Особняк Парамонова
| Особняк Парамонова | |
|---|---|
|
| |
| 47°13′36″ пн. ш. 39°43′31″ сх. д. / 47.22691111002777831° пн. ш. 39.72542778002777197° сх. д.Координати: 47°13′36″ пн. ш. 39°43′31″ сх. д. / 47.22691111002777831° пн. ш. 39.72542778002777197° сх. д. | |
| Країна | Росія |
| Місто | Ростов-на-Дону |
| Вулиця | Пушкінська вулиця, 148 |
| Тип | будівля |
| Стиль | неокласицизм |
| Дата заснування | 1914 рік |
| Статус | Охороняється державою |
| Стан | задовільний |
  Особняк Парамонова Особняк Парамонова (Росія) | |
 | |
_1.JPG)
Особняк Миколи Парамонова — будівля в Ростові-на-Дону, побудована в 1914 році для книговидавця Миколи Парамонова згідно з проектом архітектора Леоніда Еберга. В наш час у будинку розташована Зональна наукова бібліотека імені Ю. А. Жданова Південного федерального університету[1]. Будівля побудована в стилі неокласицизму і має статус пам'ятки архітектури федерального значення.
Історія[ред. | ред. код]
Будинок відомого ростовського книговидавця і благодійника Миколи Парамонова було побудовано в 1914 році. Автором проекту будинку був архітектор Л. Ф. Еберг. В цій будівлі Парамонов проживав разом з дружиною Анною Ігнатівною та дітьми[2].На початку 1918 року будинок було реквізовано[3], після чого розмістився Ростово-Нахічеванський ревком. В травні 1918 року, після вигнання більшовиків з Ростова, в особняку розмістилась Добровольча армія. В цьому ж 1918 році в будинку відбулась пожежа. Будівлю відновили лише в 1923 році[4]. Після відновлення в будинку розташовувався спочатку клуб будівельників, потім інститут переливання крові. В 1930-х роках там знаходився обласний музей краєзнавства[4]. Під час 1941—1945 років будинок згорів. Але стіни та колонади не зазнали серйозних пошкоджень. В 1947 році було вирішено провести реконструкцію будинку. Проведенням робіт керував Л. Ф. Еберг[4]. В 1952 році реконструкція була завершена і будинок був переданий бібліотеці Ростовського державного університету[3]. На початку XXI століття особняк Парамонова знов почав потребувати капітального ремонту. В його підвалі почала збиратись вогкість, яка шкодить будівлі та рідкісним книгам[3]. В 2005 році був здійснений ремонт фасаду. Реконструкція всього будинку мали розпочати восени 2013 року[5].
Архітектура[ред. | ред. код]
Особняк Парамонова побудований в стилі неокласицизм. З самого початку, ділянка, на якій міститься особняк, відокремлений від вулиці Пушкінської огорожею з кованою ажурною решіткою. Головний північний фасад має симетричну композицію. В центрі розташований шестиколонний портик іонічного ордену. Бокові фасади прикрашені рядами пілястр[2]. До головного входу веде чотирьохметрові двосторонні двумаршеві сходи[6]. Цокольний поверх, оформлений рустом, завершується широким карнизом. Зовнішність південного фасаду формує тераса з мальовничими колонами, які стоять у два ряди, ї капітелі були втрачені в 1940-х роках. Парадний вестибюль особняка з'єднується з центральним атріумною залою, яку освітлює скляний ліхтар[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Анастасия Быченкова (4 жовтня 2012). В центре Ростова реконструируют научную библиотеку ЮФУ. donnews.ru. Процитовано 11 серпня 2013.
- ↑ а б в Волошинова Л. Ф. Пушкинская улица. — Ростов-на-Дону: «Донской издательский дом», 2000. — С. 29—32. — (Серия "Судьбы улиц, площадей, зодчих"). — ISBN 5-87688-250-X.
- ↑ а б в Мария Бондаренко (21 березня 2005). Раритеты гниют в подвалах. Независимая газета. Процитовано 12 серпня 2013.
- ↑ а б в Есаулов Г. В., Черницына В. А. Архитектурная летопись Ростова-на-Дону. — 2-е. — Ростов-на-Дону, 2002. — С. 159. — ISBN 5-8456-0489-3.
- ↑ Анастасия Быченкова (4 жовтня 2012). В центре Ростова реконструируют научную библиотеку ЮФУ. donnews.ru. Процитовано 12 серпня 2013.
- ↑ Кукушин B. C. 6.2 Русский классицизм // История архитектуры Нижнего Дона и Приазовья. — Ростов-на-Дону, 1995. — 275 с. — ISBN 5-88616-027-2.