшов на виставу і був полонений не тільки талантом актриси, але й її зовнішністю. Того ж дня вони познайомилися. Сумнівів у тому, хто буде грати роль Анюти в його новому фільмі, в Александрова після цього не залишилося.

    Становлення і стрімкий підйом радянського кінематографу в 1930-х роках немислимий без участі Любові Орлової. Багато в чому завдяки високій артистичній майстерності, надзвичайно виграшній зовнішності Орлової, кінематограф став найпопулярнішим видом мистецтва в СРСР, який уже в 1930-і роки серйозно потіснив театр за кількістю глядачів і касовими зборами. Типаж Орлової — людина нового часу, енергійна, оптимістично налаштована, чарівна, весела і наполеглива, така, що крокує в світле сьогодення і майбутнє. Актриса професійно співала (лірико-колоратурне сопрано), грала на фортепіано, танцювала, виконувала акробатичні трюки. Проте драматичного дарування їй не вистачало. В результаті, після своїх успіхів 1930-1940-х років вона ні в театрі, ні в кіно особливо не проявилася.

    Орлова ретельно дбала про свою зовнішність, стежила за модою, використовувала всі доступні медичні засоби продовження молодості шкіри і тіла. Вона впродовж багатьох років була примадонною радянського кіноекрану, вигідно відрізняючись від конкуруючих з нею кіноактрис першого плану — Л. Смирнової, М. Ладиніну — вишуканою аристократичної зовнішністю і доглянутістю.

    Любов Орлова померла від раку підшлункової залози в 1975 році. Похована на Новодівичому кладовищі. На будинку, де в 1965—1975 роках жила Орлова (вулиця Велика Бронна, 29) встановлено меморіальну дошку.

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    Кадр із фільму «Веселі хлоп'ята», Любов Орлова та Леонід Утьосов
    1. 1933 — Любов Олени — Елен Гетвуд
    2. 1934 — Петербурзька ніч — Грушенька
    3. 1934 — Веселі хлоп'ята — Анюта
    4. 1936 — Цирк — Маріон Діксон
    5. 1938 — Волга-Волга — Дуня Петрова «Стрілка»
    6. 1939 — Помилка інженера Кочина — Ксенія Лебедєва
    7. 1940 — Світлий шлях — Таня Морозова, Попелюшка
    8. 1941 — Бойова кінозбірка № 4
    9. 1941 — Справа Артамонових — Паула Менотті
    10. 1943 — Одна родина (не вийшов на екрани) — Катя
    11. 1947 — Весна — актриса Шатрова, науковець Ірина Нікітіна
    12. 1949 — Зустріч на Ельбі — журналістка Джанет Шервуд
    13. 1950 — Мусоргський — Тетяна Платонова
    14. 1952 — Композитор Глінка — Людмила Іванівна
    15. 1960 — Російський сувенір — Барбара (Варя Комарова)
    16. 1963 — Мелодії Дунаєвського
    17. 1974 — Шпак і Ліра (на екрани не вийшов) — Людмила Грекова («Ліра»)

    Див. також[ред. | ред. код]

    • 3108 Любов — астероїд, названий на честь артистки.

    Примітки[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]