Пискоровичі
Село
.jpg) Координати 50°14′07″ пн. ш. 22°31′44″ сх. д. / 50.235277780027772110° пн. ш. 22.52888889002777972° сх. д.Координати: 50°14′07″ пн. ш. 22°31′44″ сх. д. / 50.235277780027772110° пн. ш. 22.52888889002777972° сх. д.
|
Пискоровичі (пол. Piskorowice) — село в Польщі, у гміні Лежайськ Лежайського повіту Підкарпатського воєводства (етнічна українська територія Надсяння, північна Ярославщина). Населення — 1329 осіб (2011[1]).
Історія[ред. | ред. код]
На 01.01.1939 в селі проживало 2740 мешканців, з них 2340 українців-грекокатоликів, 130 українців-римокатоликів, 210 поляків і 60 євреїв[2].
Бійня у Пискоровичах[ред. | ред. код]
В українських Пискоровичах в ніч з 17 квітня на 18 квітня 1945 р. озброєні польські підрозділи з відділу Народного Військового З'єднання під керівництвом Юзефа Задзерського (псевдо «Волиняк») без жодного приводу розстріляли в приміщенні школи майже 200 (за українськими джерелами — 358) українців з Пискорович та навколишніх сіл, які під захистом декількох вояків Червоної Армії очікували тут транспорту для переселення до інших районів УРСР[3]. Всього жертвами підпільних польських військових загонів у 1944–1947 роках стали 1344[4] громадян української національності з Пискорович та його присілків, також були вбиті лояльні до українців поляки[5].
В селі Піскоровичі на цвинтарі стоїть багато пам'ятників жертвам бандитизму поляків, де поховано по 5-10 чоловік, а на одній могилі напис, що тут заховано 386 українців, знищених в 1945 році. Пам'ятник поставлений українцями Канади. А скільки пішло людей рікою Сян, яких чекали озброєні бандити коло переправи м. Лежайськ, що верталися додому з Німеччини і других місць. Ріка Сян була червона від людської крови. В селі Піскоровичі в школу були зібрані люди для переселення. На вечір охорона з НКВД була відізвана в Ярослав, а ополчення в 10 тисяч поляків під керівництвом поляка під кличками «Волиняка» і «Кудлатого» оточило всі села по ріці Сян і зробило кінцеву акцію. Про решту сіл не маю відомостей, а пишу лише про Піскоровичі тому, що там були вбиті мої мами сестра і брат, Базилевичі Михайліна і Павло (Михайліна була вдова, а Павло втікаючи на полі коло села, ворони декілька днів клювали його тіло). Люди збились на другому поверсі школи так тісно, що потім трупи не можна було витягнути. Все це було спресовано, а стріляли їх знизу з першого поверху з автоматів. Кров текла по стінах, і перший поверх був залитий кров'ю»[6].
В с. Пискоровичі поряд із с. Павлокома (366 жертв), с. Гораєць (198 жертв), с. Березка (180 жертв), с. Малковичі (154 жертви), та с. Бахів (90 жертв) було вбито одну з найбільших кількість цивільного населення польськими озброєними групами під час етноциду українців 1943–1948 роках.
Частину українців добровільно-примусово виселили в СРСР (1365 осіб — 301 родина)[7]. Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[8].
2 грудня 2007 р. на приміщенні школи с. Пискоровичі встановлена пам'ятна таблиця на польській та українській мовах наступного тексту:
«Пам'яті мешканців української національності з Пискорович і околиць, замордованих в цьому будинку у квітні 1945 року»[9].
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][10]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 638 | 133 | 445 | 60 |
| Жінки | 691 | 149 | 409 | 133 |
| Разом | 1329 | 282 | 854 | 193 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 29.
- ↑ Ґжеґож Мотика «Українці — за Збруч!»
- ↑ Євген Місило. Репатріація чи депортація. Переселення українців з Польщі до УРСР. Збірник документів. — с. 245.
- ↑ Трагедія села Пискоровичі Ярославського повіту (автор: Молодій Дмитро). Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 20 березня 2015.
- ↑ Переселення українців з Надсяння в 1944—1947 роках у спогадах самих переселенців [Архівовано 2011-08-25 у Wayback Machine.] Спогади Фещур Володимира Олександровича
- ↑ Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ЯРОСЛАВ
- ↑ Tablica upamiętniająca śmierć Ukraińców 03.12.2007. Архів оригіналу за 28.09.2013. Процитовано 26.09.2013.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- Іван Молодій — «Косар». Пискоровичі. Пискоровичі, моя любов, моє горе…— У кн.: Закерзоння. Спомини вояків УПА. Т. 3 / Серія підпільних мемуарів за редакцією Богдана Гука.— Варшава: «Тирса», 1997.— С. 7—248. ISBN 83-906203-3-2
- На кожному, хто вбиває, Господь кладе знак убивці до самого кінця…[недоступне посилання з липня 2019]
- Розповідь Анни Гаранюк (дівоче прізвище Козелко), народилась 1924 року у Пискоровичах (пол. Relacja Anny Haraniuk, nazwisko panieńskie Kozełko, ur. w 1924 w Piskorowicach)
Посилання[ред. | ред. код]
- Piskorowice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 229. (пол.)
- Historia Piskorowic
Див. також[ред. | ред. код]
- Різанина в Березці
- Різанина в Бахові
- Трагедія села Павлокоми
- Різанина в Сівчині
- Різанина в Сагрині
- Партизани (Бостон)
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |