Пащенко Олексій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пащенко Олексій Григорович
 Генерал-майор
Загальна інформація
Народження 15 жовтня 1869(1869-10-15)
Миргородський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть 9 листопада 1909(1909-11-09) (40 років)
Калуга, Російська імперія
Громадянство Російська імперія
Alma Mater Петровський Полтавський кадетський корпус
Військова служба
Приналежність Російська імперія
Нагороди та відзнаки
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
CMNS: Пащенко Олексій Григорович у Вікісховищі

Па́щенко Олексі́й Григо́рович (нар. 15 жовтня 1869(18691015) року, хутір Пащенки́, поблизу с. Білаші Миргородського повіту Полтавської губернії (нині Шишацький район Полтавської області, Україна) — пом. 9 листопада 1909 року, м. Калуга, Російської імперії) — визначний військовий діяч Російської імперії, генерал-майор артилерії.

Біографія[ред. | ред. код]

Хутір Пащенки на карті 1857 року

Народився на хуторі Пащенки в сім'ї збіднілого дворянина козацького походження Григорія Івановича Пащенка. Рідний брат Пащенків Василя Григоровича, Івана Григоровича та Євгена Григоровича.

Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус і Михайлівське артилерійське училище в Петербурзі.

Службу розпочав на Кавказі командиром гренадерської артилерійської бригади. Під час російсько-японської війни командував батареєю Східно-Сибірської артилерійської бригади. За вміле керівництво і особисту хоробрість нагороджений трьома орденами та золотою зброєю. Всього за військову кар'єру мав 7 орденів і 3 медалі. Після припинення бойових дій на японському фронті командував артилерійською бригадою, дислокованою в Калузі. Раптово помер від застуди.

Був похований на батьківській садибі. В 1978 р. останки перезаховані на центральному цвинтарі с. Сагайдак. У с. Сагайдак йому встановлено пам'ятник.

Нагороджений орденами Св. Анни 3-го (1902) та 1-го ст. (24.11.1915); Св. Станіслава 2-го (1905) та 1-го ст. (18.02.1915); Св. Володимира 3-го ст. (1911); Святого Георгія IV класу (13.02.1905).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Український радянський енциклопедичний словник: В 3-х т. 2. - 2-ге вид. - К.: Голов. ред. УРЕ. 1987 - Т.2. — 736 с.
  • 3. Білоусько О.А., Мирошниченко В.І. Нова історія Полтавщини (кінець XVIII – початок XX століття): Пробний підручник для 9 класу загальноосвітньої школи. – Полтава: Оріяна, 2003. – 264 с., іл., карти.

Посилання[ред. | ред. код]