Памірські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Памірські мови — ареальна група мов, що входять до східноіранської групи іранських мов, на яких говорять т. зв. памірці. Поширені в Західному Памірі (Гірський Бадахшан), розділеному між Таджикистаном, Пакистаном, КНР (південний захід Синьцзян-Уйгурського автономного району), Афганістаном.

Північно-Памірські мови[ред. | ред. код]

Шугнано-Рушанські мови[ред. | ред. код]

Шугнанська мова представлена в таджицькому та афганському Бадахшані. У межах Гірського Бадахшану також використовується в адміністративному центрі області — місті Хорог, Шугнанському та Рошткалінському районах. На баджувській говірці шугнанської мови говорять в селищах Верхній та Нижній Баджув Рушанського району ГБАО, на Шахдарінській та барвазській — у Рошткалінському районі ГБАО.

Рушанська мова — правобережні й лівобережні вздовж по річці Пяндж селища памірського та афганського Бадахшану.

Хуфська мова — ущелини правої притоки Пянджа, селища Хуф і Пастхуф. Деякими дослідниками хуфська розглядається як діалект рушанської мови.

Бартанзька та близька їй рошорвська мова — долина Бартанг Рушанського району. Для них простежується діалектний поділ на равмедську, сіпонджську та сарезьку говірки.

Сарикольська мова — переважно в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі Китаю і в пакистанському Читралі. Мургабські сарикольці на Східному Памірі зазнали асиміляції киргизами.

Генетична близькість названих мов шугнано-рушанської групи настільки велика, що взаєморозуміння може бути досягнуто при вживанні рідної мови або діалекту майже у всіх випадках. Труднощі можуть виникнути лише при спілкуванні носіїв шугнано-рушанської групи мов-діалектів з сарикольцями. Шугнанська мова в силу широкої територіальної поширеності та численності носіїв грає роль мови міжпамірського усного спілкування поряд з таджицькою мовою («міжпамірський фарсі»).

Південно-Памірські мови[ред. | ред. код]

Ішкашимська мова компактно побутує в кількох селищах Ішкашимського району ГБАО, близька йому сангліцька — в афганському Бадахшані.

Ваханська мова — у верхів'ях річки Пяндж в Ішкашимському районі ГБАО, в афганському Бадахшані, в окремих селищах на півночі Пакистану та Синьцзян-Уйгурському автономному районі Китаю.

Мунджанська мова поширена в афганському Бадахшані у верхів'ях річки Кокча, а близька йому мова їдга — у Пакистані.

Спілкування між носіями мунджанської, ішкашимської, ваханської, язгуламської мова і мов-діалектів шугнано-рушанської мовної групи здійснюється переважно на міжпамірській таджицькій та, частково, на шугнанській.

Памірські мови поряд з пушту, осетинською та ягнобською входять у східно-іранську групу іранських мов і споріднені вимерлим мовам саків (скіфів), бактрійців, согдійців, хорезмійців та інших східно-іранських етносів.

Література[ред. | ред. код]

  • Т. Н. Пахаліна. Памірські мови. — М. : Наука (ГРВЛ), 1969. — 164 с. — 1 400 прим.
  • Мови та етнографія «Даху світу». СПб.: «Петербурзьке Сходознавство», 2005. — 112 с.
  • Payne, John, «Pamir languages» in Compendium Linguarum Iranicarum, ed. Schmitt (1989), 417–444.
  • Д.І. Едельман. Памірські мови // Лінгвістичний енциклопедичний словник. — М. : СЕ, 1990.

Посилання[ред. | ред. код]