Петро Томіцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Томіцький Петро
пол. Tomicki Piotr
Томіцький Петро
Томіцький Петро
Станіслав Самострільник. Портрет Петра Томіцького, бл. 1530 р.
Підканцлер коронний
1515 — 1535
Попередник Кшиштоф Шидловецький
Наступник Павел Дунін-Вольський
Єпископ перемишльський
1514 — 1520
Попередник Мацей Джевіцький
Наступник Рафаїл Лещинський
Єпископ познанський
1520 — 1525
Попередник Ян Любранський
Наступник Ян Латальський
Єпископ краківський
1524 — 1535
Попередник Ян Конарський
Наступник Ян Латальський
Народився 1464(1464)
Томиці
Помер 29 жовтня 1535(1535-10-29)
Краків
Похований катедра святих Станіслава і Вацлава
Відомий як католицький священник, католицький єпископ
Підданство Королівство Польське
Alma mater Болонський університет, Лейпцизький університет, Краківська Академія
Рід Томіцькі
Батько Микола з Томиці
Мати Ганна Шамотульська
Релігія католицтво

Петро Томіцький (пол. Piotr Tomicki; *1464 р., Томиці — 29 жовтня 1535 р., Краків) — польський церковний і державний діяч, перемишльський єпископ (1514—1520), познанський єпископ (1520—1525) і краківський єпископ (1524—1535), підканцлер коронний (1515—1535), секретар королівський, гуманіст-адвокат, оратор і дипломат.

Життєпис[ред. | ред. код]

Представник польського шляхетського роду Томіцьких гербу «Лодзя». Син хорунжого познанського Миколи з Томиці і Ганни Шамотульської. Після смерті свого батька в 1478 році, Петро Томіцький потрапив до двору свого дядька, воєводи познанського Анджея Шамотульського. Відомо, що він навчався в кафедральній школі в Гнєзно, а в 1486 р. — Лейпцигу, потім — у Краківській Академії, де отримав ступінь бакалавра. З 1493 р. — став магістром філософії. У тому ж році вступив на юридичний факультет в Болоньї, який закінчив в 1500 р. Ймовірно, також навчався у Відні.

Відразу ж після закінчення навчання він почав свою кар'єру в Римської курії, ставши канцлером кардинала Фредеріка Ягелона, який дарував йому, незважаючи на те, що він ще не був священиком, ряд церковних посад, в тому числі сан архідиякона краківського. Після смерті кардинала Фредеріка Ягелона він потрапив до двору єпископа познанського Яна Любранського, де знаходився в період від 1503 р. до 1506 р. Потім вступив на службу в коронну канцелярію короля Сигізмунда I Старого. На королівській службі він неодноразово їздив в якості королівського секретаря в Угорщину, Волощину і Померанію. Під час своєї служби отримав від короля численні почесні дарунки.

Брав участь в переговорах про мир Королівства Польського з Молдавським князівством в Кам'янці-Подільському в 1510 році після поразки молдавських військ на р. Дністер у 1509 р.. Був у складі дипломатичної делегації з Єжи Крупським, Яном Лаським, Станіславом Ходецьким 23 січня 1510 р. при укладанні Мирної угоди між польським королем Сигізмундом І та молдавським господарем Богданом III через заступництво угорського короля Владислава II[1][2][3][4].

У 1511 р. Петро Томіцький був висвячений на священика, в 1514 р. отримав сан єпископа перемишльського, а через рік став підканцлером коронним (цю посаду він займав до самої своєї смерті). У 1515 р. разом з канцлером коронним Кшиштофом Шидловецьким, став основним розробником договору з Габсбургами. Після смерті Яна Любранського в 1520 р. отримав сан єпископа познанського, відмовившись від посади єпископа перемишльського. У Великій Польщі він перебував зрідка, присвячуючи себе політиці та роботі при королівському дворі. У 1524 р. Петро Томіцький отримав сан єпископа краківського, а також папського нунція і колектора папської данини. У 1525 р. він відрікся від сану єпископа познанського, а також сприяв угоді між польським королем Сигізмундом I Старим і пруським герцогом Альбрехтом Гогенцолерном. З 1524 р. П. Томіцький одночасно виконував функції єпископа краківського і підканцлера коронного, що було несумісне з тодішнім польським законодавством.

Петро Томіцький був одним з найважливіших представників польського ренесансу. Його навчання в Італії і перебування при дворі Яна Любранського, а також контакти зі світськими умами Європи, в тому числі з Еразмом Роттердамським, сформулювали в ньому гуманістичні інтереси. Головною заслугою П. Томіцького було його заступництво над акторами. Під його керівництвом Станіслав Гурський написав «Acta Tomiciana[pl]» — збірник документів часів підканцлерства Петра Томіцького, в Краківській Академії заснував кафедру римського права, а також ввів викладання грецької мови та івриту.

Петро Томіцький помер у м. Кракові 29 жовтня 1535 р. й був похований у створеній за його участі каплиці[pl] Вавельського собору.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (пол.)«Historia dyplomacji polskiej», tom I, połowia X w.- 1572, Warszawa, 1982 — s.618.
  2. (пол.)«Codex diplomaticus Regni Poloniae et Magni Ducatus Lituaniae». wydał Maciej Dogiel, T.1 cz.1-2, Wilno, 1858 — s.606-610.
  3. (пол.)Katarzyna Niemczyk, «Problem Pokucia, spornego terytorium polsko-mołdawskiego w końcu XV i początku XVI wieku», w: Studia Historyczne, R. LVII (2014), s.173.
  4. (пол.)Zdzisław Spieralski, «Awantury mołdawskie», Warszawa, 1967 — s.71.

Джерела[ред. | ред. код]

  • (пол.)ks. Piotr Nitecki, Biskupi Kościoła w Polsce w latach 965—1999. Słownik biograficzny, wyd. II, popr. i uzupeł., Warszawa, 2000, k. 451—452, ISBN 83-211-1311-7
  • (пол.)Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut, t. 3 Piśmiennictwo Staropolskie, Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa, 1965 — s.335—339.

Посилання[ред. | ред. код]