Панов Ален Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Панов Ален Володимирович
Народився 14 лютого 1978(1978-02-14) (46 років) або 1978[1]
Берегове
Громадянство Україна Україна
Діяльність Дипломат, юрист
Галузь дипломатія[1], право[1] і міжнародні відносини[1]
Alma mater Ужгородський національний університет
Знання мов українська[1]

Пано́в Але́н Володи́мирович (нар. 14 лютого 1978, Берегове, Закарпатська область) — дипломат, юрист, громадський діяч, кандидат історичних наук, доктор філософії, професор та завідувач кафедрою міжнародних відносин факультету міжнародних економічних відносин УжНУ[2], зовнішній член колегії Угорської академії наук[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 14 лютого 1978 року у Береговому на Закарпатті. 2000 закінчив юридичний факультет Ужгородського університету. 2004 пройшов стажування по програмі USAID «Муніципальне управління й участь громади у прийнятті рішень», Корвалліс, Орегон, США.

Досвід роботи, займані посади[ред. | ред. код]

  • Грудень 2010 — по сьогодні — Голова Закарпатського осередку Спілки дипломатів України[4]
  • Вересень 2000 — по сьогодні — викладач, доцент, професор, завідувач кафедри міжнародних відносин Ужгородського національного університету[5]
  • Червень 2007 — березень 2008, липень-вересень 2010 — виконував обов'язки Генерального консула України в Ніредьгазі (Угорщина)[6]
  • Серпень 2006 — вересень 2010 — консул Генерального консульства України в Ніредьгазі (Угорщина)[5]
  • Червень 2006 — травень 2009 — Голова Делегації України в Карпатському єврорегіоні[7]
  • Вересень 2002 — червень 2006 — заступник міського голови м. Ужгород[8]
  • Квітень 2000 — жовтень 2002 — вчитель правознавства Холмківської ЗОШ
  • Грудень 1999 — червень 2006 — Представник України в Карпатському єврорегіоні
  • Січень 1996 — листопад 1999 — юрисконсульт, керівник секції, Ужгородського палацу дітей та юнацтва «ПАДІЮН»

Нагороди та ранги[ред. | ред. код]

  • Відзнака неурядової громадської організації Спілка дипломатів України І ступеню[9].
  • Подяка Міністерства закордонних справ України.
  • Кавалер Токайського ордену (Угорщина)[10].
  • Нагорода Flame of Peace[en] міжнародної громадської організації, заснованої нащадками Габсбургів (Австрія).
  • Почесна відзнака м. Ньїредьгаза (Угорщина)[11].
  • Відзнака Карпатського Єврорегіону[12]
  • Почесна відзнака Закарпатської обласної ради
  • Почесна відзнака Закарпатської обласної державної адміністрації
  • Нагорода на честь 60-річчя звільнення Словаччини за вклад у розвиток українсько-словацького співробітництва.
  • Відзнака закарпатського щорічного рейтингу «Лідер року» в номінації «за громадянську позицію, захист українців за кордоном» (2010).
  • Номінація «Захисник інтересів закарпатців» щорічного журналістського рейтингу Ужгородського прес-клубу (2010).
  • Участь у проекті «Обличчя України» часопису «Український тиждень» (2010)[13].
  • Володар 2-ї премії на конкурсі наукових монографій УжНУ (2011).
  • Ряд подяк за виступи на наукових семінарах, конференціях та круглих столах.

Має 5 ранг держслужбовця (з 2006), 5 ранг посадової особи місцевого самоврядування (з 2002), перший секретар першого класу дипломатичної служби (з 2009)

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор 14 монографій та навчальних посібників, понад 30 наукових статей[14]:

  • Державність Закарпаття в політико-правовій діяльності Масарика: монографія. Ужгород: Видавництво «Закарпаття», 2005, (співавтор М. Болдижар)
  • Масарик і Закарпаття: монографія. Ужгород: Поліграфцентр «Ліра», 2010.
  • Закарпаття 1919—2009 років: історія, політика, культура: монографія. Ужгород: Видавництво «Ліра», 2010. (співавтор М. Токар)
  • Територіальний устрій Франції та Італії — уроки для України: монографія. Ужгород: РА «ШАРК», 2015.
  • Основи країнознавства: Європа: навчальний посібник. Ужгород: Міська друкарня, 1999.
  • Основи Конституції і правознавства України: навчальний посібник. Ужгород: Міська друкарня, 2001.
  • Панов А. В. Основи країнознавства: Південна Америка: навчальний посібник. Ужгород: ПП Шарк, 2002.
  • Історія держави і права зарубіжних країн: навчальний посібник. Ужгород: Міська друкарня, 2003.
  • Історія держави і права зарубіжних країн: курс лекцій. Ужгород: Рекламно-видавничий центр юридичного факультету УжНУ, 2005.
  • Дипломатична і консульська служба: навчальний посібник. Ужгород: Поліграфцентр «Ліра», 2010.
  • Державне право зарубіжних країн: навчальний посібник. Ужгород: Видавництво ФОП Бреза А. Е., 2011.
  • Конституційно-порівняльне правознавство: навчально-методичний посібник. Ужгород: Видавництво ФОП Бреза А. Е., 2012.
  • Державне (конституційне) право зарубіжних країн: курс лекцій. Ужгород: Видавництво ФОП Бреза А. Е., 2012.
  • Дипломатична і консульська служба: підручник. Ужгород: РА «ШАРК», 2015.
  • Країнознавство: підручник. Ужгород: РА «ШАРК», 2017

