Пеґґі Ґуґґенгайм
| Пеґґі Ґуґґенгайм | |
|---|---|
| англ. Peggy Guggenheim | |
 | |
| Народилася |
26 серпня 1898[1][2][…] Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[4][5][6] |
| Померла |
23 грудня 1979[1][2][…] (81 рік) Кампозамп'єро, Провінція Падуя, Венето, Італія[6] |
| Країна |
 США |
| Місце проживання | Венеція |
| Діяльність | колекціонерка мистецтва, меценатка, арт-дилерка, світська особа |
| Alma mater | Calhoun Schoold |
| Знання мов | англійська[1] |
| Роки активності | 1938[7] — 1979[7] |
| Рід | Guggenheim familyd[8] |
| Батько | Бенджамін Ґуґґенгайм |
| Мати | Floretta Seligmand |
| У шлюбі з | Макс Ернст і Laurence Vaild[9] |
| Діти | Pegeen Vail Guggenheimd[9] |
Марґеріт «Пеггі» Гуггенгайм (англ. Marguerite "Peggy" Guggenheim; *26 серпня 1898 — †23 грудня 1979) — богемна американська колекціонерка мистецтва, арт-дилерка, світська левиця, меценатка. Завдяки природному смаку та дружбі з митцями на базі сімейних статків створила під час фінансової кризи в Європі знамениту й унікальну колекцію мистецтва в Європі та Америці з 1938 по 1946 роки. Виставляти колекцію почала в Венеції з 1949. Зараз Колекція Пеггі Гуггенхайм — це музей сучасного мистецтва на Великому каналі, одне з найвідвідуваніших місць Венеції.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилась у Нью-Йорку в заможній родині ашкеназького походження: батько, Бенджамін Ґуґґенгайма, потонув із «Титаніком» в 1912 році; мати, Флоретт Селігман (1870—1937), була племінницею Соломона Р. Ґуґґенгайма (засновника фонду свого імені).[10]
Коли в 1919 їй виповнився 21 рік, Ґуґґенгайм успадкувала 2,5 млн доларів США (37,3 млн доларів США на 2020 рік).
Працювала в авангардній книгарні Sunwise Turn в центрі Мангеттену[11]. В 1920 переїхала в Париж, де завела дружбу з письменниками-авангардистами та художниками, багато з яких жили в бідності у кварталі Монпарнас.
Подружилася з письменницею Наталі Барні (відвідувала її салон) та художницею Ромейн Брукс. Зустріла Джуну Барнс і з часом стала її подругою та покровителькою. Свій найвідоміший роман «Nightwood» Барнс написала в заміському будинку Девон, Гейфорд Гол, який Ґуґґенгайм орендувала на два літа.
Ґуґґенгайм спонукала Емму Гольдман написати автобіографію і допомогла забезпечити їй кошти, щоб жити в Сен-Тропе під час створення двох томів «Living My Life»[12].
Її інтерес до нового мистецтва відіграв важливу роль у просуванні кар'єри кількох важливих сучасних митців, зокрема американських художників Джексона Поллока та Вільяма Конґдона, австрійського сюрреаліста Вольфганга Паалена, звукової поетеси Ади Верден Хауелл та німецького художника Макса Ернста, за якого вона вийшла заміж у грудні 1941 року. Свою колекцію вона зібрала лише за сім років.[13]
Пеґґі Ґуґґенгайм написала автобіографію під назвою «Out of This Century», пізніше перероблену та переопубліковану як «Confessions of an Art Addict»[14] (1946)[15] і тепер публікується разом із Гарпер Коллінз[16].
 | В іншому мовному розділі є повніша стаття Peggy Guggenheim(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
|
В масовій культурі[ред. | ред. код]
- Емі Медіган зобразила Пеґґі Ґуґґенгайм у фільмі «Поллок» (2000) Еда Гарріса, про її роль у сходженні художника Джексона Поллока.
- П'єса Лені Робертсон за мотивами життя Ґуґґенгайм «Woman Before a Glass» відкрилася в театрі «Променад» на Бродвеї, Нью-Йорк, 10 березня 2005 року. Мерседес Рюль зіграла Ґуґґенгайм і отримала нагороду Обі за свою гру[17]. У травні 2011 року в нью-йоркському театральному комплексі Абінгдона було відтворено цю п'єсу, в якій зіграла акторка Джуді Розенблатт (режисер Остін Пендлтон)[18].
- У першій п'єсі Бетан Робертс для радіо «Мій приватний гондольєр» дочка Ґуґґенгайм, Пегін (Гетті Мораган), їде до Венеції, щоб провести літо з матір'ю (Фіона Шоу). П'єсу вперше показали на BBC Radio 4 19 жовтня 2010 року[19].
- У квітні 2015 року на кінофестивалях, включаючи Фестиваль єврейського кіно в Сан-Франциско 26 липня 2015 року, розпочалася прем'єра нового документального фільму «Peggy Guggenheim: Art Addict».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в RKDartists
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118543407 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Biopic to tell the outrageous story of Peggy Guggenheim // The Independent — Britain: 2010. — 176681 екз. — ISSN 1741-9743
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ а б RKDartists
- ↑ Архів преси XX століття — 1908.
- ↑ а б Зведений список імен діячів мистецтва — 2020.
- ↑ Nast, Condé (6 травня 2002). The Collector. The New Yorker (амер.). Процитовано 3 травня 2023.
- ↑ Peggy Guggenheim | American art collector | Britannica. www.britannica.com (англ.). Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ Contribute, Other Contributors Are Indicated Where They (23 січня 2017). Living My Life. http://www.revoltlib.com (англ.).
- ↑ The priceless Peggy Guggenheim. The Independent (англ.). 20 жовтня 2009. Процитовано 3 травня 2023.
- ↑ The priceless Peggy Guggenheim. The Independent (англ.). 20 жовтня 2009. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ Nast, Condé (5 січня 2017). The Bitter Legal Battle over Peggy Guggenheim’s Blockbuster Art Collection. Vanity Fair (амер.). Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ Confessions Of an Art Addict. HarperCollins (англ.). Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ Woman Before a Glass. www.iobdb.com. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ Gates, Anita (19 травня 2011). She Loved Herself, Yes, but She Also Loved Art. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ BBC - Press Office - Network Radio Programme Information BBC Week 42 Tuesday 19 October 2010. www.bbc.co.uk (en-GB) . Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 17 березня 2022.
Подальше читання[ред. | ред. код]
- Davidson, Susan and Philip Rylands, eds. (2005). «Peggy Guggenheim & Fredrick Kiesler: The Story of Art of This Century» (exhibition catalogue), Venice: Peggy Guggenheim Collection ISBN 0-89207-320-9
- Dearborn, Mary V. Affairs of the Art: Mistress of Modernism, The Life of Peggy Guggenheim (Houghton Mifflin, 2004, ISBN 0-618-12806-9)
- Gill, Anton (13 травня 2003). Art Lover: A Biography of Peggy Guggenheim. New York: Perennial. ISBN 0-06-095681-X.
- Prose, Francine (2015). Peggy Guggenheim – The Shock of the Modern. Yale University Press. ISBN 978-0300203486.
- Weld, Jacqueline Bograd. Peggy, the Wayward Guggenheim (New York: E. P. Dutton, 1986)
Посилання[ред. | ред. код]
- «Peggy Guggenheim: Mistress of Modernism» by Helen Gent, Marie Claire, 19 June 2009
|
|
Це незавершена стаття про особу США. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |