Платонов Володимир Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Платонов Володимир Петрович
Народився 19 серпня 1938(1938-08-19)
с.Миколо-Бабанка, Бобринецького району, Кіровоградської області, Україна
Помер 11 жовтня 2023(2023-10-11) (85 років)
Громадянство Україна
Національність українець
Діяльність журналістика, кіно, літературна справа, фотографія, дизайн.
Alma mater Дніпропетровський гірничий інститут
Роки активності з 60-х років до 2021 р.

Платонов Володимир Петрович (19 серпня 1938(19380819), с.Миколо-Бабанка, Бобринецький район, Кіровоградськп область, Україна11 жовтня 2023, Дніпро, Дніпропетровська область, Україна) — український журналіст, письменник, історіограф ракетобудування і космонавтики, сценарист, редактор, фотограф, художник. Написав понад 500 газетних і журнальних статей, 18 книг. Працював в Дніпрі на заводі Південмаш, в КБ «Південне», десять років очолював прес-центр Південмашу.

Автор книг «Олександр Поль: людина легенда», «Янгель», «Макаров», двотомник «Південне сузір’я», «Вершина духовного безсмертя», «Важко бути першим», «Старе.Нове. Вічне» ті інші, телесеріалів «Ракети і долі», «Янгель», «Сходження до Кобзаря» та інших. Десять років був членом редколегії журналу НАН «Світогляд» і оглядачем газети «Дзеркало тижня».

Життєпис[ред. | ред. код]

Після закінчення середньої школи в селі Витязівка Бобринецького району став працювати на Південмаші учнем токаря. З 1957 по 1960 роки служив в армії на ракетному полігоні Тюратам (з 1961 р. космодром Байконур). Після демобілізації повернувся на завод.

Пять років ( 1974-1979) був редактором газети «Конструктор» КБ імені М.Янгеля, десять років (1986-1996) очолював прес-центр Південмашу.

Десять років був членом редколегії журналу НАН «Світоглад», оглядачем тижневика «Дзеркало тижня».

Освіта - чотири курси Дніпропетровського гірничого інституту механічного факультету ( нині технічний університет «Дніпровська політехніка».

Особисте життя[ред. | ред. код]

Дружина - Пашук Людмила Василівна.

Діти - Платонов Андрій Володимирович.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор більш як 500 газетних і журнальних статей, видав 18 книг, в яких реалізував себе як письменник, художник, фотограф, дизайнер, художній редактор і головний редактор видання. Автор понад 150 значків, медалей, меморіальних дошок, музейних експозицій на космодромах.

Більше сорока років Володимир Платонов займався кінотворчістю, брав участь у створенні документальних та науково-популярних фільмів. Серед його робіт «Ракети і долі», «Зоряний крок», «Легенда Південмашу», документальний десятисерійний фільм «Янгель», де він виступив автором сценарію та режисером - постановником. Крім фільмів про розвиток ракетно-космічної промисловості України, створив фільми «Сходження до Кобзаря» та «Ельбрус». Створив і був художнім керівником творчого об'єднання «Лад». За роботу по розвитку кіномистецтва був нагороджений мистецькою премією ім. Данила Сахненка.

Він був свідком і учасником епохальних звершень: від запуску першого в світі штучного супутника Землі (4 жовтня 1957 року) до першого пуску космічного носія «Дніпро» (21 квітня 1999 року), створенного на основі потужної ракети, відомої як SS-18(SATAN).

Пам’ять[ред. | ред. код]

15 червня 2011 р. Міжнародний планетний центр присвоїв малій планеті 18285 ім’я VLADPLATONOV.[1]

Книги[ред. | ред. код]

  • В.Платонов. Південні сузір’я. Кн.1. Головні та генеральні. (рос), 2008р, с.400 ISBN 978-966-8345-52-4
  • В.Платонов. Південні сузір’я. Кн.2. Соратники. (рос), 2008р,
  • В.Платонов. ЯНГЕЛЬ. Создатель оружия выживания. (рос), 2011р, с.528. ISBN 978-966-331-432-7
  • В.Платонов. ЯНГЕЛЬ. Орбіти життя
  • В.Платонов. МАКАРОВ. Художественно-документальная биография. К 100-летию со дня рождения А.М. Макарова. (рос), 2006р, с.304. ISBN 966-8345-34-7.
  • В.Платонов. СТАРЕ.НОВЕ.ВІЧНЕ
  • В.Платонов. Важко бути першим
  • В.Платонов. Вершина духовного безсмертя. (укр), 2014р, с.224 ISBN 978-966-348-358-0

Статті[ред. | ред. код]

Дзеркало Тижня[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. AstDyS. newton.spacedys.com. Процитовано 26 березня 2024.

Джерела[ред. | ред. код]