Дипломатична робота[ред. | ред. код]

  • 2010 виграв справу «малого прикордонного руху» в судах Угорщини[15] на користь 700тис. громадян України. Уперше використав право Консула позиватись до іноземної держави для забезпечення прав громадянина своєї держави. Після завершення місії довів справу до логічного завершення у суді ЄС в Люксембурзі.
  • Створив ефективну модель організаційної та правової допомоги громадянам України у їх поверненні в Україну, в контексті незастосування суворих санкцій до тисяч транзитних заробітчан правоохоронними органами Угорщини.
  • Організував цілодобову систему «Дзвінок консулу»[16], яка дала можливість громадянам України звертатись безпосередньо з КПП на кордоні зі скаргами на дії відповідних структур, з метою захисту прав і законних інтересів.
  • Знайшов компроміс з органами влади Угорщини стосовно п'ятикратного зменшення наджорстких санкцій стосовно українських перевізників та не допущенню конфіскації державного майна (залізничних вагонів) під час проваджень про контрабанду[17].
  • Сприяв створенню ефективної системи взаємодії правоохоронних органів суміжних регіонів із метою запобігання злочинності[17].
  • Започаткував практику постійного юридичного супроводу всіх справ громадян України в судах Угорщини, забезпечив звільнення від подальшого відбування покарання та повернення на Батьківщину близько 50 осіб[18].
  • Забезпечив правовий та організаційний супровід роботи підприємств, які засновані на українських інвестиціях[19].
  • Створив ефективну систему сприяння транскордонним зв'язкам поміж органами влади, неурядовими організаціями, бізнесовими колами прикордонних областей[17].

Орден Марії-Терезії[ред. | ред. код]

Панов, перший кавалер Ордену Марії Терезії Олена Камінська та Міністр освіти і науки Сергій Квіт на першій церемонії нагородження орденом Марії Терезії

Орден Марії Терезії — громадська організація, заснована родиною Панових 27 березня 2015 року в місті Ужгород.[20] Організація провадить нагородження однойменними громадськими орденами осіб, що на думку родини Панових внесли значний особистий внесок у розвиток міста Ужгород. З 2016 року Орден отримав королівський патронат від ерцгерцога та королівського принца Шандора фон Габсбург-Лотрінген та його дружини Герти[21].

Контроверсійні будівельні ініціативи[ред. | ред. код]

Сквер Марії-Терезії[ред. | ред. код]

Докладніше: Сквер Марії Терезії

2004 з Міланом Шашіком, єпископом Мукачівської греко-католицької єпархії, ініціювали створення Скверу Марії Терезії[22]. У 2013 році Панов та владика Мілан оголосили конкурс на розробку проекту скверу[23][24]. В умовах конкурсу передбачалось об'єднання окремих ділянок, що належали Алену Панову та перебували у розпорядженні греко-католицької єпархії[22], в єдиний простір зі сквером та будівництво меморіального комплексу у буферній зоні пам'ятки архітектури національного значення — Ужгородського кафедрального собору[24].

Після оголошення конкурсу від нього відмежувалась громадська організація PRO URBE, що опікується збереженням архітектурної спадщини у місті Ужгород. Хоч спочатку представники PRO URBE і допомагали розробляти положення конкурсу, але згодом припинили співпрацю через суттєві розбіжності в поглядах з Аленом Пановим та греко-католицькою єпархією[25][26]. Спірні питання стосувались запланованого знищення історичного кам'яного муру та втручання в історичне середовище Замкової гори[25]:

Частину ділянки Скверу Марії-Терезії, що належала Алену Панову, було відкрито для громадського користування 5 січня 2015 року[27][28][29][30], а частину ж скверу, що належала греко-католицькій єпархії — 28 червня 2016 року[31][32][33][34].

Будівництво Скверу супроводжувалось рядом будівельних скандалів, зокрема знищенням історичного муру[35], та отримало як негативні оцінки фахівців, так і позитивні оцінки відомих осіб[36][37][38].

Будівництво вежі в охоронній зоні комплексу Замкової гори[ред. | ред. код]

В березні 2017 року Панов анонсував чергове будівництво в охоронній зоні комплексу Замкової гори. Громадський діяч оголосив, що має намір збудувати поруч з Ужгородським замком — пам'яткою архітектури та історії національного значення — вежу бефруа. Проектом передбачено будівництво вежі з каплицею та лицарською залою всередині, а також баштою з дзвіницею в неоготичному чи необароковому стилі[39].

Родина[ред. | ред. код]

  • Батько Володимир Олексійович — управлінець, фахівець із залучення інвестицій, член наглядової ради ПрАТ «Єврокар», віце-президент Асоціації «Інноваційний розвиток України». З 2005 року займає керівні посади на підприємствах Групи компаній «Атолл Холдінг» — директор ТОВ «Сезпарксервіс», генеральний директор ТОВ «СТС» тощо[40].
  • Мати Ганна Бейлівна — пенсіонерка
  • Дружина Альона Олегівна — підприємець, викладач УжНУ[41][42]
  • Дочка — Лоренца Ізабелла Аленівна (нар. 2004)

Інше[ред. | ред. код]

