Перлівка трансильванська
| Перлівка трансильванська | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Перлівка (рослина) (Melica) |
| Вид: | Перлівка трансильванська (M. transsilvanica)
|
| Біноміальна назва | |
| Melica transsilvanica | |
Перлівка трансильванська[1] або перлівка трансільванська[2][3] (Melica transsilvanica) — вид трав'янистих рослин родини тонконогові (Poaceae), поширений у Європі, й помірній Азії.
Опис[ред. | ред. код]
Багаторічна рослина (30)55–90(100) см заввишки. Волоть густа, майже колосовида, з рівномірно розташованими навколо осі колосками, 5–11 см завдовжки, 10–15 мм завширшки. Колоски 5–7 мм довжиною, блідо-зелені або б. м. фіолетові. Піхви шорсткі від спрямованих вниз шипиків або у нижніх листків довговолосисті[2]. Стебла 2–3 мм в діаметрі. Листові пластинки зазвичай плоскі, 10–20 см × 3–6 мм, нижня поверхня шорстка, верхня поверхня запушена; лігула 2–5 мм. Пиляки 0.6–1.2 мм; верхня квіткова луска коротша, ніж лема. 2n = 18[4].
Поширення[ред. | ред. код]
Європа: Швеція, Австрія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Польща, Словаччина, Швейцарія, Молдова, Росія, Україна (вкл. Крим), Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Греція (вкл. Крит), Італія (вкл. Сицилія), Македонія, Чорногорія, Румунія, Сербія, Словенія, Франція; Азія: Іран (пн.), Туреччина, Вірменія, Азербайджан, Грузія, Росія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Китай (Синьцзян). Населяє широколистяні ліси, степові пагорби, сухі місця; від рівнини до 2000 м н. р. м.[5][6][4].
В Україні зростає в заростях чагарників, на лісових галявинах і узліссях, у розріджених освітлених широколистяних, змішаних, соснових, ялівцевих і ялівцево-дубових лісах, уздовж доріг, в полезахисних лісових смугах — у Лісостепу і Степу досить часто; у гірському Криму та Закарпатті зрідка[2]. Входить у переліки видів, які перебувають під загрозою зникнення на територіях Житомирської, Закарпатської, Київської, Львівської областей[3].
Див. також[ред. | ред. код]
Галерея[ред. | ред. код]
-
листові піхви щільно волохаті -
волоть -
волоть -
колосок: Glu = колоскові луски (верхня й нижня), Lem = нижня квіткова луска або лема, Pal = верхня квіткова луска, Ela = елайосома (м'ясиста структура, прикріплена до насіння)
_sl14.jpg)
_sl12.jpg)
_sl21.jpg)
_sl23.jpg)
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Melica transsilvanica // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 460. (рос.)(укр.)
- ↑ а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
- ↑ а б Flora of China. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 12.04.2018. (англ.)
- ↑ The Euro+Med PlantBase. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 12.04.2018. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 12.04.2018. (англ.)
|
Це незавершена стаття про злакові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|