Висічка

село Висічка
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Борщівська міська громада
Облікова картка	Висічка
Основні дані
Населення	▼ 554 (2014)
Територія	2.380 км²
Густота населення	246.22 осіб/км²
Поштовий індекс	48764
Телефонний код	+380 3541
Географічні дані
Географічні координати	48°47′31″ пн. ш. 25°59′33″ сх. д. / 48.79194° пн. ш. 25.99250° сх. д.Координати: 48°47′31″ пн. ш. 25°59′33″ сх. д. / 48.79194° пн. ш. 25.99250° сх. д.
Водойми	Нічлава
Відстань до; районного центру	5 км
Найближча залізнична станція	Борщів
Відстань до; залізничної станції	7 км
Місцева влада
Адреса ради	48702, Тернопільська обл., Чортківський р-н., м. Борщів, вул. Грушевського, 2
Карта
	Висічка
	Висічка
Мапа
	Висічка у Вікісховищі

Ви́січка — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Борщівська міська громада. Розташоване на північному заході району над річкою Нічлава.

Поштове відділення — Стрілківське. Було центром сільради.

Населення — 554 особи (2014).

Назва[ред. | ред. код]

Назва походить, імовірно, від слова "січа" (битва). За іншою версією, від того, що фортеця стояла "на висіченому в скалі місці".

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на відстані 374 км від Києва, 89 км — від обласного центру міста Тернополя та 3 км від міста Борщів.

Через село проліг автошлях Борщів–Заліщики.

Клімат[ред. | ред. код]

Для села характерний помірно континентальний клімат. Висічка розташована у «теплому Поділлі» — найтеплішому регіоні Тернопільської області.

Клімат Висічки
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.
Середній максимум, °C	−0,9	0,7	6,0	14,5	20,3	23,3	24,4	23,9	19,8	13,7	6,4	1,4
Середня температура, °C	−4,3	−2,7	1,9	9,2	14,7	17,9	19,1	18,4	14,5	9,3	3,2	−1,5
Середній мінімум, °C	−7,7	−6,1	−2,1	3,9	9,1	12,5	13,9	13,0	9,3	4,3	0,1	−4,4
Норма опадів, мм	32	31	32	52	73	98	97	63	53	35	35	37
Джерело: http://en.climate-data.org/location/264871/

Історія[ред. | ред. код]

Археологічні пам'ятки[ред. | ред. код]

На місці Висічки знайдено сліди давньоруського городища. За переказами поселення-фортецю часів Київської Русі на території нинішнього села знищили татари у 13 столітті.

Період Речі Посполитої[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка – 1552 рік.

У 17 столітті збудовано замок у вигляді неправильного чотирикутника, кожен наріжник якого був увінчаний вежею; з північного боку – в’їзна брама.

1672 Висічку і замок захопили турки. 1675 тут із залогою перебував Собєський Ян.

Наприкінці 17 століття замок занепав.

Австрійський період[ред. | ред. код]

Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році, коли Поділля перейшло під владу Австрії, Висічкою володіли Андрій, а згодом Костянтин Шимановські.

Приблизно у 1800 р. власником місцевого маєтку і твердині стала родина Чарковських. Вони частково розібрали замок.

1820 село належало М. Голейовській-Чарковській.

На початку 1830-х рр. за її наказом реконструйовано старовинний будинок, що примикав до південно-західної вежі замку, і збудувано розкішний палац. До будівлі приєднали вцілілі стіни фортеці, вежу і глибокі двоповерхові підземелля, висічені у скелі пагорба.

1880 року у поміщицькій власності було: орної землі – 237 морґів, луків і городів – 19, пасовиськ – 123, лісів – 171 морґ; у власності селян: орної землі – 292, луків і городів – 38, пасовиськ – 24 морґи.

У 1900 або 1901 році замок у Висічці згорів, і його власник Кирило Чарковський-Голейовський, узявшись відновлювати маєток, наказав розібрати частину мурів та в’їзну браму, а також засипати оборонні рови. Пам’ятку, що ставала дедалі менше подібною на фортецю, знову реконструювали у 1910 р.

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

У 1920–1930-х рр. діяли читальня "Просвіти", філії "Союзу українок", "Лугу" та інших українських товариств, аматорський театральний гурток, кооператива.

Відомо, що у 1925 р. млин належав Кирилові Чарковському.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

У вересні 1939 р., коли в Західній Україні була встановлена радянська влада, палац і маєток пограбували. З палацу вивезли картини, дорогий посуд, меблі, раритетну мисливську зброю, кілька тисяч старовинних книг, а К. Чарковського 18 вересня заарештували, і відтоді про нього не було жодної звістки.

Від 7 липня 1941 до 6 квітня 1944 року село – під німецькою окупацією.

На фронтах німецько-радянської війни загинули 16 жителів Висічки, 8 – пропали безвісти.

У період національно-визвольної боротьби загинули жителі Висічки – члени й симпатики ОУН та вояки УПА: Іван Барецький (1927 р. н.), Василь Замойський (1921 р. н.), Іван Касараба (1921 р. н.), Микола Стефішин (1927 р. н., дати смерті всіх – невідомі), Іван Пиріжок ("Ігор"; 1927–1946), Іван (загинув у 1943 р.) і Михайло Тимківи.

Період Незалежності[ред. | ред. код]

З 30 червня 2016 року належить до Борщівської міської громади^[1].

Від 17 липня 2020 р. належить до Чортківського району^[2].

Релігія[ред. | ред. код]

церква святого Миколая із дзвіницею (1763, реконструйовано 1954; збереглася дерев'яна стіна);
костел (19 століття);
капличка Діви Марії.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

руїни замку (17 століття) - збереглися фундаменти від палацу та мурів замку, повністю – шестикутна двоярусна вежа (одна з двох), заввишки близько 10 м, товщина мурів – 1,6 м; залишки південно-західної вежі, яку в 1991 р. зруйновано згідно з рішенням Глибочецької сільської ради, до котрої тоді належало с. Висічка;

У селі встановлені пам'ятники:

М. Святій (1986; скульптор І. Козлик);
Тарасу Шевченку (1992; скульптор І. Мулярчук);
насипана символічна могила Борцям за волю України (2003);
символічний хрест на честь скасування панщини (1848; відновлено 1989);
три хрести полеглим від тифу (1918);
«Парубоцький хрест» (відновлено 1989);
хрест на хвалу Божу (1991).

Пам'ятник Т. Шевченку

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва.

Встановлений 1992 р. Архітектор — Іван Мулярчук.

Скульптура — бетон, постамент — камінь. Скульптура — 2,5 м, постамент — 1,2 м.^[3]^[4]

Населення[ред. | ред. код]

Зміни населення
Рік	Населення	Зміна
1900	695	—
1910	725	+4.3%
1921	617	−14.9%
1931	744	+20.6%
1989	644	−13.4%
2001	584	−9.3%
2014	554	−5.1%

|2021|679}}

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 644 особи, з яких 302 чоловіки та 342 жінки^[5].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 584 особи^[6].

У 2014 році населення становило 554 особи.

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[7]:

Мова	Відсоток
українська	99,83 %
російська	0,17 %

Освіта[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І ступеня.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Федір Полянський (нар. 1977) — український науковець, громадський діяч, кандидат історичних наук, депутат Борщівської районної ради (2002—2006), директор Державного архіву Тернопільської області.

Перебували[ред. | ред. код]

за переказами, у Висічці перебували Богдан і Левко Лепкі.
церковний діяч Степан Чеховський, був адміністратором парафії у 1913—1921 роках.

Галерея[ред. | ред. код]

Південно-східна вежа замку
Пам'ятник Шевченкові
Пам'ятник Марії Святій, завідувачці клубу села
Церква св. Миколая(1763р.)/Костел XIX ст.
Замок XVII ст.
Церква святого Миколая 1763
Костел 19ст
Церква святого Миколая 1763

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ВВРУ, 2017, № 9, стор. 35
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 27. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 р. № 112.
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Література[ред. | ред. код]

Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Висічка
Замки і Храми України [Архівовано 3 серпня 2019 у Wayback Machine.]
http://www.derev.org.ua/tern/vysichka.htm [Архівовано 8 лютого 2020 у Wayback Machine.]
http://ua.vlasenko.net/vysichka/index.html [Архівовано 21 серпня 2018 у Wayback Machine.]
http://travelua.com.ua/ternopilshhina/borshhivskij/visichka.html

У Вікісловнику є сторінка Висічка.

[1] ВВРУ, 2017, № 9, стор. 35

[2] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[3] У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 27. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3

[4] Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 р. № 112.

[населення_1989-5] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001-6] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001_мова-7] Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

Висічка

Зміст

Назва[ред. | ред. код]