2017 Панов підтримав мера Ужгорода Богдана Андріїва щодо капітального ремонту Набережної незалежності. Активістів, що виступали проти ремонту, Панов звинуватив у самоуправстві[43].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  2. ↑ Ужгородський національний університет / Кафедра міжнародних відносин / Про нас
  3. ↑ Az MTA köztestületének tagjai / Dr. Panov Alen(угор.)
  4. ↑ ВГО "Спілка дипломатів України". www.spdu.org. Архів оригіналу за 30 березня 2016. Процитовано 28 червня 2016.
  5. ↑ а б УжНУ » Кафедра міжнародних відносин » Про нас. www.uzhnu.edu.ua. Процитовано 28 червня 2016.
  6. ↑ Ужгородський дипломат і науковець Ален Панов відкрив свій сайт. Zaholovok.com (Українською) .
  7. ↑ В ЗакДУ відзначили День дипломата @ Закарпаття онлайн. zakarpattya.net.ua. Процитовано 14 липня 2016.
  8. ↑ wlad202007. Зустріч зі словацькими дипломатами | Ужгородська міська рада — офіційний сайт. rada-uzhgorod.gov.ua. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 28 червня 2016.
  9. ↑ Щодо нагородження Голови Закарпатського осередку (PDF). spdu.org. Всеукраїнська громадська організація «Спілка дипломатів України». Архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2016. Процитовано 28 червня 2016.
  10. ↑ Русин, Сніжана (19.05.2010). В українському суспільстві дуже високий градус песимізму щодо того, що ми можемо жити краще. Газета Неділя (Українською) . {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  11. ↑ УжНУ » Кафедра міжнародної політики » Про нас. www.uzhnu.edu.ua (укр.). Процитовано 19 вересня 2018.
  12. ↑ Професор УжНУ Ален Панов отримав нагороду впливової міжнародної організації (укр.). Процитовано 19 вересня 2018.
  13. ↑ Українці. Їхні дії утворюють синергію успіху, свободи і розвитку країни. Uzhgorod.in. 30 грудня 2010. Процитовано 24 березня 2017.
  14. ↑ Каталоги - НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. www.irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 20 березня 2017.
  15. ↑ Український Консул в Угорщині Ален Панов виграв безпрецедентний суд на користь закарпатців (ОНОВЛЕНО) @ Закарпаття онлайн. zakarpattya.net.ua. Процитовано 28 червня 2016.
  16. ↑ Zaxid.net. На українсько-угорському кордоні впровадили послугу «Дзвінок консулу». Процитовано 10 липня 2016.
  17. ↑ а б в УжНУ » Кафедра міжнародної політики » Про нас. www.uzhnu.edu.ua (укр.). Процитовано 19 вересня 2018.
  18. ↑ В Ужгороді відбулася підсумкова прес-конференція Консула України в Угорщині (Ніредьгаза) @ Закарпаття онлайн. zakarpattya.net.ua. Процитовано 14 липня 2016.
  19. ↑ Консул України Ален Панов завершив дипломатичну місію в Угорщині. УЖГОРОД - ОКНО В ЕВРОПУ - UA-REPORTER.COM. Процитовано 14 липня 2016.
  20. ↑ Панови заснувала Орден Марії Терезії. www.rionews.com.ua. Процитовано 14 липня 2016.
  21. ↑ Ужгородський Орден Марії-Терезії отримав офіційний патронат Габсбургів. rionews.com.ua. Процитовано 28 листопада 2022.
  22. ↑ а б Шашік-Панов: два погляди на один сквер. Інформаційне агентство ZIDO. Процитовано 23 березня 2017.[недоступне посилання з червня 2019]
  23. ↑ В Ужгороді може з'явитися нова площа. Новини Закарпаття. № 69-70 (4091-4092). 22.06.2013
  24. ↑ а б В Ужгороді оголосили конкурс на облаштування площі біля Кафедрального собору (ДОКУМЕНТ). Uzhgorod.in. 17 червня 2013. Процитовано 23 березня 2017.
  25. ↑ а б У PRO URBE пояснили, чому усунулись від конкурсу на облаштування площі Бачинського в Ужгороді. Закарпаття.онлайн. 20 червня 2013. Процитовано 28 березня 2017.
  26. ↑ PRO URBE розказала про власне бачення умов конкурсу на облаштування площі Бачинського в Ужгороді. Закарпаття.онлайн. 20 червня 2013. Процитовано 28 березня 2017.
  27. ↑ В Ужгороді урочисто відкрили і освятили сквер Марії Терезії (фото). В Ужгороді урочисто відкрили і освятили сквер Марії Терезії (фото) (укр.). Процитовано 30 березня 2017.
  28. ↑ В Ужгороді встановили та освятили пам’ятник Марії Терезії / ФОТО. Голос Карпат. Процитовано 30 березня 2017.
  29. ↑ В Ужгороді відкрили перший приватний сквер з пам'ятником Марії Терезії. ФОТО. Заголовок - Закарпаття. Про головне. Процитовано 30 березня 2017.
  30. ↑ Перший приватний сквер в Ужгороді відкрито. Його окраса - пам’ятник Марії-Терезії (ФОТО). mukachevo.today (амер.). Процитовано 30 березня 2017.
  31. ↑ В Ужгороді урочисто відкрили та освятили сквер Марії Терезії (ФОТО). ProZak accessdate=2017-03-30.
  32. ↑ В Ужгороді відкрили оновлений сквер ім. Марії Терезії (ФОТО). Galagov.tv accessdate=2017-03-30.
  33. ↑ В Ужгороді відкрили сквер ім. Марії Терезії, заради якого зруйнували старовинний мур (ФОТО) (ФОТО). Закарпаття.онлайн accessdate=2017-03-30.
  34. ↑ В Ужгороді відкрили сквер Марії Терезії. ТИСА-1 accessdate=2017-03-30. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 30 березня 2017.
  35. ↑ За історичний мур з понад 100-літньою історією, що "впав" в охоронній зоні Ужгорода, єпископу МГКЦ обіцяють припис (ФОТО) @ Закарпаття онлайн. zakarpattya.net.ua. Процитовано 23 квітня 2017.
  36. ↑ У PRO URBE пояснили, чому усунулись від конкурсу на облаштування площі Бачинського в Ужгороді @ Закарпаття онлайн. zakarpattya.net.ua. Процитовано 23 квітня 2017.
  37. ↑ В Ужгороді -- австрійська імператриця Марія Терезія, яких у світі дуже мало (ФОТО). Новини України та Світу. Новини сьогодні - 7dniv.info (укр.). Процитовано 23 квітня 2017.
  38. ↑ Габсбурґи-Лотарингські: «Майбутнє України за такими, як ужгородець Ален Панов». Заголовок - Закарпаття. Про головне. Процитовано 23 квітня 2017.
  39. ↑ В Ужгороді відтворять середньовічну вартову вежу із дзвіницею як європейський символ міської самоврядності |Заголовок. http://zaholovok.com.ua. Процитовано 16 вересня 2013.
  40. ↑ Київський міжнародний економічний форум / Спікери / Володимир Панов
  41. ↑ Реєстр актів цивільного стану України.
  42. ↑ УжНУ » Кафедра міжнародної політики » Співробітники кафедри. www.uzhnu.edu.ua. Процитовано 25 березня 2022.
  43. ↑ https://rada-uzhgorod.gov.ua/post/alen-panov-ne-dumayu-shho-25-lyudej-mozhe-predstavlyaty-117-tysyach-meshkantsiv-uzhgoroda-ye-poryadok-vyznachenyj-konstytutsiyeyu
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Панов_Ален_Володимирович&oldid=41139006