Отто Клемперер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отто Клемперер
нім. Otto Klemperer
Народився 14 травня 1885(1885-05-14)[2][4][…]
Бреслау, Сілезія, Королівство Пруссія, Німецька імперія[6]
Помер 6 липня 1973(1973-07-06)[1][2][…] (88 років)
Цюрих, Швейцарія[6]
Поховання Israelite Cemetery Upper Frisian Mountaind[7]
Країна  Німеччина
 Ізраїль
Діяльність диригент, композитор
Alma mater Берлінський університет мистецтв, Консерваторія Гоха, Консерваторія Кліндворта-Шарвенка і Консерваторія Штерна
Науковий ступінь докторський ступінь[6]
Вчителі Арнольд Шенберґ
Знання мов німецька
Роки активності з 1906
Жанр симфонія
Родичі Віктор Клемперер, Georg Klempererd і Felix Klempererd
У шлюбі з Johanna Geislerd
Діти Werner Klempererd і Lotte Klempererd
Нагороди
IMDb ID 1195139

Отто Клемперер (нім. Otto Klemperer, нар. 14 травня 1885, Бреслау — пом. 6 липня 1973, Цюрих) — німецький диригент і композитор.

Біографія[ред. | ред. код]

Навчання та початок кар'єри в Європі[ред. | ред. код]

Отто Клемперер народився в сілезькому місті Бреслау (нині Вроцлав, Польща). Почав навчатися у франкфуртській консерваторії Гоха як піаніст, потім слідом за своїм учителем Джеймсом Квастом перейшов до берлінської Консерваторії Штерна. У 1905 році він познайомився і потоваришував з Густавом Малером, за рекомендацією якого у 1907 році отримав місце керівника оркестру театру Праги[8].

У 1910 році, знову за допомогою Малера, Клемперер отримав місце диригента в опері Гамбурга[9]. Наступним місцем його музичної кар'єри у 1912–1913 роках став міський театр Бармена. З 1914 по 1917 рік він був заступником директора міського театру в Старсбурзі і головним диригентом Страсбурзької філармонії. У 1917–1924 роках працював керівником оркестру, потім й генеральним директором Кельнської опери, надалі у 1924–1927 роках — в опері Вісбадену.

Впродовж 1927–1931 років Клемперер диригував Кролль-Оперою в Берліні[9]. Тут він здобув репутацію поборника нової музики, оскільки включав в свій репертуар твори Лоеша Яначека, Арнольда Шенберга, Ігора Стравінського, Пауля Гіндеміта.

Гастролі 1920–1930 років[ред. | ред. код]

У 1920–1936 роках Отто Клемперер гастролював у Барселоні, Римі, США[9]. У 1920–1930 роках він неодноразово гастролював у СРСР і справив незабутнє враження на московську і ленінградську публіку; один з ленінградських критиків писав: «Коли зрозуміли, вірніше, інстинктом відчули, що таке Клемперер, на нього стали ходити так, що величезний зал філармонії не може вже більше вмістити всіх охочих послухати, а головне — подивитися на знаменитого диригента. Не бачити Клемперера — це означає позбавити себе великої дози враження. З моменту виходу на естраду Клемперер владно заволодіває увагою аудиторії. Вона з напруженою увагою стежить за його жестом. Людина, що стоїть за порожнім пультом (партитура — в голові), поступово виростає і заповнює собою весь зал. Все зливається в одному акті творчості, в якому, здається, беруть участь всі присутні. Клемперер вбирає в себе вольові заряди окремих індивідуумів, щоб розрядити накопичену психологічну енергію в потужному, захоплюючому творчому пориві, що не знає перешкод … Ось в цьому нестримному залученні до свого мистецтва всіх слухачів, які втрачають грань між собою і диригентом і піднімаються до творчого усвідомлення найбільших музичних композицій, полягає секрет того колосального успіху, яким цілком заслужено користується у нас Клемперер»[10]. З 1924 по 1936 рік Клемперер не гастролював у СРСР на знак протесту проти арешту його близьких друзів[11].

Еміграція та робота в США[ред. | ред. код]

В 1933 році, як тільки нацисти прийшли до влади, Клемпереру як єврею довелося залишити Німеччину і переїхати в США. В цей час Клемперер звернувся до католицизму, але пізніше, у 1967 році, він повернувся до юдаїзму, після чого отримав громадянство Ізраїлю[11].

В США в 1933—39 роках був диригентом Лос-Анджелеського філармонічного оркестру, також реорганізував у 1937 році симфонічний оркестр Пітсбурга і диригував оркестрами Нью-Йорка та Філадельфії[11]. В цей час він почав концентруватися більше на класичних творах німецького репертуару, і пізніше саме вони принесли йому найбільшу популярність, особливо виконання творів Бетховена, Брамса і Малера. У 1940-х роках він диригував у США напівпрофесійними і аматорськими оркестрами[11].

Повернення до Європи[ред. | ред. код]

Могила Клемперера на єврейському кладовищі Оберер Фрізенберг у Цюріху.

Після Другої світової війни Клемперер повернувся до Європи. В 1947–1950 роках він працював в Будапештській опері і гастролював з різними європейськими оркестрами. Проте важка хвороба (невдале видалення пухлини мозку) перервала цю роботу. В середині 1950-х років Клемперер повернувся до гастрольної діяльності і працював головним чином з лондонським оркестром «Філармонія», створеним відомим продюсером Вальтером Легге при студії EMI. З 1959 року до кінця життя Клемперер був головним диригентом цього оркестру, зробив з ним ряд видатних записів.

На початку 1950-х років Клемперер захоплено прийняв створення Держави Ізраїль. Проте його побажання виступити з Ізраїльським філармонічним оркестром було відхилене, оскільки ще в 1919 році він перейшов до християнської віри[11].

Клемперер-композитор[ред. | ред. код]

Клемперер менш відомий як композитор. Він написав ряд творів серед яких шість симфоній, Меса, вісім струнних квартетів, багато пісень і опера «Das Ziel». Свої власні він виконував рідко. В цілому його твори були забуті після його смерті, хоча були зроблені їх комерційні записи[12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Gran Enciclopèdia CatalanaGrup Enciclopèdia, 1968.
  4. Encyclopædia Britannica
  5. SNAC — 2010.
  6. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118563181 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  7. Loacker N., Hänsli C. Where Zurich Comes to Rest - The Cemeteries of the City of ZurichZürich: Orell Füssli, 1998. — S. 288. — ISBN 3-280-02809-4
  8. Біографія Отто Клемперера на сайті, йому присвяченому [Архівовано 26 вересня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
  9. а б в Біографія на сайті allmusic.com (англ.)
  10. Л. Григорьев, Я. Платек. Отто Клемперер
  11. а б в г д Отто Клемперер // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  12. Walton, Chris (2005). CD Reviews: Klemperer, Symphony No. 1 et al.. Tempo. 59 (232): 56–58. Процитовано 27 вересня 2008. 

Література[ред. | ред. код]

  • Der Grosse Brockhaus. In 12 Bde. Wiesbaden, 1955: Bd. 6., S. 425.
  • Dtv-Lexikon, in 20 Bde, 1968: Bd. 10, S. 176.

Посилання[ред. | ред. код]