П'єр Варіньон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
П'єр Варіньон
фр. Pierre Varignon
Народився 1654(1654)
Кан, Франція
Помер 23 грудня 1723(1723-12-23)
Париж, Франція
Місце проживання Париж
Країна Франція Франція
Діяльність математик, католицький священник, фізик, професор, науковець, викладач університету
Alma mater Університет Кан Нижня Нормандія
Галузь математика
Заклад Коллеж Чотирьох Націй
Колеж де Франс[1]
Паризький університет
Вчене звання професор математики
Науковий ступінь член Паризької АН
Науковий керівник Ніколя Мальбранш[2]
Відомі учні Рене Антуан Реомюр
Аспіранти, докторанти Жак Кассіні[3]
Членство Лондонське королівське товариство
Французька академія наук
Прусська академія наук
Відомий завдяки: роботами із статики, розвинув поняття моменту сили і вивів теорему, що отримала його ім'я
Нагороди

CMNS: П'єр Варіньон у Вікісховищі

П'єр Варіньо́н (фр. Pierre Varignon, *1654, Кан — †23 грудня 1723, Париж) — французький математик і механік[4]. Основний внесок Варіньон здійснив у статику (теоретична механіка). Поряд із Лопіталем, Варіньон був одним з перших пропагандистів диференціального числення у Франції.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народився в місті Кан. Вивчав філософію і математику. Варіньон готував себе до релігійної діяльності, але, вивчаючи твори Евкліда і Декарта, захопився математикою і механікою. Праці Варіньона присвячені теоретичній механіці, аналізу нескінченно малих, геометрії, гідромеханіки та фізики. Наприкінці 17 і на початку 18 століття Варіньон керував видавництвом «Журналу вчених» (фр. Journal des savants), в якому поміщали свої роботи щодо обчислення нескінченно малих брати Бернуллі Якоб і Йоганн.

З 1688 року — професор математики в Колежі Мазаріні, з 1704 — в Колеж де Франс.

Наукові здобутки[ред. | ред. код]

Головні заслуги Варіньона відносяться до теоретичної механіки, а саме до геометричної статики. У 1687 році Варіньон представив в Паризьку АН працю «Проект нової механіки» (фр. Projet d'une nouvelle mécanique), у якій сформулював правило паралелограма сил, розвинув поняття моменту сил і подав геометричне доведення фундаментальної теореми статики про те, що момент рівнодіючої двох збіжних сил дорівнює сумі моментів складових сил відносно тієї ж точки (теорема Варіньона).

У 1725 році в Парижі було видано трактат Варіньона «Нова механіка або статика» (фр. Nouvelle mécanique, ou Statique), що являє собою систематичний виклад вчення про складання і розкладанні сил, про моменти сил і правила оперування ними. Цей виклад майже без змін зберігся в підручниках зі статики до нашого часу.

Вивчав рівновагу і рух рідини. Дав пояснення закону Торічеллі.

В геометрії Варіньон вивчав різні спеціальні криві, зокрема ввів термін «логарифмічна спіраль»[5]. Написав підручник з елементарної геометрії (фр. Eléments de mathématiques), виданий у 1731 році.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Projet d'une nouvelle mécanique 1687 (або 1689)
  • Nouvelles conjectures sur la pesanteur 1690
  • Nouvelle mécanique, ou Statique 1725[6]
  • Éclaircissements sur l'analyse des infiniment petits et sur le calcul exponentiel des Bernoulli 1725
  • Traité du mouvement et de la mesure des eaux jaillissantes 1725
  • Eléments de mathématiques 1731

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Список професорів Колеж де Франс
  2. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  3. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  4. TU Freiberg: Pierre Varignon, aus dem Lexikon bedeutender Mathematiker. Архів оригіналу за 18 листопада 2011. Процитовано 21 листопада 2011.
  5. Spirale logarithmique. (фр.)
  6. Digitalisierte Werke von Varignon [Архівовано 18 вересня 2011 у Wayback Machine.] — Оцифрований примірник в Страсбурзькому університеті

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]